------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
?, ? - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
?, ? - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Любовi всевишнiй присвячу?ться
Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмi (три вагони цегли
розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) i з чемоданчиком у
руцi. I перше, що бачу-хату Карпа Яркового. А перед неюмолоденька сосна
рiвними рядочками на жовтому пiску. На ганку Карпово? хати сто?ть Марфа
Яркова i веде мене очима. Вона сто?ть без хустки, сива, пишноволоса -
колись ?? волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не ся?. Видно, думаю
собi, волосся умира? ранiше, нiж людина...
Пiдiйшовши ближче, я вклоняюся Марфi й кажу через молоденьку сосну;
- Здрастуйте, тiтко.
Марфа ворушить губами I проводжа? мене далi, аж доки я не увiйду в
сосну "велику" (у нас ?? називають ще: "та, що твiй тато садив").
Дома мене стрiча? мама, радi?, плаче i пiдставля? менi для поцiлунку
синi губи.
- Мамо, - питаю пiсля того, як куцi студентськi новини розказано (сесiю
здав, костюм ось купив), - а чого тiтка Марфа Яркова на мене так дивиться?
Мама довго мовчить, потiм зiтха? i каже:
- Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...
Марфа - тодi ?? в селi за маленький зрiст звали "маленькою Марфою" -
знала, що лист вiд тата приходить раз на мiсяць. Вона чула його, мабуть,
ще здалеку, той лист, мабуть, ще з пiвдороги. I ждала. Прийде до пошти,
сяде на порiжку - тонесенька, тендiтна, в благенькiй вишиванiй сорочинi й
ряснiй спiдничинi над босими ногами - i сидить, ся? жовтими кучерями з-пiд
чорно? хустки: втекла вiд молотарки або вiд косаря, за яким в'язала, або з
лук, де сiно скиртують.
Сидить на порiжку i обрива? пелюстки на ромашцi, шепочучи: "? - нема, ?
- нема, ?..."
Коли з пошти виходив наш поштар дядько Левко - височенний, худющий, як
сама худорба, _з_ брезентовою поштарською сумкою через гостро пiдняте
вгору плече, Марфа пiдхоплювалася йому назустрiч i питалася тихо,
зазираючи знизу в його очi:
- Дядечку Левку, а од Мишка ? письомце?
- Нема,- одказував Левко, блукаючи очима поверх золотого Марфиного
волосся, що вибилося з-пiд чорно? хустки.
- Не брешiть, дядечку. ?...
- Ну - ?! ?..."так не тобi, а Софi?.
- Дядечку Левку! Дайте я його хоч у руках подержу...
- Нельзя. Чужi письма нiкому давати не можна. Заборонено.
- Я тiльки в руках подержу, дядечку, i оддам. Синi Марфинi очi
запливають слiзьми i сяють угору на дядька Левка - ще синiшi.
Левко озира?ться довкола, зiтха? немiчно худими грудьми i манить Марфу
пальцем за пошту. Там вiн дiста? iз суми конверт i простяга? Марфi:
- На. Тiльки нiкому не кажи, що давав, бо за це... виженуть мене.
- Нi-нi-нi, дядечку! - аж похлина?ться вiд щиростi Марфа. - Ось вам
хрест святий!
Вона хапа? з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться ?й по щоках -
пригорта? його до грудей, цiлу? в зворотну адресу...
-Чорнила слiзьми не розмаж,-каже Левко i одверта?ться: жде.
Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро вiдда? йому листа, млiючи з
ним на грудях, i шепоче, шепоче...
- Ну, от бачте, нiчого я йому i не зробила... Тепер несiть Софi?. Я ж
нiчого йому не зробила... Спасибi, дядечку, рiдненький... Нате вам осьо,
вип'?те за його здоров'я.
Вона дiста? з-за пазухи пожмаканого карбованця i вклада? Левковi в
долоню.
- Хiба що за його здоров'я,- бурмотить Левко,- а так зроду не взяв
би...
I чимчику? в село, наставивши вгору гостре плече з Порожньою майже
сумою (тодi не дуже-то люди писали один одному).
А Марфа бiжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора сво?
шiсть кiп - i вiтер сушить - не висушить сльози в ?? очах.
- А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?
- Нi. Вiн мовчав. Сама бачила й чула. Я теж-бо за нею слiдкома з роботи
тiкала. Отуди ярком, ярком - i до пошти. Дивлюсь, а вона вже на порiжку
сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обiзветься.
- I ви на не? не сердилися?
- У горi, сину, нi на кого серця нема?. Саме горе.
- А як же то - вона вгадувала, а ви - нi?
- Хтозна, сину. Серце в усiх людей неоднакове. В не? таке, бач, а в
мене таке... Вона за тата набагато, молодша була. Йому тридцять три, а ?й
дев'ятнадцять. Два годочки прожила з Карпом сво?м i нажилася на сто. Тато
ж... вiн якось i не старiв, однаковий зоставався i в двадцять, i в
тридцять годочкiв... сокiл був" ставний такий, смуглий, очi так i печуть
чорнющi! Гляне було-просто гляне i все, а в грудях так i потерпне. Може,
тому, що вiн рiдко пiднiмав очi. Бiльше долонею ?х прикри? i дума? про
щось. А востанн? як бачила його (ходила з передачею аж у Ромни, ?х туди
повезли), то вже не пекли, а тiльки голубили- такi сумнi. Дивиться ними -
як з туману.
Вони до нас на посиденьки ходили, Карпо i Марфа. Щовечора. I гомонимо
бувало втрьох або спiва?мо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому
помагаю, а Марфа першу веде. Голосок у ней тодi такий був, як i сама вона,
ось-ось наче переломиться, ну, ловкий. А Карпа хоч викинь. Сидить у стелю
дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий - розпушу?. То я йому
галушок миску гарячих (вiн ?сти страх любив), ложку в руки - ?ж, Карпе! I
тьопа?, як на себе кида?. Ми спiва?мо, а вiн вусами пару з миски ловить та
сопе так, що каганець на столi як не погасне. "Я,- каже,- картоплю в
галушках люблю. Картоплi треба бiльше кидать у галушки". Товстопикий був,
товстоногий. I рудий - матiнко ти моя... Як стара солома. Марфа проти
нього-перепiлочка. Ото гляне було, як вiн над галушками кату?ться, зiтхне
посеред пiснi й одвернеться, а сльози в очах, наче двi свiчечки голубi. До
тата... Я ж бачу. А вiн затулить надбрiв'я ' долонею i спiва?. Або до тебе
в колиску всмiха?ться та приколису? легенько.
- Ти, Михайле, кажу, хоч би разочок на не? глянув. Бачиш, як вона до
тебе свiтиться. А вiн:
- Навiщо ж людину мучити, як вона й так мучиться?
Очi маминi сухi, голос анi здригнеться, i я чую за ним: спогади ?? не
щемлять ?й i не болять - вони закам'янiли.
Популярность: 2, Last-modified: Tue, 08 Nov 2005 22:03:58 GmT