Уславленому Мор'Ё, мудрецевЁ Шамбали




     Це  художн?  дослЁдження базу?ться переважно на тЁбетських
буддЁйських  текстах  --  найбЁльш  вЁрогЁдних  джерелах   щодо
Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Ёнших книг.
     Природно,  що  найперше  запитання, яке поста?, стосу?ться
само? назви Шамбала-- що вона значить Ё коли виникла. Слово шам
у санскритЁ означа? "спокЁй", "мир",  тож  цЁлком  можливо,  що
саме  вЁд  нього  й  походить  назва  Шамбала. ЛЁтература пуран
згаду? острЁв Шамбалу  з  благословенними  гаями,  розташований
посеред  нектарного озера. ?ндЁйськЁ пурани датуються приблизно
тим самим часом, коли складався Ё Новий ЗавЁт.
     Назва Шамбала часто  згаду?ться  на  сторЁнках  тЁбетських
буддЁйських книг. НавЁть до появи буддизму в ТЁбетЁ (VII ст. до
н.е.)   кра?на   Шамбала  позначена  на  географЁчнЁй  картЁ  в
тЁбетськЁй книзЁ релЁгЁ? Бон, що налЁчу? понад два тисячолЁття.
     БагатотомнЁ  "Ганжур"   Ё   "Данжур",   "БЁла   Вайдур'я",
"БлакитнЁ  аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало
Ёнших тЁбетських  трактатЁв  мЁстять  достатньо  матерЁалу  для
стисло? характеристики Шамбали.
     У  буддистськЁй  системЁ  махаяна Шамбала розгляда?ться як
чудесна земля, подЁбна до тЁ??, яку  ми  подибу?мо  в  "УтопЁ?"
Томаса Мора, "НовЁй АтлантидЁ" ФренсЁса Бекона та "МЁстЁ Сонця"
Томмазо   Кампанелли,   де  доброчеснЁсть  Ё  мудрЁсть  творять
Ёдеальне суспЁльство.
     Писати про Шамбалу без  вивчення  вищезгаданих  тЁбетських
текстЁв   (а   це   незначна   частка   тЁбетсько?   релЁгЁйно?
лЁтератури)--  все  одно  що  множити  прикрЁ  непорозумЁння  й
помилки. Тривале життя на Далекому СходЁ дозволило авторовЁ цих
рядкЁв   уникнути  хибних  висновкЁв,  властивих  представникам
Заходу, а тому й допомогло вЁдчути суть вчення Шамбали.
     На ЗаходЁ навряд  чи  знали  щось  певне  про  Шамбалу  до
публЁкацЁ?  О. П. Блаватсько?, яка вЁдкрила стародавню мудрЁсть
Сходу не пЁдготовленому належно ?вропейському та американському
читачевЁ у вЁкторЁанську епоху. ВтЁм, першими  з  ?вропейцЁв  у
новЁ    часи    розповЁли    про   Шамбалу   дво?   католицьких
мЁсЁонерЁв--Стефан Каселла й Джон Кабрал  ще  триста  п'ятдесят
рокЁв тому. Можливо, Шамбалу знади в ?вропЁ й трохи ранЁше, але
пЁд Ёншою назвою, оскЁльки ? вагомЁ пЁдстави пов'язувати схЁдну
традицЁю  з  середньовЁчними  легендами  про  Святий  Грааль  Ё
пресвЁтера ?оанна.
     ЗгЁдно з традицЁ?ю, встановленою шЁсть сторЁч тому  главою
тЁбетського  буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо?
чвертЁ кожного столЁття луна? заклик до миру й терпимостЁ. Отож
цЁ?ю книжкою менЁ хотЁлося б зробити свЁй  скромний  внесок  до
цього гуманного послання у XX столЁттЁ.



     Незвичайна  тема потребу? Ё нетрадицЁйного пЁдходу до не?,
тобто, як казав ПЁфагор, "ступити на неходженЁ  стежки".  Новий
задум,  хоч  вЁн  Ё  незвичний,  мусить  усе  ж використати всЁ
накопиченЁ досЁ знання. ВЁн повинен пЁдтверджуватися фактами, а
не витати в царинЁ спекулятивних  розмЁрковувань.  Та  й,  крЁм
усього,  вЁн мусить мати Ё якесь практичне значення, Ёнакше вся
праця виявиться марною.
     За часЁв КрЁшни мудрець Нарада  застерЁгав  вЁд  поквапних
висновкЁв  щодо свЁжих думок: "НЁколи не кажи "я цього не знаю,
а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб  знати,  знати,  щоб
розумЁти,  розумЁти, щоб судити". НетерпимЁсть у сучаснЁй науцЁ
свЁдчить,  якими  хибними  ?  заперечення  нових  концепцЁй   Ё
невипробуваних пЁдходЁв.
     В атмосферЁ розумово? обмеженостЁ й переслЁдувань за часЁв
Кромвеля  прогресивнЁ  вченЁ АнглЁ? заснували Невидимий Коледж,
що  вирЁс  у  найвищу   наукову   ЁнституцЁю   --   КоролЁвське
Товариство.  Та  майже  нЁчого  невЁдомо  про  Ёнше  "невидиме"
наукове та фЁлософське товариство, що провадить  дослЁдження  у
величнЁй  самотинЁ  ГЁмала?в.  А  воно  отримало  вЁдповЁдЁ  на
найбЁльш складнЁ науковЁ питання.
     СлЁди  цього  фЁлантропЁчного  й  фЁлософського   братства
знаходимо в Ёсторичних записах вЁд найдавнЁших часЁв Ё дотепер.
ЧисленнЁ  свЁдчення  пЁдтверджують, що справдЁ Ёснували видатнЁ
постатЁ як у минулому, так Ё сьогоднЁ, хоч ЁнформацЁя  про  те,
де вони жили, неоднозначна.
     Скептицизм  дЁ?,  як  двосЁчний  меч.  З  одного боку, вЁн
руйну? нЁкчемнЁ теорЁ?, а  з  Ёншого  --  губить  розумнЁ,  але
передчаснЁ  гЁпотези.  ?  цей  меч слЁд заносити обачно, аби не
згубити  такого  пЁдходу,   яким   через   певний   час   можна
скористатися.    ?сторЁя   науки   ряснЁ?   такими   трагЁчними
прикладами.
     1838 року один паризький лЁкар переконував свою пацЁ?нтку,
що хобЁ ?? чоловЁка -- ловити тЁнЁ людей на мЁдну пластинку  --
певна  ознака  божевЁлля.  ЛЁкар  настЁйливо радив цЁй жЁнцЁ на
прЁзвище Дагерр примЁстити мось? Дагерра в паризьку божевЁльню.
На щастя для Лу? Дагерра,  Французька  академЁя  наук  уберегла
винахЁдника  вЁд  цЁ??  сумно?  долЁ,  визнавши  його вЁдкриття
фотографЁ?.
     Що таке реальнЁсть? СкажЁмо, повЁтря --  воно  реальне  чи
просто  нЁщо? Але ж коли цим "нЁщо" напомпувати шину, вона ста?
твердою, як дерево. У дЁтей, що граються -- одна реальнЁсть,  а
зовсЁм  Ёнша  --  в дорослих; одна -- у ядерного фЁзика, що ма?
справу з безмежно малим  свЁтом  атома,  Ё  зовсЁм  Ёнша  --  у
нефахЁвця,  що  стика?ться  з  чималими  предметами;  одна -- в
астронома, що вивча? гЁгантськЁ  зорянЁ  свЁти,  а  Ёнша  --  у
звичайно?  людини,  що спостерЁга? "малЁ зЁрочки" на небЁ; одна
-- в Ёсторика, що бачить перебЁг подЁй Ё  розвиток  суспЁльства
упродовж  столЁть,  Ё  Ёнша  --  у  пересЁчно?  людини, що живе
теперЁшнЁм днем Ё не здатна уявити життя людства загалом. У наш
релятивЁстський вЁк реальнЁсть залежить вЁд спостерЁгача. ?  ця
книга   ма?   справу  з  предметом,  який  можна  означити,  як
"неординарна реальнЁсть".
     Що правда для одного, те неправда для Ёншого. А оскЁльки в
цьому велетенському свЁтЁ багато правд, нам треба вмЁти слухати
один одного, щоб мати користь вЁд обмЁну  Ёдеями  навЁть  тодЁ,
коли вони видаються вкрай химерними.
     Ця книга проводить думку, що на землЁ Ёсну? оаза космЁчно?
культури,  представники  яко?, немов провЁдна зЁрка, столЁттями
ведуть людство до вищого  ступеню  розумЁння,  вищо?  моралЁ  Ё
повнЁшого  втЁлення Ёде? про братерство людей. Майбутн? покаже,
чи зумЁ? сучасне суспЁльство нашо? критично? епохи пЁти за цЁ?ю
провЁдною зЁркою.
     ? два рЁзновиди людей: однЁ розпЁзнають правду вЁдразу,  а
ЁншЁ  лише в останню чергу. Саме першЁ ? провЁдниками передово?
культури й цивЁлЁзацЁ?, як  це  нам  засвЁдчу?  ЁсторЁя  науки,
мистецтва  й  фЁлософЁ?.  Не  зажили  слави тЁ, хто заперечував
кулясту форму ЗемлЁ, вЁдкидав теорЁю вЁдносностЁ,  не  вЁрив  у
пароплави,  аероплани  чи  космЁчнЁ кораблЁ, а творцям смЁливих
Ёдей стоять пам'ятники.  ?  нехай  теза  про  закрите  братство
довершених людей, що сприяють розвитковЁ людства, належить поки
до  сфери  припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмЁювала
ж, до запуску першого супутника, бЁльшЁсть людей саму Ёдею  про
пЁдкорення  космосу!  А  вона  виявилася  правдивою. Отож нехай
читач прочита? цЁ сторЁнки Ё спробу? збагнути те, про що на них
мовиться.



     На Далекому СходЁ Ёсну? давня Ё  досить  поширена  вЁра  в
Ёснування  плеяди видатних умЁв, що живуть вЁдлюдно в невЁдомЁй
областЁ АзЁ?. Про це писали Ёсторики  й  фЁлософи  Стародавньо?
ГрецЁ?  та Риму. Вважа?ться, що великий ПЁфагор вЁдвЁдав ?ндЁю.
ФЁлострат    опису?    подорож    АполлонЁя    ТЁанського     в
ТрансгЁмалайський регЁон, що може бути лише ТЁбетом.
     Добре  вЁдомо,  що ПЁфагор Ё АполлонЁй були знайомЁ з дуже
давньою системою посвячення, вЁдомою як ВеликЁ мЁстерЁ?. В  той
час, як МалЁ мЁстерЁ? являли здебЁльшого народнЁ культи. ВеликЁ
мЁстерЁ?  призначалися  для  обмеженого  кола  освЁчених людей,
здатних пЁднятися над посереднЁстю мас.
     Цельс у II столЁттЁ писав  про  допуск  до  цих  мЁстерЁй:
"Нехай у них вЁзьме участь той, чи? руки чистЁ, а слова мудрЁ".
Запис  античного  автора  про вта?мничених мовить, що вони були
здатнЁ розумЁти значення загадки Ёснування, осягаючи його  мету
Ё  межЁ,  як  то  визначиш  Зевс".  ЦЁ слова -- хороший ключ до
фЁлософсько? сутЁ Великих мЁстерЁй.
     Дев'ятнадцять вЁкЁв тому  ФЁлон  АлександрЁйський  написав
про  ВеликЁ  мЁстерЁ?  такЁ знаменнЁ рядки: "О ви, вта?мниченЁ,
чи? вуха очищенЁ, приймЁть це в сво?  душЁ,  як  та?мницю,  щоб
нЁколи  ?? не втратити! Не вЁдкривайте ?? профановЁ! ОберЁгайте
?? в собЁ, як нетлЁнний скарб -- не як золото чи срЁбло,  а  як
щось куди цЁннЁше, куди вартЁснЁше вЁд будь-яко? речЁ, бо це --
знання Велико? Причини, Природи Ё того, що вони обо? зродили".
     У   ?гиптЁ,   ГрецЁ?,   ВавЁлонЁ   й   ?ндЁ?   вта?мниченЁ
розмЁрковували  про  безмежне  зоряними  ночами,   чекаючи   на
одкровення.  Так  ПЁфагор  вЁдкрив  сЁм  нот у музицЁ Ё "музику
сфер", фЁлософський сенс чисел Ё кулясту форму ЗемлЁ. Так  само
й  Платон  установив,  що  абстрактнЁ Ёде? творять свЁй власний
невидимий  свЁт.  ОдвЁчну  природу  всесвЁту  вЁдкрив  ГераклЁт
ПонтЁйський.  БЁльша  частина грецько? фЁлософЁ? бере початок з
?гипетських мЁстерЁй. ПЁфагор Ё Платон  навчалися  у  верховних
жерцЁв кра?ни на НЁлЁ.
     ?   видатний  Ёсторик  античностЁ,  Геродот,  говорив  про
мЁстерЁ? з видимою повагою: "Я зберЁгаю глибоке мовчання про цЁ
мЁстерЁ?, з бЁльшЁстю яких я познайомився".
     МЁстерЁ?  завжди  користувалися  зашифрованою  мовою,  щоб
зберегти  та?мнЁ знання. Цей дивний звичай пЁдтверджу? Платон у
листЁ до ДЁонЁсЁя Молодшого: "Я  мушу  писати  тобЁ  загадками,
щоб,  коли  мо?  послання буде перехоплене на землЁ чи на морЁ,
його не зрозумЁв той, хто  його  прочита?".  Потайна  символЁка
Великих  мЁстерЁй робила ?хн? вчення "незрозумЁлим для дурнЁв",
як казали вта?мниченЁ. Упродовж ЁсторЁ?  цЁ  вищЁ  люди  багато
слухали, мало говорили й активно дЁяли.
     "З   найдавнЁших   часЁв  Ёсну?  та?мний  мЁжнародний  код
символЁв, яким користуються вта?мниченЁ, що мають ключ  до  цих
окультних доктрин. ЦЁ знання досЁ ретельно оберЁгають релЁгЁйнЁ
братства  в  ?ндЁ?,  ТЁбетЁ,  Кита?, МонголЁ? та ЯпонЁ?" (В. 1.
Еванс-Вентц. ТЁбетська книга смертЁ.--Оксфорд, 1927).
     Схоже,  Ёснував  постЁйний  обмЁн  знаннями  мЁж   групами
вта?мничених  АзЁ? та Середземноморського басейну, попри великЁ
вЁдстанЁ,  що  ?х  роздЁляли.  Це  поясню?,  чому  вчення   про
переродження   раптово   з'явля?ться   в  пЁфагорЁйцЁв  Кротони
(?талЁя). Хоча його знали Ё в ?гиптЁ,  не  виключено,  що  його
привЁз з ?ндЁ? саме ПЁфагор.
     За  ЦЁцероном  Ё  ВергЁлЁ?м,  мЁстерЁ? виходили з доктрини
переродження Ё вчили, що нещастя й лиха цього життя ?  спокутою
за вчинки й грЁхи минулого життя. Ця Ёдея могла бути запозичена
в ?ндЁ?, з якою Стародавня ГрецЁя та Рим пЁдтримували культурнЁ
й торговельнЁ зв'язки.
     Допуск  до  Великих мЁстерЁй вимагав складних процедур, що
називалися ЁнЁцЁацЁ?. З праць класичних авторЁв вЁдомо, що  пЁд
час  цих ритуалЁв мали мЁсце незвичайнЁ явища. У "ФедрЁ" Платон
так опису? сво? враження: "Ми стали свЁдками цЁлЁсних, простих,
незмЁнних Ё благословенних  видЁнь,  що  складалися  з  чистого
свЁтла".  Прокл (V ст.) дода?, що "боги прибирали рЁзноманЁтних
форм, постаючи в рЁзних подобах,  а  Ёнколи  навЁть  у  виглядЁ
безформного сяйва".
     Сократ   нЁбито  мусив  визнати,  що  "тЁ,  хто  встановив
мЁстерЁ?, були людьми винятково генЁальними". НайосвЁченЁшЁ уми
давнини  --  ПЁндар,  Платон,  Плутарх,   ЕврЁпЁд,   АрЁстофан,
ЦЁцерон,  ЕпЁктет,  Марк АврелЁй Ё багато Ёнших -- дали найвищу
оцЁнку мЁстерЁям. Твори цих великих мислителЁв засвЁдчують ?хню
глибоку повагу до мЁстерЁй. ?сторична Ёстина поляга? в тому, що
велика  наука,  глибокЁ  знання   Ё   висока   фЁлософЁя   шкЁл
?гипетських   мЁстерЁй   надихали  найвидатнЁших  представникЁв
класично? епохи.
     НайпоширенЁшими з мЁстерЁй  були  мЁстерЁ?  ?зЁди,  Орфея,
ДЁонЁса,  Елевса,  Церери й МЁтри. ?нЁцЁацЁ? вЁдбувалися вночЁ,
переважно в печерах, лабЁринтах чи пЁрамЁдах. Виразно  прозира?
космЁчний  характер  Ё  змЁст Великих мЁстерЁй, що випливають з
основно? засади:  Земля  для  людини  лише  мЁсце  вигнання,  а
справжня ?? оселя -- зоряний простЁр.
     Цю  всесвЁтню асоцЁацЁю мудрецЁв було створено на свЁтанку
цивЁлЁзацЁ?, Ё вона успЁшно зберегла  давню  мудрЁсть  упродовж
тисячолЁть.   ?снував   тЁсний  зв'язок  мЁж  наукою,  особливо
астрономЁ?ю,  Ё   Великими   мЁстерЁями   --   такий   висновок
напрошу?ться з астрономЁчно? символЁки, вживано? в мЁстерЁях.
     Людство   постЁйно   стика?ться  з  примарою  фанатизму  й
забобонЁв. ЦЁ примари видаються гЁдними уваги лише для тих, чий
погляд  прикутий  до  них,  Ё   для   кого   вони   --   частка
психологЁчного   багажу.   Та   для  умЁв,  що  зводяться  неад
посереднЁстю мас,  цЁ  страхЁття  неспроможнЁ  приховати  сво??
справжньо? личини. Так вважають адепти Ё ?хнЁ послЁдовники.
     Вважалося  неможливим  допускати  навЁть до Малих мЁстерЁй
осЁб сумнЁвно? вдачЁ. Так,  попри  всю  свою  владу,  Ёмператор
Нерон  не  змЁг  бути присутнЁм на елевсинських мЁстерЁях пЁсля
того, як  стратив  власну  матЁр.  ?мператор  Константин  мусив
вЁдмовитись  вЁд  участЁ в таких самих мЁстерЁях пЁсля вбивства
одного сина КрЁспа, а тодЁ й дружини  Фаусти.  А  проте  навЁть
грецька  церква  виявилася  менш нетерпимою, канонЁзувавши його
пЁсля смертЁ! ЦЁ ЁсторичнЁ факти свЁдчать, що учасник  мЁстерЁй
мусив мати незаплямовану репутацЁю.
     Вкрай  важливЁ  свЁдчення  наводять  першЁ  ВЁтцЁ  церкви.
Клемент АлександрЁйський (II  ст.)  писав,  що  вчення  Великих
мЁстерЁй   стосу?ться   переважно   Природи  й  УсесвЁту.  "Тут
кЁнчаються всЁлякЁ вказЁвки,-- пояснював вЁн.-- Природа  й  усЁ
явища стають видимими й зрозумЁлими". МЁстерЁ? були ближчими до
науки  й  фЁлософЁ?, анЁж визнана релЁгЁя, яка призначалася для
тих, чий Ёнтелект Ё моральнЁсть не досягли достатнього рЁвня.
     Вта?мниченому  вЁдкривалися  знання,   часто   у   виглядЁ
символЁв  чи  криптограм, до яких простЁ смертнЁ не мали ключа.
Через секретнЁсть упродовж вЁкЁв годЁ  вЁдтворити  картину  цих
давнЁх ЁнЁцЁацЁй. Ось що тЁльки каже ЛуцЁй Апулей (II ст.): "Не
сумнЁваюсь,  допитливий  читачу,  що  ти  хочеш дЁзнатися, що ж
сталося, коли я увЁйшов. Якби менЁ було дозволено сказати  тобЁ
про  це,  а тобЁ дозволено вислухати, то ти дЁзнався б про все;
але тодЁ язик мЁй постраждав би вЁд  надмЁрно?  балакучостЁ,  а
тво? вуха -- вЁд надмЁрно? цЁкавостЁ".
     ЦЁ    недомовки   Ёнтригують,   але   не   бЁльше.   ФЁлон
АлександрЁйський (I ст.) усе ж  повЁдомля?  нам,  що  "мЁстерЁ?
розкривали та?мницЁ Природи".
     З   давнЁх   Ёсторичних  повЁдомлень  виплива?,  що  школи
мЁстерЁй не лише вЁдкривали очЁ  на  найвище  "Я"  Ё  пЁдносили
людину  до  рЁвня  космЁчно?  свЁдомостЁ, а й давали ?й науковЁ
вказЁвки й данЁ  про  невЁдому  ЁсторЁю  людства.  Доказ  цього
знаходимо  в  "ТЁме?"  Платона, де Солон заявля?, що ?гипетськЁ
жерцЁ розповЁли йому про хронологЁю, започатковану в  дев'ятому
тисячолЁттЁ  до  його  епохи.  Це  дозволя?  припустити,  що  в
Давньому ?гиптЁ Ёснували архЁви, що охоплювали  значнЁ  перЁоди
ЁсторЁ?.
     Так  званЁ маги, або МудрецЁ Сходу, поза сумнЁвом, входили
до всесвЁтньо? школи мЁстерЁй. Святий Жером (IV  ст.)  визнача?
?х  як  "УчителЁв,  що розмЁрковують про ВсесвЁт" Ё припису? ?м
глибоке знання астрологЁ?. Питання про магЁв  було  в  теологЁ?
досить   лоскЁтливим   Ё  суперечливим.  Найпершими  знали  про
пришестя Христа ангельськЁ вЁсники, якЁ з'явилися перед Йосифом
Ё  ДЁвою  МарЁ?ю.  Цих  трьох  (чи  й  бЁльше)  МудрецЁв  хтось
попередив  про  майбутн?  народження  ?суса,  Ёнакше  вони б не
залишили сво?? далеко? кра?ни за кЁлька мЁсяцЁв  до  очЁкувано?
подЁ?.  НавЁть  кращЁ  тогочаснЁ астрологи не могли передбачити
точно, де й коли у свЁт прийде месЁя. Лише дар передбачення мЁг
привести магЁв  до  Палестини.  Теологи  вважають  спекуляцЁями
всЁлякЁ розумування про природу ЗорЁ ВЁфле?мсько?. Якщо вважати
вЁрогЁдним  розповЁдь  про  святого МатвЁя, то зоря та не могла
бути планетою, зЁркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася
по небу. З Ёншого боку, той рух  був  надто  повЁльним  як  для
метеорита.  То  чи  не був то апарат, створений давньою наукою,
якою володЁли маги?
     Цю та?мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь  Ёде
вЁд  магЁв:  "Що  ж  то за зЁрка вела магЁв? Безумовно, то було
велЁння Братства: привЁтати ?суса, вберегти  нужденну  сЁм'ю  Ё
принести  ?й  якийсь  прожиток.  Ми  йшли  по  ЗемлЁ, не знаючи
достеменного мЁсця. ВказЁвки ТерафЁма  направляли  Ё  вели  нас
день  у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного
слЁду житла. Чи мЁг хто-небудь отримати чудо такого  небаченого
попередження серед послЁду верблюдЁв Ё ревЁння вЁслюкЁв?"
     МудрецЁ  мусили  бути провЁщенЁ про народження ?суса, якщо
вирушили в тривалу подорож, коли МарЁя була вагЁтна. То  звЁдки
ж  прийшли  маги?  Хто  послав  ?х? ? куди вони пЁшли потЁм? ЦЁ
питання,  схоже,  залишаються  без  вЁдповЁдЁ,   та   принаймнЁ
знаменний  факт,  що  вони знали про грядущу подЁю, ?хн? знання
про  зорЁ,  ?хн?  володЁння  паранормальними  здЁбностями,  якЁ
проявилися  в  попередженнЁ,  що  явилося  увЁ снЁ, пЁдтверджу?
Новий ЗавЁт.
     ?врейський Ёсторик ФЁлон АлександрЁйський  (30  р.  до  н.
е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Ёнших визначив слово "маг",
бо   був  сучасником  ?суса:  "Маги  були  святими  людьми,  що
тримались  осторонь  усього  земного,  споглядали   божественнЁ
доброчесностЁ Ё розумЁлися на сутностЁ богЁв та духЁв. Вони усе
життя   пЁдтримували   постЁйний  зв'язок  Ёз  цими  невидимими
Ёстотами, а також посвячували Ёнших у сво? та?мницЁ".
     Це пояснення, певно ж,  куди  цЁннЁше,  нЁж  усЁ  церковнЁ
тлумачення  слова  "маг",  бо  його  да? вчений епохи ?суса. За
ФЁлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсЁ? астрологами,  про
що  мовлять  теологЁчнЁ джерела, а й великими вта?мниченими. До
всього, це Ёсторичне свЁдчення да? зрозумЁти, що маги  належали
до мЁстичного Братства.
     Якими  ж  були  Ёдеали й засади цього давнього братства та
його послЁдовникЁв, що Ё сьогоднЁ провадять ВеликЁ мЁстерЁ?? На
це запитання досить чЁтко вЁдповЁда? англЁйський  автор  Уолтер
Оуен:  "Члени  Братства  нЁ  всемогутнЁ,  нЁ деспотичнЁ. ВЁльна
воля, ця суть особистостЁ людини  --  недоторканна.  Вони  лише
впливають, спонукують, переконують, стримують. ?хн? знаряддя --
закони природи, а матерЁал, з яким вони працюють,-- це бажання,
себелюбство,  надЁ?,  страхи,  сумнЁви, пристрастЁ, антипатЁ? Ё
ненависть, якЁ ще залишаються Ёдеалами Театру, Барлогу, Ринку й
ПлеменЁ, воля яких  --  це  "брутальний  Ёмпульс"  патологЁчних
схильностей,  що  в духовному розумЁннЁ не набагато перевищують
спонуки мисливцЁв за мамутами. Люди, свЁдомЁсть яких  вЁдкрита,
спЁвпрацюють  Ёз  ними,  але  ?х  вкрай обмаль. Вони випускники
УнЁверситету ЛюдяностЁ".
     В  ?ндЁ?  ще  збереглася  традицЁя  осЁб,   що   закЁнчили
УнЁверситет  ЛюдяностЁ;  ?х  там називають рЁшЁ. ДавнЁй трактат
"Аватаншака-сутра" свЁдчить, що з початку  цивЁлЁзацЁ?  людство
змЁшало  Ёстину й брехню. ТодЁ була створена вища система знань
алая-вЁджняна. Але хто  володЁ?  цими  знаннями?  ДавнЁ  тексти
вЁдповЁдають:  "ВеликЁ  ВчителЁ  ГЁмала?в". Доктор Еванс-Вентц,
вЁдомий сходознавець, так  визнача?  ?хнЁ  цЁлЁ  й  дЁяльнЁсть:
"НевидимЁ  для звичайних людей, цЁ Ёстоти видимЁ для пророкЁв Ё
чистим серцем можуть спЁлкуватися з ними. Як  мовчазна  сторожа
вони  з  божественним  спЁвчуттям споглядатимуть з ГЁмалайських
вЁдрогЁв на Землю, поки нЁч калЁюги завершить свою довгу путь й
настане День Пробудження над усЁма народами".
     ЗгЁдно з "Веданта-сарою", Ёстинним учителем, або  гуру,  ?
людина,  уславлена чеснотами, яка мечем мудростЁ обтяла гЁлки й
коренЁ дерева зла, яка свЁтлом розуму розвЁяла  щЁльну  темряву
неуцтва, в яку поринуло людство.
     МЁстики  Заходу  також знали про Ёснування цих магЁв. Один
Ёз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у  сво?х
"Викриттях  магЁ?":  "Вони  живуть у рЁзних мЁсцях ЗемлЁ. Хто в
?вропЁ, хто в АфрицЁ, але ?х пов'язу? гармонЁя душ,  тому  вони
-- одне  цЁле.  Вони  розумЁють  один одного, хоч Ё розмовляють
рЁзними мовами, бо мова  мудрецЁв  --  духовне  сприйняття".  В
ЁншЁй  книзЁ  цей  самий  автор  каже,  що  ця "Школа МудростЁ"
схована вЁд свЁту Ё пЁдляга? лише божественному урядуванню.
     Нема нЁчого  неймовЁрного  в  припущеннЁ,  що  в  минулому
мудрецЁ  й  провидцЁ об'?дналися в постЁйне спЁвтовариство, аби
протидЁяти невЁгластву й посередностЁ, властивих масам,  та  ще
нетерпимостЁ  Ёснуючих  культЁв. Думати не так, як бЁльшЁсть --
завжди  вкрай  ризиковано,  бо  служителЁ  ЁдолЁв  зла   завжди
нетерпимЁ  до  смЁливцЁв,  що  здатнЁ виявляти бЁльшу мудрЁсть,
анЁж  вони  самЁ.  Ось  чому  в  давнЁ   часи   освЁченЁ   люди
об'?днувалися  в групи, щоб займатися фЁлософськими й науковими
розробками й уникнути протидЁ? зовнЁшнЁх  сил.  ?нодЁ  в  сво?х
кра?нах  вони опинялися в лонЁ панЁвно? релЁгЁ?, належали до ??
елЁти. ?нодЁ  дЁяли  поза  цими  межами,  зовсЁм  невЁдомЁ  для
невта?мничених.
     Школи мЁстерЁй ?гипту, ?ндЁ?, ГрецЁ?, Китаю та Ёнших кра?н
античностЁ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як
повЁдомляють  класичнЁ  Ёсторики й письменники, давнЁ тексти --
учасники Великих мЁстерЁй були людьми широких поглядЁв, високо?
моралЁ Ё глибоко? свЁдомостЁ. Вони вивчали не лише людину, а  й
усесвЁт,  де  людина  склада?  лише  мЁзерну  частку. МЁж усЁма
центрами свЁту Ёснував зв'язок, Ё коли якась  цивЁлЁзацЁя  мала
отримати  поштовх,  то  ЁншЁ  гЁлки цього всесвЁтнього Братства
вЁдразу сприяли  цьому.  Цим  поясню?ться  швидке,  несподЁване
виникнення нових Ёдей за певних Ёсторичних перЁодЁв Ё докорЁннЁ
змЁни, якЁ вони викликали.
     Поява   християнства  --  приклад  цЁ??  вражаючо?  роботи
мЁстерЁй, що ведеться у свЁтЁ за певним планом. Йому не  змогли
завадити    зусилля   ессенЁв,   що   вчили   християнству   до
християнства, або, навпаки, зводили його до догматично? релЁгЁ?
й оволодЁння сучасною наукою. ? навЁть  якщо  деякЁ  з  намЁрЁв
МудрецЁв  випадково  зазнавали невдачЁ, бо не було узгодженостЁ
мас, навряд чи  варто  сумнЁватися,  що  самЁ  цЁ  задуми  були
чудовЁ,  бо  похопили  вЁд  тих  хто володЁв глибокою мудрЁстю,
збереженою у вЁках Ё тисячолЁттях. ЛегендарнЁ махатми  ГЁмала?в
- це  не  усамЁтненЁ  посвятники,  а  члени Братства за духовне
вЁдродження людства. Зрештою, саме в цьому Ё поляга? суть  вЁри
народЁв ?ндЁ? й ТЁбету.



     Стало  вже  звичним  вважати  мЁф  гарним, але неправдивим
уявленням первЁсних народЁв про походження свЁту й  людини.  Це
слушно  лише до певно? мЁри. Однак ? мЁфи, якЁ розповЁдають про
легендарнЁ мЁста й  легендарних  геро?в.  Але  усна  й  писемна
традицЁя зна? чимало випадкЁв, коли цЁ мЁфи виявлялися правдою.
     Коли  ГенрЁх ШлЁман заявив, що вЁрить ГомеровЁй "?лЁадЁ" Ё
вируша? на пошуки легендарно? Тро?,  вченЁ  кола  пЁдняли  його
насмЁх,  бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлЁман вЁдкрив
не одну, а цЁлих дев'ять Трой  --  одна  на  однЁй,  поглинутих
землею!  ВЁн  знайшов  ЁнкрустованЁ  слоновою кЁсткою шкатулки,
повнЁ золотих браслетЁв, чаш, сережок --  щедра  винагорода  за
його першопрохЁдництво в археологЁ?!
     Згодом ШлЁман вирЁшив повторити шлях Агамемнона, переможця
Тро?,  назад  до  ГрецЁ?. ДослЁдник прагнув знайти тЁ вЁйськовЁ
трофе?, що ?х греки захопили в переможеному мЁстЁ. Отак  ШлЁман
потрапив  до МЁкен, де й вЁдкопав цЁлЁ скарби золотих Ё срЁбних
речей. ? хоча вони належали не  Агамемнону,  а  Ёншому  царевЁ,
ШлЁман  довЁв  реальнЁсть  стародавньо?  легенди про Трою. Його
дослЁдження остаточно революцЁонЁзували ЁсторЁю й археологЁю.
     Артур Еванс Ё собЁ допустив рацЁональне  зерно  в  легендЁ
про   крЁтського  МЁнотавра.  Його  розкопки  вЁдкрили  свЁтовЁ
велетенський  палац  царя  МЁноса,  з  яким   тепер   захоплено
знайомляться тисячЁ туристЁв, що при?здять на КрЁт.
     ВавЁлонськЁ  таблички  й  пЁзнЁшЁ тексти БЁблЁ? оповЁдають
про ВавЁлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вЁдкопав мЁсто
в МесопотамЁ? Ё вЁдкрив там давнЁй  зЁккурат.  ?  ще  один  мЁф
став, Ёсторичним фактом.
     ВченЁ й хронЁсти Стародавнього Китаю з винятковою точнЁстю
фЁксували  астрономЁчнЁ  явища,  такЁ  як  сонячнЁ  плями, новЁ
зЁрки, комети тощо. Така ж точнЁсть властива Ё ?хнЁм Ёсторичним
записам, навЁть коли  зда?ться,  що  в  них  просто  неймовЁрнЁ
факти.  Згадаймо,  що  547  р. до н. е. один китайський Ёсторик
вЁдмовився всупереч ЁстинЁ прославляти свого Ёмператора Ё за це
був страчений.
     ЗгЁдно з найдавнЁшими  китайськими  текстами,  Ну  Ё  Куа,
азЁатськЁ прототипи Адама та ?ви, народилися в горах Куньлуня в
пустельному  районЁ  Центрально?  АзЁ?.  Важко  збагнути,  чому
китайський Едем розташувався в такому малопридатному  мЁсцЁ.  А
проте  ?  данЁ,  що  в  далекЁ часи пустеля ГобЁ, можливо, була
внутрЁшньою  водоймою  серед  родючих   земель.   ТодЁ   цЁлком
правомЁрно,  що  китайцЁ мусили оселити перших людей на ЗемлЁ в
провЁнцЁ? Шаньдун чи  в  долинЁ  рЁки  Янцзи.  Це  повЁр'я  ма?
глибоке  корЁння  й  постЁйно повторю?ться в хронЁках Ё текстах
ПЁднебесно? ЁмперЁ?.
     Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лЁд Ё  снЁг,  у
китайськЁй  мЁфологЁ?  вважався  оселею Безсмертних. АзЁатським
ОлЁмпом правила  СЁ-ван-му,  Мати-володарка  Заходу.  КитайськЁ
вченЁ  не  можуть  пояснити,  чому  ?хнЁй ОлЁмп знаходиться так
далеко вЁд власне Китаю. До недавнього часу мало  який  кита?ць
наважувався  на  подорож у цю вЁддалену малонаселену провЁнцЁю,
де жили вороже настро?нЁ до них тЁбетцЁ  й  монголи.  Чи  можна
вЁрогЁдно пояснити цю легенду?
     Дев'ятиповерховий  палац  СЁ-ван-му,  за  описами,  був  з
чистого  нефриту.  Його  оточував  прекрасний  сад,  де   росло
персикове  дерево  Безсмертя.  Воно  цвЁте й родить лише раз на
шЁсть  тисяч  рокЁв.  ТЁльки  найрозумнЁшЁ   та   найморальнЁшЁ
чоловЁки   й  жЁнки  могли  споживати  цЁ  чудеснЁ  фрукти,  що
оберЁгають вЁд смертЁ Ё дають вЁчну молодЁсть.  ЧарЁвна  музика
повнила  палац,  а  його  мешканцЁ  пили  елЁксир  молодостЁ  з
водограю вЁчного життя. Так запевняють китайськЁ оповЁдачЁ.
     У  цьому  гЁрському  масивЁ,  згЁдно  з  легендою,  лежить
прекрасна  долина,  захищена  вЁд стужних вЁтрЁв. Для того, хто
добувався  долини,  колесо  перероджень  зупиня?ться,  Ё   вони
досягають нЁрвани -- кажуть пЁвнЁчнЁ буддисти. СЁ-ван-му ма? ще
Ёнше  Ём'я  --  ?? називають ГуаньЁнь, або богинею милосердя. У
Кита? та ЯпонЁ? ?? часто зображають тисячорукою  Ё  тисячоокою,
що  ма?  символЁзувати ?? прагнення допомогти людству. ГуаньЁнь
ЁнодЁ називають "Та, що дослуха?ться до крику СвЁту",  "Богиня,
що   зверта?  погляд  на  СвЁт",  "Милосердна  захисниця".  Для
буддистЁв  вона  --  подруга  АвалокЁтешвари,  саме  вона  дала
людству  молитву  серця  "Ом  манЁ  падме  хум ("О ти, скарбе в
лотосЁ)". У ТЁбетЁ й НепалЁ ?? часто називають БЁлою Тарою, або
Долмою.
     КитайцЁ кажуть, що помЁчники СЁ-ван-му  довершенЁ  Ёстоти,
якЁ  не  старЁють Ё не вмирають. Вони сповненЁ мудростЁ й мЁцЁ,
допомагають ЗолотЁй МатерЁ в ?? гуманнЁй дЁяльностЁ.
     Вважа?ться, що БезсмертнЁ здатнЁ мандрувати сво?ю волею по
ВсесвЁту, з одного свЁту в Ёнший Ё навЁть  жити  на  вЁддалених
зЁрках.  Досить  дивна  концепцЁя  як  для давнини, бо вона, по
сутЁ, вЁдтворю? сучасну Ёдею космЁчних мандрЁв. З Ёншого  боку,
якщо  ця  концепцЁя  --  проекцЁя  розуму  на  далеку  космЁчну
систему, то не менш дивно, що стародавнЁ китайцЁ взагалЁ  могли
уявити  собЁ  таку  можливЁсть,  оскЁльки  в ?хню епоху нЁщо не
свЁдчило про безконечнЁсть космосу.
     СтародавнЁ книги  ПЁднебесно?  описують  легендарну  епоху
СинЁв  Неба,  що з'явились як зичливЁ носЁ? культури в третьому
тисячолЁттЁ  до  ново?  ери.  Саме  тодЁ   мали   мЁсце   дивнЁ
астрономЁчнЁ  явища,  як,  скажЁмо,  падЁння  велико?  зЁрки на
ОстрЁв КвЁтЁв, що його радянський фЁлолог 1. Лисевич розмЁщу? в
пустелЁ ГобЁ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11).
     Радянський учений вважа?,  що  цей  мЁф  вЁдбива?  дЁйсний
спуск  на  свЁтанку  ЁсторЁ? космЁчного корабля з Ёнопланетними
посланцями в  ЦентральнЁй  АзЁ?.  Ця  легенда  зЁ  старовинного
китайського  тексту ста? ще бЁльш значущою, коли ми взна?мо про
БЁлий ОстрЁв, де перебували безсмертнЁ йоги, про яких  згадують
ЁндЁйськЁ джерела.
     Легенда  про  обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий
мудрець Лао-цзи, який  народився  близько  604  р.  до  н.е.  Ё
написав  класичну  книгу  "Дао  де  цзЁн",  основу даосизму, як
вважають, наприкЁнцЁ свого довгого  життя  полишив  Центральний
Китай  Ё  подався  в  кра?ну СЁ-ван-му. ? сьогоднЁ Ёсну? безлЁч
статуеток великого мудреця,  що  на  спинЁ  буйвола  вируша?  у
легендарну  кра?ну  на  ЗаходЁ. Можливо, це поясню?, чому жоден
китайський Ёсторик не зна?, де  Ё  коли  помер  цей  уславлений
мудрець.
     З  Ёсторичних записЁв виплива?, що не лише Лао-цзи вирушав
у  подорож  до  далекого  Куньлуня   через   ГобЁ.   ЗгЁдно   з
давньокитайськими  джерелами,  Ёмператор  Му  з  династЁ?  Чжоу
(1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що
     удосто?вся  аудЁ?нцЁ?  в  богинЁ  СЁ-вань-му   на   березЁ
Яшмового  озера  в  горах  Куньлуня.  ?нша хронЁка оповЁда? про
раптову  появу  богинЁ  Заходу  в  палацЁ  Ёмператора  Ву-ТЁ  з
династЁ? Хань (140--86 рр. до н.е.).
     Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторЁччя, пише про
власнЁ  фЁлософськЁ вЁдкриття. ВЁн пЁдкреслю?, що та?мне знання
нЁколи не було доступним для просто цЁкавих з-посеред освЁчених
людей цього грЁшного свЁту, Ё каже, що  потрЁбно  знестися  над
Землею,  аби  зрозумЁти  це  вчення.  КрЁм  того,  вЁн знав, де
знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло  з
царства божественно? володарки Заходу.
     Протягом   столЁть   легенду  про  землю  МатерЁ-володарки
Заходу,  де  перебувають  велети  духу,   постЁйно   повторюють
китайськЁ  автори.  А  чи  не алегорЁя це Ёзольовано? мЁсцини в
ЦентральнЁй АзЁ?, де живуть досконалЁ люди? Вивчення ЁсторЁ?  Ё
лЁтератури Китаю справдЁ допуска? таку можливЁсть.
     АрхЁви  ВатЁкану  зберЁгають  чимало  донесень католицьких
мЁсЁонерЁв про та?мничЁ  депутацЁ?  за  останнЁ  пЁвтори  сотнЁ
рокЁв,  що  ?х  вЁдправляли  китайськЁ Ёмператори до ДухЁв гЁр.
Вважалося, що цЁ загадковЁ Ёстоти мешкають у НаньшанЁ або горах
Куньлунь. ?х описують як таких, що мають  щЁльне  видиме  тЁло,
проте  без  плотЁ  та  кровЁ. Чи не ? вони штучними надлюдьми з
кристалЁзовано? матерЁ?, Ёнакше кажучи --  богами,  породженими
духом?  ?ндЁйськЁ тексти також говорять про можливостЁ, що ними
володЁють божественнЁ Ёстоти,-- ставати важчими  й  щЁльнЁшими,
чи, навпаки, легшими й ефЁрнЁшими.
     Про  цю  загадку  повЁдомля?  Ё  ?пископ  Делаплас у сво?х
"Анналах поширення вЁри", опублЁкованих понад сто  рокЁв  тому.
ДепутацЁ?  виряджалися  з  ПекЁна  Ёмператором,  як  правило, в
кризовЁ роки, коли  вЁн  вагався  прийняти  остаточне  рЁшення.
ХронЁки,  що  описують  цЁ  посольства  мандаринЁв Ё священикЁв
двору Ёмператора ПЁднебесно? до ГенЁ?в гЁр, читаються бЁльш нЁж
дивно.  Кого  сподЁвалися  зустрЁти  посланцЁ   Ёмператора   на
снЁгових   вершинах  Куньлуня?  Навряд,  щоб  вони  гналися  за
недосяжним.  Частка  правди,  певно,  схована  мЁж  рядкЁв  цих
Ёсторичних  документЁв.  Якщо  це так, то фантастичнЁ, поетично
прикрашенЁ описи палацу СЁ-ван-му в кра?нЁ  Безсмертних  можуть
виявитися такою ж реальнЁстю, як Ё описи Палацу Неба в ПекЁнЁ.
     В  III  Ё  II  ст.  до н. е. китайськЁ Ёмператори посилали
великЁ, добре спорядженЁ експедицЁ? углиб Центрально?  АзЁ?  --
шукати  схованих  вЁд  свЁту Безсмертних Ё Царицю-МатЁр Заходу.
Щоб зрозумЁти вЁдрегульованЁсть державно? машини Давнього Китаю
Ё точнЁсть записЁв ??  чиновникЁв,  наведемо  такий  приклад  з
життя  ПЁднебесно?:  за переписом 1--II вв. н. е., в Кита? жило
59 594 978 громадян. ? якщо записи про ЁмператорськЁ  депутацЁ?
в   Долину   Безсмертних   удвЁчЁ   перебЁльшенЁ,  усе  ж  вони
заслуговують на пильну увагу.
     Китайський пантеон мав чЁтку Ё?рархЁю богЁв, напЁвбогЁв  Ё
смертних.  СкажЁмо,  ЦЁнь-жень  був чоловЁком, що випив елЁксир
безсмертя й пЁшов у гори. Саме Ём'я ЦЁнь-жень означа? "горець".
     ЗахЁдний Рай, що називався СЁ ТЁ?н, був мЁсцем, де  осяянЁ
душЁ   уникали   колеса   перероджень.  Це  кра?на  розкошЁв  Ё
блаженства.  У  мЁсцевих  вЁруваннях   СЁ-ван-му,   Цариця-Мати
Заходу,  часто  ототожню?ться  з ГуаньЁнь, богинею милосердя, а
також  з  АвалокЁтешварою  Милосердним.  Попри  рЁзнЁ  Ёмена  й
атрибути  цих  божеств,  ЗахЁдний  Китай з його високими горами
вважа?ться мЁсцем Добра Ё МудростЁ.
     Даосисти вЁрять в Ёснування кра?ни Тебу, найпрекраснЁшо? в
свЁтЁ, заховано? мЁж Сичуанем  Ё  ТЁбетом,  де  снЁговЁ  хребти
оточують  вузькЁ  долини  з стрЁмкими потоками й водоспадами. В
святому мЁсцЁ Безсмертних фЁзичний свЁт стика?ться з  невидимою
реальнЁстю  богЁв,  Ё  тЁ,  кому  випало  щастя потрапити туди,
живуть одночасно в двох свЁтах --  матерЁальному  Ё  духовному.
Вони мають довершенЁ тЁла Ё найчистЁшЁ, найблагороднЁшЁ душЁ.
     ОкремЁ деталЁ цих китайських легенд вражають конкретнЁстю.
Це вта?мничене мЁсце населяють Ёстоти, доти звичайнЁ чоловЁки й
жЁнки.  Вони  досягли священно? кра?ни завдяки сво?му духовному
злету. БЁльше того, туди й сьогоднЁ може попасти  гЁдний  щукач
правди, якщо вЁн подола? в собЁ его?стичнЁ нахили.
     Так   вигляда?  ця  вЁкова  традицЁя  Китаю,  що  виклика?
благоговЁння  у  його  великих  фЁлософЁв.  Ця  давня  вЁра   в
Ёснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який,
звЁсно, численнЁ поколЁння прикрасили всЁлякими подробицями.
     Якщо  мудрецЁ  об'?днались Ё створили в давнЁ часи центр в
пустельнЁй  частинЁ  АзЁ?,  тодЁ  мЁф  про   Безсмертних   ста?
зрозумЁлим,  ?хня  доктрина  може  бути  спадком яко?сь зникло?
цивЁлЁзацЁ?. ? хоча самих мудрецЁв може бути  зовсЁм  небагато,
важливЁсть ?х Давнього Знання важко переоцЁнити.
     РеальнЁсть  цЁ??  обителЁ охоронцЁв давньо? традицЁ? стане
ще  вЁдчутнЁшою,  коли  уважно   ознайомитися   з   Ёсторичними
хронЁками Ё повЁдомленнями дослЁдникЁв АзЁ?.



     Народи  ?ндЁ?,  як  Ё  Китаю,  вЁрять,  що  Ёсну?  обитель
досконалих  людей,  яку  вони  називають  Калапа,  або  Катапа.
"Бгагавата-пурана"  й  санскритська  енциклопедЁя  "Вачаспатья"
розмЁщують цю обитель на пЁвнЁчних  схилах  ГЁмала?в,  тобто  в
ТЁбетЁ. Легендарна земля Ар'яварша, звЁдки Ёндуси чекають появи
майбутнього  спасителя  КалькЁ,  мЁститься  на  пЁвнЁч вЁд гори
Кайласа в ЗахЁдному ТЁбетЁ. Вважа?ться,  що  Долина  посвячення
Будди розташована саме там.
     ЗгЁдно з "Курма-пураноюо, колись у пЁвнЁчному морЁ Ёснував
острЁв  ШветадвЁпа,  або  БЁлий  острЁв,  де  жили великЁ Йоги.
Вважа?ться, що пустеля ГобЁ-- дно цього давнього моря, а острЁв
сьогоднЁ -- масив високих гЁр,  порЁзаних  глибокими  долинами.
ЦЁлком  ЁмовЁрно,  що  МудрЁ  Йоги  ще  живуть  у цьому районЁ,
захованому серед гЁрських лабЁринтЁв АзЁ?.
     ПуранЁчна    лЁтература    змальову?    острЁв    Шамбалу,
розташований  посеред  нектарного озера, з палацами Ё розкЁшною
зеленню. Потрапити на цей острЁв можна лише тодЁ, коли "золотий
птах" перенесе вас туди на сво?х крилах.
     У тЁбетських рукописах цей та?мничий центр назива?ться  ще
"Шамбала",   або   "Дежюнг".   Отець   Каселла,  португальський
?зу?т-мЁсЁонер, пЁдтверджу? Ёснування цЁ?? "знаменито?  кра?ни"
в сво?х звЁтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись
у  цьому, бо двадцять три роки вЁн прожив у ШЁгадзе, де й помер
1650  року.  Лами  так  поважали  цього  священика,  що  навЁть
запропонували  провести  його  в  це пота?мне мЁсце -- ПЁвнЁчну
Шамбалу. ОскЁльки на пЁвнЁч вЁд Бенаресу в ?ндЁ?  ?  мЁсто  пЁд
назвою  Шамбала,  то мЁсцезнаходження ПросвЁтлених за ГЁмалаями
називають ПЁвнЁчною, або Чанг-Шамбалою.
     Колега Каселли Кабрал писав 1625 року:  "Шамбала,  на  мою
думку,  не  Катхей  (старовинна назва Китаю), а те, що на наших
картах назива?ться Великою ТартарЁ?ю". ЦЁ два мЁсЁонери першими
з ?вропейцЁв подали документованЁ повЁдомлення про Шамбалу.
     КнязЁвство Шамбала позначено й  на  картЁ  XVII  столЁття,
виданЁй  католицькими  властями в АнтверпенЁ. Угорський фЁлолог
Ксома де Корос, що провЁв чотири роки в буддЁйському  монастирЁ
в  ТЁбетЁ  (1827--1830 рр.), географЁчно розташову? Шамбалу мЁж
45° Ё 50° пЁвнЁчно? широти за Сирдар'?ю.
     У 60-Ё роки тЁбетськЁ емЁгранти в ?ндЁ? переклали й видали
чимало книг з давньо?  тЁбетсько?  релЁгЁ?  Бон.  Одна  Ёз  цих
священних  книг  мЁстить карту, де позначено багато стародавнЁх
кра?н, таких як ПерсЁя,  БактрЁя,  ВавЁлон,  ?удея  та  ?гипет.
Виходячи  з  цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал",
1969, No 3). ? серед кра?н, вказаних на цЁй картЁ, ? Шамбала, з
позначкою, що тут зародилася релЁгЁя Бон. Таким чином, давнЁсть
цЁ?? географЁчно? карти пЁдтверджу? давнЁй переказ,  пов'язаний
Ёз Шамбалою.
     Близько пЁвстолЁття тому нЁмецький фЁлолог А. X. Франке не
сумнЁвався,  коли  вказував саме цей район у сво?х публЁкацЁях.
ВЁн навЁть писав, що реальнЁсть Шамбали настЁльки жива  в  його
провЁдникЁв, що пЁд час мандрЁв по АзЁ? вони ЁнодЁ вЁдмовлялись
Ёти маршрутом, намЁченим його експедицЁ?ю. А йшли Ёншим, щоб не
порушити священних кордонЁв заборонено? територЁ?.
     ПодЁбнЁ випадки понад сто рокЁв тому описував Ё росЁйський
мандрЁвник  М.  М. Пржевальський. Ось як вЁн пише щодо Шамбали:
"?нша дуже й  дуже  цЁкава  легенда  стосу?ться  ШамбалЁнга  --
острова  в  далекому  пЁвнЁчному  морЁ.  Там  багато  золота, а
пшениця неймовЁрно? висоти. В тЁй  кра?нЁ  не  знають  злиднЁв;
справдЁ, молоко й мед течуть у ШамбалЁнгу".
     РЁдкЁснЁ  тЁбетськЁ  прапори, як Ё зображений у цЁй книзЁ,
вЁдтворюють мЁсто Шамбалу. На них воно в центрЁ оази,  оточено?
кЁльцями  гЁр  зЁ  снЁговими  вершинами.  Води  рЁки  чи  озера
омивають священну землю. Цим поясню?ться одна  з  назв  царства
богЁв -- ОстрЁв Шамбала.
     ВнаслЁдок  систематичних  дослЁджень ЁталЁйський тЁбетолог
Джузеппе ТуччЁ розмЁщу? кра?ну Шамбалу в басейнЁ рЁки Тарим, що
бере початок у гЁрському масивЁ Алтин Таг (Д. ТуччЁ.  ТЁбетськЁ
кольоровЁ  суво?.  --Т.  1.--  Рим,  1949).  Вивчаючи тЁбетськЁ
манускрипти, професор ТуччЁ виявив, що  з  незапам'ятних  часЁв
династЁя   мудрих   правителЁв   небесного  походження  правила
царством Шамбала, Ё саме вЁд них започаткувалася  калачакра  --
мЁстична наука езотеричного буддизму.
     "Ганжур"  (книга  VII)  мовить  про  цю  кра?ну Шамбалу на
ПЁвночЁ. ? справдЁ, одна з книг "Ганжура" мЁстить навЁть текст,
що  вважа?ться  копЁ?ю  рукопису,  отриманого  безпосередньо  з
Шамбали.  Санскритська  назва  цього  тексту  неймовЁрно довга:
"Бгагаван-вайдхара-панЁ-губ'я-бгЁдешатантрараджа".
     "Данжур" (Калапар-югпа) окреслю? межЁ  шляху,  що  веде  в
Шамбалу, тодЁ як "БлакитнЁ Аннали" згадують про "духовний палац
ПЁвнЁчно?  Шамбали".  ЗЁбранЁ  докупи,  як  частини моза?ки, цЁ
сторЁнки дають опис обителЁ, що вважалася просто мЁфом. Але  не
забуваймо про Трою, вЁдкриту ШлЁманом! ? Шамбала може виявитися
другою Тро?ю.
     СлЁд  зазначити,  що  доктрина  Шамбали  тЁсно пов'язана з
монастирем ТашЁ Лхунпо,  заснованим  1447  року  неподалЁк  вЁд
ШЁгадзе.   До  захоплення  мао?стами  ТЁбету  цей  лама?стський
монастир мЁстив храми, учбовЁ класи й примЁщення  для  чотирьох
тисяч ченцЁв, що свЁдчить про його значнЁ розмЁри.
     1923   року  шостий  Панчен,  або  ТашЁ  Лама  (Панчен  --
скорочення  вЁд  ПандЁт  Чен-по,   "Великий   вчений"),   глава
тЁбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнЁй
монастирськЁй  цитаделЁ ТатЁ Лхунпо, мусив з полЁтичних мотивЁв
емЁгрувати в Китай. Його мали  за  ?диного  верховного  ламу  в
ТЁбетЁ,   що   мав   право   "давати   перепустку"  до  Шамбали
найдостойнЁшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною  особою;  це
про  нього  сер  Чарлз Белл, експерт з тЁбетських питань, якось
висловився:  "Добре,  що.  в  ТЁбетЁ  ?  така   людина".   Його
обЁзнанЁсть в окультних науках була загальновЁдомою, а про його
чудеса  ходили легенди. СкажЁмо, коли 1915 року вЁн заклав храм
для велетенсько?  стату?  Майтрей?,  грядущого  Будди,  у  всЁй
долинЁ  Цзангпо  зЁбрали небувалий врожай. ? навпаки, коли 1923
року   Панчен-лама   полишив   ТЁбет,   страхЁтливЁ   снЁгопади
обрушилися на кра?ну, вигублюючи народ.
     Коли  Панчен-лама  вЁдвЁдував ?ндЁю, в нього поцЁкавились,
чи  правда,  нЁбито  в  тЁбетських   лам   винятковЁ   психЁчнЁ
можливостЁ.  Його святЁйшество лише мовчки посмЁхнувся на це, а
тодЁ зненацька мов розтанув. УсЁ спроби знайти  його  виявилися
марними.   Лише  одного  гостя,  що  прийшов  пЁзнЁше,  вразило
незвичайне видовище: Панчен-лама сидЁв у садку пЁд деревом, тим
часом як ЁндЁйськЁ господарЁ ходили довкола нього й не бачили.
     У сво?й книзЁ "Тварини,  люди  й  боги"  доктор  ФердЁнанд
Оссендовський  посила?ться  на монгольського Тушегун-ламу, який
розповЁв йому про чудеса, що ?х творив Панчен-лама, коли  лампи
й  свЁчки  в  храмах самЁ по собЁ запалювались, а зображення на
танках (релЁгЁйних стягах) промовляли й вЁщували.
     ПЁсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мЁстах  були
органЁзованЁ   вражаючЁ   процесЁ?.   ПЁдлЁтком  я  бачив  його
святЁйшество на однЁй з урочистостей Ё досЁ пам'ятаю монотонний
спЁв ченцЁв Ё дзеленчання дзвЁночкЁв на тлЁ  автомобЁлЁв,  рикш
та  велосипедЁв.  Мо?  тривале  життя на Далекому СходЁ неабияк
допомогло менЁ збагнути дух Сходу. А без цього досвЁду я  Ё  не
брався б за цю книгу.
     Професор  Микола  РерЁх,  якого  я  вважав сво?м учителем,
вЁдколи зустрЁв його в Шанха? 1935 року, пише в  "СерцЁ  АзЁ?":
"Якщо  ви  хочете  збагнути  АзЁю  Ё  щоб вас у нЁй прийняли як
бажаного  гостя  --  вимовте  господарям  найсвященнЁше  слово:
Шамбала!"  Олександра  ДевЁд-НЁл,  що  прожила  багато  рокЁв у
ТЁбетЁ, й собЁ згаду? Шамбалу у книзЁ "Надлюдське життя  Гесера
з ЛЁнга".
     Торкаючися  теми, що перебува? на межЁ ЁсторЁ? та легенди,
вЁдчутного на дотик Ё невЁдчутного, Ёстотно  уточнити  джерела,
на  якЁ  я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це дослЁдження
переважно грунту?ться на  буддистських  книгах  махаяни.  Проте
дослЁдження  не  обмежу?ться  тЁбетським  буддизмом,  виявляючи
паралельнЁ традицЁ? не лише в азЁатських,  таких  як  ?ндЁя  та
Китай, а й у ?вропейських кра?нах.
     На   книгах   Ё   картинах   Миколи   РерЁха  я  перевЁряв
правильнЁсть сво?х висновкЁв.  ПрацЁ  його  сина  ЮрЁя  РерЁха,
сходознавця,  що  скЁнчив  Гарвард  Ё  Сорбонну, допомогли менЁ
з'ясувати чимало сумнЁвних питань. Твори й листи  Олени  РерЁх,
ученицЁ гЁмалайських учителЁв, також неабияк прислужилися менЁ.
Родина  РерЁхЁв  жила  в гЁмалайськЁй долинЁ Кулу, бЁля кордону
ЗахЁдного ТЁбету. ? я певний час мешкав у цЁй долинЁ.
     Саме тут, де колись було  створено  "Махабгарату",  РерЁхи
служили посередниками Мудрецю Сходу, вЁдомому як махатма Мор'я,
якого за сотню рокЁв до того вперше згадувала О. П. Блаватська.
     Цей  ГЁмалайський Учитель створив серЁю книг з "АгнЁйоги",
Йоги вогню. Одна з книг ма? поетичну кЁнцЁвку,  яка  розкрива?,
де  перебува?  цей  провЁсник  Давньо? МудростЁ: "Дано в долинЁ
Брахмапутри, яка бере свЁй  початок  з  Озера  Великих  НагЁв".
Санскритський  текст  цих книг не становив жодних труднощЁв для
фЁлолога ЮрЁя РерЁха.
     Так  званЁ  "Листи  Махатм"  до  А.  П.  СЁннетта,  писанЁ
наприкЁнцЁ  минулого  столЁття,  ?  ще  одним першоджерелом, що
прямо виходить Ёз замкнутого кола МудрецЁв Сходу.
     Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання
махатм В одному з листЁ СЁннетту  1881  року,  великий  махатма
Мор'я так опису? та?мний край: "У певнЁй мЁсцевостЁ, про яку не
кажуть абикому, ? ущелина з легким мЁстком через не?, сплетеним
Ёз рослинних волокон. Внизу виру? бурхливий потЁк. НайсмЁливЁшЁ
вашЁ  альпЁнЁсти навряд чи наважаться перейти по тому мЁстку --
вЁн вида?ться ветхим Ё немЁцним, як павутина.  Проте  насправдЁ
це  не так, Ё той, хто наважиться, потрапить у долину небачено?
краси, в одне з наших мЁсць, до кЁлькох Ёз нас, про кого нЁчого
не вЁдають ?вропейськЁ географи. На вЁдстанЁ кидка  каменю  вЁд
старого  лама?стського монастиря сто?ть стародавня башта, надра
яко? породили не одне поколЁння бодЁсатв".
     У "ДорозЁ до Шамбали", рЁдкЁснЁй  тЁбетськЁй  книзЁ  XVIII
столЁття,   третЁй   Панчен-лама   пише,   що  царство  Шамбала
розташоване  в  гЁрському  районЁ,  захищеному  з  усЁх   бокЁв
могутнЁми   заснЁженими  масивами.  Цього  Панчен-ламу  глибоко
поважав Джордж Богль Ёз Ост-Ёндсько? компанЁ?; вЁн  був  першим
британцем,  що  проник  у ТЁбет. Книга, перекладена на нЁмецьку
професором А. Грюнведелем, мЁстить довгий перелЁк  географЁчних
мЁсць  Ё назв лама?стських монастирЁв, умисне так переплутаних,
що лише вкрай ерудованЁ тЁбетськЁ вченЁ, добрЁ знавцЁ давнЁх  Ё
сучасних  назв  мЁсцевостей,  здатнЁ  розв'язати  цю  шараду  й
означити на сво?х картах шлях до Шамбали. Але закон залиша?ться
той самий:  "Небажаний  не  дЁйде!"  Лише  той,  хто  чув  клич
"КалагЁяЁ",   посланий   "вЁтром"   чи   телепатично   Великими
Учителями,  може  сподЁватися,  що   успЁшно   досягне   Долини
НаймудрЁших на землЁ.
     Микола  РерЁх  розповЁда?  про одного сибЁрського ламу, що
мусив  повзти  вузькою  пЁдземною  галере?ю,  аби  втрапити   в
священну  мЁсцину.  ВЁн  пише також про тЁбетськЁ надгробки, що
вказували межЁ заборонено? землЁ.

     "Ламо! У ТурфанЁ й  ТуркестанЁ  нам  показували  печери  з
довгими  недослЁдженими  переходами.  Чи можна дЁйти до ашрамЁв
(святилищ) Шамбали цими дорогами?"  --  спитав  РерЁх  пЁд  час
сво?? експедицЁ?. Лами пояснили йому, що святЁ люди не бажають,
аби  ?х  турбували  дослЁдники  чи  просто  ?аволови, тому ?хня
територЁя всЁляко захищена.  На  перешкодЁ  навЁть  ста?  стЁна
отруйних  газЁв,  що  струменить  Ёз трЁщин у землЁ. ВЁдомо, що
тварини  й  люди,  наблизившись  до  певних  мЁсць,   починають
труситися, мовби ?х б'ють невидимЁ променЁ.
     МешканцЁ  цих  комун  Ё  самЁ  пЁдтверджують,  що нЁхто не
пройде до них без  дозволу:  "Ви  вже  чули  вЁд  мандрЁвникЁв,
вартих  довЁри,  як  ЁнодЁ  провЁдники вЁдмовляються вести ?х у
певному напрямку. Вони волЁють краще вмерти, анЁж. провести вас
далЁ.  Це  справдЁ  так.  ПровЁдники  перебувають   пЁд   нашим
психологЁчним   впливом.   Та   коли  все  ж  якийсь  необачний
мандрЁвник ступить на цей заборонений шлях, то тодЁ  перед  ним
загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо
град  камЁння  остаточно  зупинить  його.  Небажаний не досягне
сво?? мети".
     Цей захисний  кордон  став  можливим  завдяки  гЁгантським
гЁрським  пасмам,  льодовикам Ё безмежним пустелям АзЁ?. Проте,
Махатми запевняли СЁннетта, що "тЁ, кого  вони  хочуть  бачити,
знайдуть нас на самому пограниччЁ".
     ВеличезнЁ вЁдстанЁ роздЁляють цЁ общини вта?мничених: вони
тягнуться  вЁд хребта Каракорум до Калгана поблизу ПекЁна Ё вЁд
озера Манасаровар у ТЁбетЁ до озера Лобнор у пустелЁ ГобЁ. Саме
На цЁй територЁ? трапляються дивнЁ випадки,  якЁ  свЁдчать  при
присутнЁсть вищих Ёстот.
     ОстаннЁ  чверть столЁття Китай систематично дослЁджувався.
Колись безлюдна провЁнцЁя ЦЁнхай тепер усЁяна тисячами нафтових
вишок.   На   озерЁ   Лобнор   провадилися   китайськЁ   атомнЁ
випробування. ОбидвЁ цЁ мЁсцевостЁ входять у територЁю Шамбали.
Проте найпершЁ вченЁ свЁту зумЁли захиститися вЁд цих небезпек,
вЁдступивши в сво? гЁрськЁ катакомби.
     ДослЁдники  АзЁ?,  як-от Микола РерЁх, писали про невЁдомЁ
долини, загубленЁ серед велетенських заснЁжених гЁр ТЁбетського
плато. Його експедицЁя бачила гарячЁ джерела, що  живили  буйну
рослиннЁсть  у цих невЁдомих долинах, довкола яких тяглися лише
скелЁ й лЁд.
     Атож,  нелегко  знайти  в  цЁй  розлогЁй  гЁрськЁй  кра?нЁ
Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю ГобЁ до
комуни  Вартових  ЛюдяностЁ,  тодЁ  як  Ёнший  з  тЁ?ю  ж метою
видиратиметься на величнЁ ГЁмала?. Вони зречуться  всього,  аби
отримати  собЁ  свЁт.  Хоч  Ё  бЁдно  вдягненЁ,  вони багатшЁ й
благороднЁшЁ за ЁндЁйських радж. Серце такого подвижника  пала?
спЁвчуттям  до  людства.  Його розум осява? невидиме свЁтло, що
лине  з  космЁчних  глибин.  Холодний  розум,   гаряче   серце,
полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до володЁнь ГуаньЁнь,
богинЁ всезагального милосердя.
     З   незапам'ятних   часЁв   азЁатськЁ  народи  вЁрили,  що
заборонена територЁя ретельно охороня?ться.  Багато  десятилЁть
тому  ЁндЁйська  газета "Стейтсмен" вмЁстила кореспонденцЁю про
випадок з одним британським майором, що помЁтив  високу,  легко
вдягнену  людину  з довгим волоссям. Спираючись на великий лук,
вЁн озирав долину. ПомЁтивши майора, незнайомець зЁстрибнув  Ёз
вертикально?  стЁни  Ё  зник.  "СахЁб  бачив одного Ёз снЁгових
людей,  що  стережуть  Священну  землю",--  спокЁйно   пояснили
мЁсцевЁ  жителЁ. На однЁй Ёз сво?х картин Микола РерЁх зобразив
"снЁгову дЁвчину" на тлЁ снЁгу та скель: вона також трима? лук.
Попри снЁг Ё лЁд навкруги, вона майже гола, немов  якась  тепла
аура захища? ?? вЁд холоду.
     Тут  доречно зважити, що цЁ осередки вищо? культури мусять
мати Ё свою технологЁю.  Бо  логЁчно  припустити,  що  тЁ,  хто
бЁльшу  частину  свого  життя  присвятив  науцЁ,  рано чи пЁзно
мусять винайти всЁлякЁ технЁчнЁ засоби.
     ? чимало пЁдстав гадати, що Братство  використову?  широку
мережу  галерей,  печер  Ё  катакомб.  Ось  думка про це Миколи
РерЁха: "На гЁмалайських схилах ? безлЁч печер, Ё,  кажуть,  що
вЁд  цих  печер  розгалуженЁ  пЁдземнЁ  ходи ведуть глибоко пЁд
Канченджангу. Дехто бачив навЁть кам'янЁ дверЁ, якЁ  нЁколи  не
вЁдкривалися,  бо  ще  не настав час. ЦЁ пЁдземнЁ ходи ведуть у
чарЁвну долину". Як видно зЁ  слЁв  великого  дослЁдника  АзЁ?,
"чарЁвна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала.
     Доктор  Оссендовський  повЁдомля?  цЁкавЁ  випадки пЁд час
його важко? подорожЁ по  ЦентральнЁй  АзЁ?.  Монгольський  лама
розповЁв  йому  не  лише  про  цЁлу  мережу  тунелЁв,  а  й про
дивовижнЁ машини, що рухаються в них.  Лише  опанувавши  високу
технологЁю  з могутнЁм джерелом енергЁ?, можна спорудити мережу
тунелЁв, що, за деякими даними, тягнуться на сотнЁ  кЁлометрЁв.
Що ж до апаратЁв, якЁ рухаються пЁд землею з великою швидкЁстю,
то  можна  припустити Ёснування технологЁ? надзвичайно високого
рЁвня.
     У статтЁ, написанЁй 1935 року в  ЦентральнЁй  АзЁ?,  РерЁх
мовить  про  численнЁ  зустрЁчЁ  з  мЁсцевими  жителями,  якЁ й
розповЁли йому  про  Вартових:  "Коли  вони  з'являються  серед
пустелЁ,  то кожен вЁдразу дума?: а звЁдки ж вони прийшли у цей
вЁддалений безводний район Ё як вони  це  зробили?  Але  дивнЁ,
довгЁ  печери  без  кЁнця  знайдено".  Без  таких тунелЁв поява
Вартових у серцЁ ГобЁ справдЁ була б загадкою.
     Що ж до апаратЁв,  якЁ  мчать  в  пЁдземних  галереях  пЁд
пустелями  й  горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим
дивнЁше, що традицЁя вЁдносить такЁ розповЁдЁ до часЁв, коли ще
ЗахЁд взагалЁ не знав нЁяких машин;  видаються  неймовЁрними  й
повЁдомлення  про  повЁтрянЁ  кораблЁ,  баченЁ  ЁнодЁ  в районЁ
Шамбали. Коли експедицЁя РерЁха пЁдЁйшла до Каракорумських  гЁр
у  1926  роцЁ, учасники побачили якось у чистому ранковому небЁ
диск,  що  сяяв  над  цим  засушливим   районом.   Його   полЁт
спостерЁгали  за  допомогою  трьох  сильних бЁноклЁв. Зненацька
апарат змЁнив курс з  пЁвдня  на  пЁвденний  захЁд  Ё  зник  за
снЁговими  вершинами  хребта  Гумбольдта.  Жоден  лЁтак,  жодна
повЁтряна куля не могли 1926 року лЁтати над  цЁ?ю  Ёзольованою
частиною  ЗахЁдного Китаю. Лише лЁтальнЁ машини невЁдомого типу
могли виконати  тЁ  повЁтрянЁ  маневри,  що  ?х  опису?  РерЁх.
Побачивши   в   небЁ   той  диск,  лами,  учасники  експедицЁ?,
вигукнули: "Це знак Шамбали!"
     1933 року англЁйський альпЁнЁст Френк СмЁт  бачив  подЁбне
на  горЁ  Еверест:  два  темних об'?кти летЁли в небЁ на висотЁ
9000 м. Один Ёз них мав короткЁ крила, Ёнший -- щось  схоже  на
дзьоб.   ЦЁ  два  повЁтряних  чи  космЁчних  кораблЁ  оточувало
пульсуюче сяйво.  АльпЁнЁст  був  украй  здивований  побаченим,
особливо  коли  ототожнив  пЁки  й  льодовики  довкола  --  вЁн
упевнився, що це не галюцинацЁя. Чи були лЁтаючЁ  об'?кти,  якЁ
бачили  РерЁх  Ё  СмЁт,  повЁтряними  чи космЁчними кораблями з
Шамбали? ПринаймнЁ таке пояснення я свого  часу  дав  у  Шанха?
1935  року,  Ё  сьогоднЁ  воно  слушне  за браком Ёншого, бЁльш
задовЁльного. ПодЁбний диск, що крутився Ё був схожий  на  той,
що його спостерЁгав Микола РерЁх, бачили бЁля ШЁллонга в АссамЁ
1967  року. ЛетЁв вЁн на висотЁ лише двохсот метрЁв над землею,
а тодЁ зненацька пЁрнув у рЁчку, викликавши великий  водоворот,
супроводжуваний  страшенним  гуркотом.  ПотЁм  вЁн  пЁднявся  й
зигзагом полетЁв над джунглями, швидко розтаючи в повЁтрЁ  ("За
рубежом", Москва, 29.12.1967 р.).
     Легенда  про  Долину  Безсмертних Ё ОстрЁв Шамбалу набува?
житт?востЁ пЁсля описЁв ?х географЁчних характеристик Ё  навЁть
ознак  високо?  технологЁ?.  Та  все  ж  вирЁшального  значення
набувають розповЁдЁ тих, хто побував у  цьому  казковому  МЁстЁ
Знання.  Наприклад, Микола РерЁх у "СерцЁ АзЁ?" згаду? подорож,
що ?? здЁйснив китайський вЁйськовий лЁкар Ё непальський йог  у
Долину Шамбали:
     "Не  так давно в "Шанхай тайме", а тодЁ й у багатьох Ёнших
газетах з'явилася велика стаття за пЁдписом доктора Лао  ЦзЁня,
який  розповЁв  про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою
доктор повЁду? багато цЁкавих подробиць про сво? важкЁ мандри з
непальським йогом через монгольськЁ пустелЁ й суворЁ нагЁр'я до
Долини, де вони виявили обитель  численних  йогЁв,  що  осягали
Вищу   МудрЁсть.   Його   опис  лабораторЁй,  храмЁв,  а  також
знаменито?  башти  надзвичайно  збЁга?ться  з   описами   цього
незвичайного  мЁсця  в  Ёнших  джерелах.  Автор  розповЁда? про
безлЁч наукових чудес Ё складнЁ дослЁди на психЁчному  рЁвнЁ  й
телепатЁю на надзвичайно великЁ вЁдстанЁ".
     КонцепцЁю про замкнуту общину ЁдеалЁстЁв в АзЁ? використав
Джеймс ХЁлтон у сво?му бестселерЁ "Втрачений горизонт", за яким
було створено й кЁносценарЁй. СлЁд вЁддати належне авторовЁ, що
вЁн зумЁв  надати  цЁй колони фЁлантропЁв вЁдчутно? реальностЁ,
хоча Ё  його  ШангрЁ-Ла  мало  схожа  на  Шамбалу,  бо  вЁн  не
заглибився у стародавнЁ перекази АзЁ?. СучаснЁшЁ джерела, як-от
книги  Оссендовського Ё РерЁха, мЁстять вражаючЁ подробицЁ щодо
особливостей цЁ?? вЁдособлено? общини.  Оссендовський  наводить
розмову  з  освЁченим  монгольським  ламою,  за яким багато хто
побував у забороненому царствЁ Агхарта1. Але  нЁхто  з  них  не
обмовився,  що  ж  вЁн  там  побачив,  бо  обо?  були пов'язанЁ
обЁтницею мовчання.
     Польський дослЁдник розповЁда? про одного  мисливця,  який
проник  у  закурену  печеру,  а  звЁдти  потрапив  до пЁдземних
примЁщень. ПЁсля повернення вЁн почав розповЁдати, що  вЁн  там
бачив,  але  лами  негайно  вЁдтяли  йому  язика,  щоб  вЁн  не
розголосив та?мницю та?мниць. Цей мисливець, безумовно,  зберЁг
незабутнЁ   враження   про   сво?  вЁдвЁдини,  бо  на  старЁсть
повернувся до цЁ?? печери, зник у нЁй Ё бЁльше  його  нЁхто  не
бачив.
     У   МонголЁ?   вта?мниченЁ   лами   запевняли   ФердЁнанда
Оссендовського, що  в  АтлантицЁ  й  Тихому  океанЁ  геологЁчнЁ
катаклЁзми   знищили  цЁлЁ  континенти.  Його  неабияк  вразила
звЁстка,  що  частина  мешканцЁв  тих   невЁдомих   цивЁлЁзацЁй
врятувалася   у   заздалегЁдь  споруджених  пЁдземних  сховищах
велико? мЁсткостЁ Ё  з  яскравим  штучним  освЁтленням.  ЦЁлком
можливо,  що  в  кельтськЁй  легендЁ про "божеств у порожнистих
горах" вЁдбилася народна пам'ять про народ, що  врятувався  вЁд
катастрофи в АтлантицЁ.
     "У  пЁдземних  печерах особливе свЁтло дозволя? вирощувати
злаки й овочЁ, забезпечу? людям довге життя без недуг",--  пише
Ф.  Оссендовський  пЁсля  виснажливо?  подорожЁ  до Центрально?
АзЁ?, де вЁн зустрЁчав багатьох вчених лам. Вони  твердили,  що
управителЁ  цих  пЁдземних колонЁй, як Ё Сини Сонця в ?гиптЁ чи
ПЁвденнЁй АмерицЁ, зберЁгають вЁрнЁсть Учителям Шамбали.
     ВЁра в Ёснування  нагЁв,  рЁзновиду  змЁй,  якЁ  живуть  у
казкових  печерах,  освЁтлених  коштовним камЁнням, надзвичайно
стЁйка у народЁв ?ндЁ?. Вони мають людськЁ обличчя  неймовЁрно?
краси,  здатнЁ  лЁтати  в  небЁ,  коли  з'являються  з  Патали,
нижнього свЁту, Ё славляться винятковою муАрЁстю. Наги й нагЁнЁ
одружуються з людьми, переважно з великими царями,  царицями  й
мудрецями, проте, як вважають, не схильнЁ спЁлкуватися з людьми
низько? духовностЁ.
     Столиця  Кра?ни  НагЁв  -- БхогаватЁ, де рубЁни, смарагди,
дЁаманти сяють повсюди й освЁтлюють катакомби.  Вважа?ться,  що
царевич Арджуна, учень КрЁшни, вЁдвЁдав Паталу.
     БуддЁйська "ПраджняпарамЁта-сутра" ("Думки Гаутами Будди")
зберЁгалася у ПалацЁ ЗмЁй доти, доки великий пандЁт Нагарджуна,
засновник  махаяни  (помер  бл.  194  р.  н.е.), не спустився в
Царство НагЁв, щоб узяти й опублЁкувати буддЁйськЁ тексти.
     Багато  ЁндЁйцЁв  та  тЁбетцЁв  мали  нагоду  побувати   у
велетенських  печерах  нагЁв,  з'?днаних  галереями Ё схожих на
мурашник; вони тягнуться  на  сотнЁ  кЁлометрЁв  пЁд  гЁрськими
кряжами.  Озеро  Манасаровар  у  захЁднЁй частинЁ долини Цангпо
вЁдоме ще як Озеро Великих НагЁв. Це найвище прЁсноводне  озеро
в  свЁтЁ,  розташоване  на  висотЁ  приблизно 4700 м над рЁвнем
моря.
     ЖителЁ цих пустельних мЁсць розповЁдають про великЁ лотоси
на поверхнЁ цього вкрай холодного озера Ё про раптову появу  на
цих  квЁтах  постатей,  що  сидять,  обрамленЁ  сяйвом. Марево?
Можливо, проте тЁбетцЁ схильнЁ вважати, що то  святЁ  з  Кра?ни
НагЁв.
     ВЁра  в  та?мне  Царство МудрецЁв Ёсну? в АзЁ? споконвЁку.
Причому ? докази, за яких цЁ химернЁ  легенди  стають  реальним
фактом.
     АзЁатськЁ  общини  вта?мничених, куди входили Ё ?вропейцЁ,
не були численними, й ЁнодЁ  вони  використовували  сво?  старЁ
катакомби  з  кондицЁйованим  повЁтрям,  зведенЁ  ще  в часи до
катаклЁзму. Братство Шамбали очолю?  невеличка  Ё?рархЁя  вищих
Ёстот,  яких  часто  порЁвнюють  з  махатмами,  що на санскритЁ
означа?  "ВеликЁ  ДушЁ".   ЦЁ   надлюдськЁ   Ёстоти   володЁють
надприродною   силою;  вони  завершили  свою  еволюцЁю  на  цЁй
планетЁ, але лишилися з людством, щоб  сприяти  його  духовному
поступу.  БуддЁйська  фЁлософЁя  чЁтко визнача? цЁ великЁ душЁ,
яких  вона  назива?   архатами   по-санскритськи   або   лохань
по-китайськи.  Архат  --  це  людина,  що впродовж сво?? довго?
планетарно? еволюцЁ? звЁльнилася вЁд усЁх земних пристрастей  Ё
вЁд усЁх боргЁв карми. Ця еволюцЁя ма? чотири фази: "ШротапатЁ"
-- "Той,  хто  входить  в  ПотЁк";  "ШакрдгамЁн"  --  "Той, хто
народжу?ться  один   раз";   "АнагамЁн"   --   "Той,   хто   не
поверта?ться" Ё "Архат" -- "Осяяний" (жЁноча Ёпостась--Тара).
     ЗгЁдно  з буддЁйськими текстами, двЁ заповЁдЁ архата -- це
пошуки бодги (або осяяння) Ё вдосконалення людини.  Коли  архат
входить  у  потЁк,  що  веде  до  нЁрвани  --  океану космЁчно?
свЁдомостЁ,-- вЁн отриму? трансцендентальнЁ здЁбностЁ,  завдяки
яким  може  зробити  сво?  тЁло  легшим  або важчим, меншим або
бЁльшим. ВЁн ста? володарем матерЁ?, часу  й  простору  Ё  може
з'являтися  будь-коли  в  будь-якому  мЁсцЁ. Архат зна? про всЁ
явища Ё зберЁга? згадки про всЁ попереднЁ життя.  ВЁн  завершив
земний цикл розвитку й не вЁдроджу?ться бЁльше на ЗемлЁ.
     Архат,  що  вирЁшив  залишитися на ЗемлЁ, посвячу? себе на
благо людства, автоматично стаючи бодЁсатвою, спасителем, який,
будучи видимим чи невидимим, допомага? людству в його духовному
сходженнЁ. Силою крЁяшактЁ  (волЁ)  бодЁсатва  здатен  створити
собЁ  видиму  оболонку  з  елементарно? атомарно? речовини, яка
може  здаватися  щЁльною  Ё  реальною,  але   може   залишатись
невидимою Ё при?днатися до "народу Вогненного Туману".
     Цих  надЁстот  насправдЁ бачили, навЁть ?вропейцЁ. Сер Х'ю
Райс РенкЁн, шотландський  баронет,  що  навчався  в  Харроу  Ё
служив  офЁцером КоролЁвських драгунЁв, став буддистом Ё багато
рокЁв сповЁдував махаяну. Ось  що  вЁн  казав  1959  року:  "Ми
зна?мо,  що  п'ять бодЁсатв (досконалих людей) контролюють долю
свЁту. Раз на рЁк вони зустрЁчаються в гЁмалайськЁй печерЁ, щоб
прийняти рЁшення. Один Ёз них постЁйно живе у Високих ГЁмалаях,
другий --  у  шотландських  горах  Кайрнгормс.  Ми  з  дружиною
виразно  бачили цього бодЁсатву близько десяти рокЁв тому, коли
перетинали перевал ЛарЁг Гру".
     ДеякЁ з архатЁв перевтЁлюються в людину для того, щоб мати
тЁснЁ  вза?мини  з  земною  люднЁстю,  але   ця   група   надто
нечисленна.   ?хнЁ  тЁла  Ёснують  майже  безмежно,  бо  Колесо
перероджень для них зупинилось.
     Братство комун Шамбали складають сотнЁ посвячених  --  вЁд
"того,  що  входить  у  ПотЁк" Ё до архата. ?х можна вважати за
постЁйних мешканцЁв, тодЁ як незначна кЁлькЁсть  помЁчникЁв  Ёз
зовнЁшнього    свЁту   приходять   отримати   вказЁвки,   плани
фЁлантропЁчно? дЁяльностЁ  чи  повчитися  в  арха?чних  музеях;
вони, отже, тимчасовЁ гостЁ.
     Причина   буддЁйсько?  термЁнологЁ?,  що  вжива?ться  щодо
Шамбали, вкрай проста: географЁчна близькЁсть ТЁбету до  общини
магЁв  Ё  давнЁ  зв'язки  святих  лам  Ёз цим центром. ЗовнЁшнЁ
спЁвробЁтники Шамбали,  учнЁ  схЁдних  Ё  захЁдних  шкЁл  БЁлих
мЁстерЁй,   що   теж   здатнЁ  по?днувати  свою  свЁдомЁсть  зЁ
свЁдомЁстю Великих КосмЁчних  УчителЁв,  порЁвняно  нечисленнЁ,
хоч Ё можуть обчислюватися тисячами.
     ФЁлологи  й  сходознавцЁ  спроможнЁ зЁбрати цЁннЁ данЁ про
фольклор Шамбали.  У  сво?му  дослЁдженнЁ,  виданому  Й?льським
унЁверситетом,  "Стежки  в  глибинну  АзЁю"  ЮрЁй  РерЁх оцЁню?
достовЁрнЁсть переказЁв про Шамбалу: "Шамбала розгляда?ться  не
лише  як  буддЁйський  центр  окультних  знань.  Це -- провЁдна
засада кальпи, майбутньо? космЁчно? ери. Вважа?ться,  що  вченЁ
ченцЁ  й  медитуючЁ лами перебувають у постЁйному зв'язку з цим
мЁстичним  братством,  що  керу?  долею   буддЁйського   свЁту.
ЗахЁдний   споглядач   схильний   применшувати  значення  цього
означення чи вЁдносити розлогу лЁтературу  про  Шамбалу,  Ё  ще
розлогЁшу  усну  фольклорну чи мЁфологЁчну традицЁю, але кожен,
хто вивчав лЁтературний Ё народний  буддизм,  зна,  яку  велику
силу ма? воно у численних буддистЁв гЁрсько? Ази".
     В  ЁншЁй науковЁй працЁ, опублЁкованЁй у Радянському СоюзЁ
пЁд егЁдою АкадемЁ? наук, ЮрЁй РерЁх  згаду?  текст  "Ганжура",
рукопис  якого, вважа?ться, походить Ёз само? Шамбали Ё в якому
сказано,  що  упродовж  вЁкЁв  тЁбетськЁ  святЁ   прагнули   до
духовного ?днання з Главою Шамбали. ЦЁ пандЁти склали тексти, в
яких  вони стверджують, що кЁлька видатних лам "вЁдправлялись у
Шамбалу в пошуках знань бодЁсатв", попри винятково важкий шлях.
     Аби зрозумЁти глибину  почуттЁв  лам  щодо  Шамбали,  слЁд
вдатися  до Ёншого авторитетного джерела: книги "ТЁбет" Тхубтен
ДжЁгме Норбу, старшого брата нинЁшнього Далай-лами.  Ця  цЁкава
праця,  видана  К.  Торнбуллем,  базу?ться на давнЁх тЁбетських
рукописах про кра?ну Шамбалу, розташовану серед заснЁжених  гЁр
десь  пЁвнЁчнЁше  Лхаси.  Ця  давня  традицЁя  поширилася аж до
МонголЁ?. У сво?й "НовЁтнЁй  ЁсторЁ?  МонголЁ?"  К.  Р.  Бавден
мовить  про  народну вЁру в Ёснування Шамбали, яку вЁн виявив у
цЁй кра?нЁ.
     Обитель МудрецЁв ста? ще менш легендарною, коли знайомишся
Ёз свЁдченнями про ?? реальне Ёснування, якЁ наводять  тамтешнЁ
знавцЁ. Махатма Мор'я змальову? життя однЁ?? тако? общини: "Наш
друг,  хЁмЁк В., бажа? займатися новим дослЁдженням променЁв --
нЁхто йому не заважа?. Наш друг К. прагне вдосконалити радЁо за
рахунок нових хвиль -- нЁхто йому не перешкоджа?.  Наша  сестра
П.  займа?ться соцЁальною проблемою сусЁдньо? кра?ни -- вона не
осуджу?ться. Наша сестра У. цЁкавиться сЁльським  господарством
Ё пропону? чимало пристосувань -- нЁхто ?й не чинить перепон. У
сестри  О.  лежить душа до лЁкарських рослин Ё освЁтнЁх проблем
-- будь ласка. Брат X. винайшов цЁкавий станок, а також  працю?
над   реорганЁзацЁ?ю  общин.  Брат  М.  займа?ться  Ёсторичними
дослЁдженнями. А наш швець пише чудовЁ фЁлософськЁ статтЁ".
     Ця ?днЁсть у розма?ттЁ  --  рЁвновага  мЁж  ЁндивЁдуальною
волею  Ё  колективЁзмом  --  склада?  утопЁю, вЁдтворити яку ми
можемо хЁба в мрЁях. В ЁншЁй книзЁ махатма визнача? мету  сво??
общини  Ё  назива? ?? "МЁстом науки". "Можна тЁльки уявити, якЁ
вЁдкриття  чекають  при  спЁльнЁй  координацЁ?   усЁх   галузей
науки!",-- каже вЁн. Так що розповЁдЁ про швидкЁснЁ транспортнЁ
засоби й лЁтаючЁ апарати в ШамбалЁ цЁлком можуть бути правдою.
     Махатма  Мор'я  з  ледь вЁдчутною ЁронЁ?ю, властивою йому,
пише: "Географ може бути спокЁйним  --  ми  займа?мо  на  землЁ
цЁлком  певне  мЁсце.  Змовники можуть не хвилюватись: у рЁзних
частинах свЁту ми ма?мо  достатньо  спЁвучасникЁв".  З  того  ж
джерела  дЁзна?мося  про  Ёншу  важливу деталь: "У нашЁй общинЁ
можна зустрЁти багато нацЁональностей Ё рЁзноманЁтнЁ професЁ?".
     Мудрець да? зрозумЁти, що в ?хнЁх сховищах  ?  надзвичайно
давнЁ  споруди  й  бЁблЁотеки.  Вони  розташованЁ  пЁд землею в
недоступних людям печерах, щоб уберегти художнЁ скарби не  лише
вЁд   грабЁжникЁв,  а  й  вЁд  геологЁчних  зрушень.  Не  зайве
нагадати, що ЗахЁд почав споруджувати великЁ бЁблЁотеки  всього
три  столЁття  тому.  НаскЁльки  ж  повинен випереджати нас цей
крихЁтний   центр   цивЁлЁзацЁ?   зЁ    сво?ми    тисячолЁтнЁми
бЁблЁотеками!
     Якщо  спадщина  затонуло? Атлантиди зберЁгалась у колонЁях
пЁд орудою Шамбали, то навряд чи можна сумнЁватись у  тому,  що
безперервний  поступ  тривав  в цих закритих общинах, захищених
велетенськими  гЁрськими  пасмами  Ази  й  Америки.  Тож  закид
махатми  Кут ХумЁв листЁ до СЁннетта, мовляв, "ви -- варвари зЁ
всЁ?ю вашою пихатою цивЁлЁзацЁ?ю" може бути цЁлком слушним.  Ми
ма?мо  перед  собою  цЁкаве  поле  дослЁджень.  Воно стосу?ться
Ёдеологи цЁ??  загадково?  спЁльноти,  яка  може  прояснити  ??
мотиви  й цЁлЁ -- "Кожен дЁамант, кожен кристал, кожна росяна Ё
кожна  зЁрка,  як  Ё  кожна  людина  чи   тварина,   ма?   свою
ЁндивЁдуальну  душу",-- пише Махатма Кут ХумЁ в Ёншому лист. Це
твердження дуже близьке  до  дЁалектично?  фЁлософЁ?,  яка  ма?
матерЁю  за  основу  життя Ё свЁдомостЁ. Допускаючи Ёснування в
безконечному  космосЁ  безлЁчЁ  вищих  зоряних  Ё   планетарних
надЁстот,  шанований махатма ще в одному листЁ рЁшуче заперечу?
Ёснування антропоморфного бога. Не слЁд забувати,  що  мЁльйони
буддистЁв  й собЁ не визнають Творця чи персональне божество, а
в Ёнду?змЁ парабрахман ? безмежним Абсолютом.  "Ми  зна?мо,  що
матерЁя  вЁчна,--  каже МудрЁсть Сходу,-- бо матерЁя -- це сама
природа". ДеякЁ з цих  постулатЁв  спЁвпадають  з  дЁалектичним
матерЁалЁзмом,   але   розходяться   з   ним   у   питаннЁ  про
незнищеннЁсть свЁдомостЁ.
     МудрецЁ стверджують, що головна мета Братства -- звЁльнити
людство вЁд кошмару забобонЁв, прищепити любов до доброчесностЁ
заради доброчесностЁ, а не заради  винагороди.  "Листи  Махатм"
наголошують,  що  вони  не  ате?сти чи агностики, а панте?сти в
найширшому розумЁннЁ слова. СлЁд зазначити, що  й  нинЁ  чимало
вчених  Ё  мислителЁв  доходять  подЁбних висновкЁв перед лицем
безконечного ВсесвЁту. ЕтичнЁ  Ёдеали  Вта?мничених  пЁдсумову?
один Ёз ?хнЁх адептЁв: "ТермЁн "ВсесвЁтн? Братство" -- не пуста
фраза,-- це ?дина надЁйна засада свЁтово? моральностЁ".
     Забобони,  его?зм Ё жорстокЁсть -- страхЁтливЁ монстри, що
тягнуть людство у безодню духовного забуття. ВсЁ вони породженЁ
незнанням ?дностЁ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина
перестане бути руйнЁвником.  МудрецЁ  ГЁмала?в  вЁдкриють  тодЁ
свою   концепцЁю   найвищо?   людяностЁ,   "коли   всЁ  стануть
спЁвтрударями природи". Людина зараз  чинить  жахливий  злочин,
оскверняючи Ё руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарештЁ стане
другом Природи?
     КонцепцЁя  космЁчно?  еволюцЁ? -- основа Та?мно? Доктрини.
Не дивно,  що  Ёдея  переродження  --  лише  частина  фЁлософЁ?
СтражЁв  Людства.  Вивчення  цЁ??  Ёде?  було  включено в давнЁ
мЁстерЁ?. Цей принцип сприйняли видатнЁ  фЁлософи  --  ПЁфагор,
Емпедокл,  Платон  Ё  ПлотЁн.  ПершЁ  дво? навЁть запевняли, що
пам'ятали сво? попереднЁ життя. Як Ё АполлонЁй ТЁанський. ПершЁ
ВЁтцЁ церкви, як-от ОрЁген чи Климент АлександрЁйський, зробили
в це Ё свЁй внесок.
     У  нас  час  найпЁднесенЁше   сформулював   цю   концепцЁю
переродження  БенджамЁн  ФранклЁн.  ВЁн склав таку епЁтафЁю для
свого надгробка в ФЁладельфЁ?: "Тут спочива? пожива для  червЁв
-- тЁло  Б.  ФранклЁна, друкаря, наче обкладинка ветхо? книги з
вирваними сторЁнками. Та праця не буде марною, бо вона, як  вЁн
вЁрить,   з'явиться  знову  у  новому,  елегантнЁшому  виданнЁ,
вичитана й виправлена Автором".
     Християнство вЁру в переродження оголосило ?рессю  лише  в
VI  ст.,  а доти ?? визнавали навЁть ВЁтцЁ церкви. Зате в АзЁ?,
нехай то  БЁрма,  ?ндЁя  чи  ЯпонЁя,  вЁра  в  переродження  --
невЁд'?мна частка нацЁонально? свЁдомостЁ.
     ФЁлософЁя  космЁчно?  еволюцЁ?  --  безперервного  поступу
Ёнтелекту й  свЁдомостЁ  в  безмежному  ВсесвЁтЁ  --  вЁдтворю?
картину Ё?рархЁчно? драбини надлюдських форм життя, ?? втЁлення
включа?  почуття  вЁдповЁдальностЁ  за  нижчЁ  форми  життя.  З
фундаментального вчення про ?днЁсть космЁчного  життя  виплива?
Доктрина  Серця  з  ??  заповЁддю всеосяжно? любовЁ до природи.
Зайве  казати,  що  ця  засада  вкрай  далека  вЁд  антропо-  Ё
егоцентрично? поведЁнки людини на нашЁй планетЁ.
     ПсихологЁя наших Старших БратЁв незмЁрне рЁзнобЁчнЁша, нЁж
наша власна.  ?нтереси людини спрямованЁ лише на себе. Архати ж
розглядають  людину  лише  як  ланку  в  безконечнЁй  космЁчнЁй
еволюцЁ?,  де  спЁвЁснують як нижчЁ, так Ё вищЁ форми. МЁльйони
рокЁв наша планета Ёснувала без жодного "гомо сапЁ?нса", та для
бЁльшостЁ людей, не надЁлених цим баченням всесвЁтнього  життя,
жахлива сама думка, що Земля може Ёснувати без них.
     Важко  уявити  собЁ  той величезний труд, що його взяло на
сво? плечЁ  Братство  Шамбали.  Його  архати  бЁльше  схожЁ  на
солдатЁв  у битвЁ проти невЁгластва, забобонЁв та его?зму, анЁж
на  спЁвцЁв  священних  гЁмнЁв.  Перед  ними  --  Ёнертна  маса
людства,  яку  треба  позбавити  замшЁлостЁ Ё надати довершено?
форми за законами еволюцЁ?.  Архати  використовують  позитивний
пЁдхЁд   через  впровадження  ЁдеалЁв  у  всЁ  види  творчостЁ:
мистецтво, науку, релЁгЁю, музику й соцЁологЁю.
     УсЁ значнЁ культурнЁ  й  науковЁ  здобутки  людства  --  з
прагненням  загального добра в серцЁ -- надихав або пЁдтримував
КосмЁчний Розум. Однак легше дати  благороднЁ  Ёдеали  людству,
анЁж позбутися зацЁпенЁння апатично? свЁдомостЁ, поганого смаку
чи  фальшивих  цЁнностей.  Найважча з усЁх проблем -- прояснити
свЁдомЁсть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями.
     У Планетних СтражЁв ? певна програма, аби  дЁйти  мети  на
цьому   конкретному   витку   еволюцЁ?.  Певно,  мав  слушнЁсть
нЁмецький фЁлософ НЁцше, коли казав: "ВдалинЁ  вЁд  правителЁв,
вЁльнЁ вЁд усЁляких пут, живуть найвищЁ люди, а правителЁ -- це
?хн? знаряддя".
     Проблеми  ??рархЁ?  СвЁтла  куди  складнЁшЁ,  анЁж  тЁ, що
постають перед будь-яким сучасним  урядом  свЁту.  Серед  ?хнЁх
титанЁчних  завдань  --  нагляд Ё часткова нейтралЁзацЁя (через
невЁдомЁ науцЁ коливання) ментально? негативно? аури ЗемлЁ,  що
мЁстить  випромЁнювання шкЁдливих думок, накопиченЁ споконвЁку.
ГодЁ й казати, наскЁльки  цЁ  випромЁнювання  значнЁ.  У  цьому
силовому  полЁ  лунають  зойки  розпачу,  прокльони поранених Ё
конаючих у всЁх жорстоких вЁйнах, якЁ знало людство2.  ВЁбрацЁй
високо? духовно? природи замало, аби протистояти цим негативним
хвилям.   А   пам'ять   нашо?  МатерЁ-Природи,  яку  стародавнЁ
ЁндЁйськЁ книги називають акаша, фЁксу? все, що вЁдбува?ться  в
свЁтЁ,  Ё  нЁщо  з  не? не стира?ться. Ця шкЁдлива оболонка над
планетою жаха?. Лише людство може  нейтралЁзувати  чорнЁ  хмари
ментальних  вЁбрацЁй,  якЁ саме створило. СтражЁ ЗемлЁ благають
нас бодай не додавати бЁльше бруду й кровЁ й так украй  недужЁй
планетЁ.
     Той,  хто  вважа? цЁ висновки спЁрними, може познайомитись
Ёз  останнЁми  науковими  дослЁдженнями  чутливостЁ  рослин  до
людських думок. Якщо квЁтка може зав'янути вЁд гнЁву людини, то
хЁба  не  може пЁдкосити всю планету ненависть, випромЁнювана в
глобальних масштабах?
     Езотерична наука Сходу  мовить  про  зЁткнення  пЁдземного
вогню  Камадуро  з  Вогнем КосмЁчним, яке спричиню? спустошливЁ
геологЁчнЁ катаклЁзми, якщо цЁ  два  вогнЁ  не  врЁвноважаться.
РерЁхи  на  власнЁ  очЁ  бачили  в  однЁй з лабораторЁй Шамбали
прилади для вимЁрювання тиску цих обох  вогнЁв.  Саме  психЁчна
енергЁя  може й повинна очистити ауру ЗемлЁ, забруднену хмарами
цих випарЁв ненавистЁ, его?зму, жадЁбностЁ Ё пристрастей.
     Архати вважають, що людство може пЁдЁрвати планету  навЁть
без  ланцюгово?  ядерно?  реакцЁ?.  Лише нейтралЁзувавши потоки
негативних думок  глобальним  випромЁнюванням  миру  й  любовЁ,
можна  покращити  стан хворо? ЗемлЁ. Якби людство щодня вдЁляло
кЁлька хвилин для синхронно? медитацЁ? про  мир  Ё  братерство,
воно б запобЁгло катастрофЁ, яка насува?ться.
     Численних    спЁвтрудЁвникЁв   архатЁв   бЁльше   обходить
цЁлЁснЁсть  планети,  анЁж  виживання  людсько?  раси,  бо  для
МатерЁ-Природи   потрЁбно   було  п'ять  мЁльярдЁв  рокЁв,  щоб
сформувати Землю, Ё лише кЁлька мЁльйонЁв рокЁв,  щоб  створити
людину.  Серед  цих  спЁвтрудЁвникЁв  ? Ё Брахма ДжйотЁ з ДелЁ;
вона перебува? у постЁйному контактЁ  з  надЁстотами  ГЁмала?в,
якЁ  контролюють  свЁт  могутньою  силою  сво?? думки. Ця жЁнка
вважа?: колективна карма людства  настЁльки  кепська,  що  лише
загибель  половини  землян  може  очистити повЁтря вЁд отруйних
вЁбрацЁй   Ё   захистити   планету.   ?ндЁйцЁ,    а    особливо
вченЁ-брахмани,  непохитно  вЁрять  в  Ёснування  Великих РЁшЁ,
мудрих захисникЁв людства, що, мов тЁ громовЁдводи,  беруть  на
себе левову частку гнЁву, який мав би впасти на людство; однак,
Ё  ?хнЁ  можливостЁ не безмежнЁ. За теперЁшньо? калЁюги, в якЁй
живемо, сили зла особливо розкошують  у  столичних  мЁстах,  де
вкрай  успЁшно  зводять  людину  до  рЁвня  тварини.  Саме вони
спричиняють  розумове  отру?ння  атмосфери,  про   яке   кажуть
ЁндЁйськЁ  мЁстики.  ?з  сказаного  виплива?, що проблеми, яким
протистоять адепти, мають планетарний характер.
     Можна зрозумЁти скептицизм освЁченого  читача,  викликаний
тим,  що  таке  давн?  братство  вчених  Ё  фЁлантропЁв  чомусь
залишилося поза увагою дослЁдникЁв. Але слЁд мати на увазЁ,  що
нЁякий  дослЁдник  нЁколи не виявить цього замкнутого братства,
якщо сам не буде заодно з його великими умами Ё  не  усвЁдомить
?хньо? безкорисливо? дЁяльностЁ.
     З  Ёншого  боку,  Ёсторик  ма?  безлЁч даних, з якими може
працювати,  Ё  ця  книга   теж   наводить   достатньо   доказЁв
достовЁрностЁ  цЁ??  спЁльностЁ.  Коли  будуть вЁдкритЁ -- а це
станеться ще до кЁнця  нашого  столЁття  --  надзвичайно  давнЁ
тайники з науковими артефактами пЁд СфЁнксом Ё пЁрамЁдами ГЁзи,
постане  питання:  хто ж ?х заховав? ? тодЁ буде доведено, що в
доЁсторичну епоху Ёснували вченЁ, а думка  про  ?х  безперервне
Ёснування в та?мних центрах почне сприйматися всерйоз.
     Перекази  про схованЁ скарби дуже живучЁ в АзЁ?. Засновник
тЁбетського  буддизму  Падмасамбгава  обЁцяв:  "СхованЁ  скарби
стануть  знаходити  один  за  одним,  коли  цього потребуватиме
поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене  багато
скарбЁв,  та лише у визначений день я роздам ?х мо?му народу --
справжн? багатство прийде лише з людьми ПЁвнЁчно? Шамбали".
     У  XIX  столЁттЁ  вЁдомий  архат   Джвал   Кул   подарував
БлаватськЁй  малюнок пензлем одного ашраму (святилища) ВчителЁв
у ПЁвденному ТЁбетЁ, де зображено входи до пЁдземного музею,  в
якому  зЁбранЁ  експонати  про  розвиток  людства  на  землЁ за
мЁльйони рокЁв. ЛЁворуч  на  малюнку  зображено  махатму  Мор'я
верхи  на  конЁ,  а  сам  махатма  Джвал Кул сто?ть у рЁчковому
потоцЁ. Поки що годЁ сподЁватися, що наших учених  допустять  в
цей  незвичайний  музей,  який зараз допомага? учням зЁ Сходу й
Заходу  осягати  та?мну  науку.  Проте   вчених   допустять   у
?гипетськЁ  пЁдземнЁ  сховища,  Ё  того,  що вони там побачать,
вистачить, аби збити ?х з пантелику.
     Зауваження, з якими звернувся  професор  Микола  РерЁх  до
тЁбетського  лами,  засвЁдчують  його безпосередн? знайомство з
Шамбалою: "Нам  вЁдомо,  що  деякЁ  верховнЁ  лами  побували  в
ШамбалЁ  Ё що на сво?му шляху туди вони спостерЁгали незвичайнЁ
явища. БЁльше того, ми самЁ бачили  бЁлий  прикордонний  стовп,
один  Ёз  трьох  стовпЁв Шамбали". ХЁба таке зауваження не може
стосуватися легендарного мЁсця? ПЁд час експедицЁ? в Центральну
АзЁю один учений лама розповЁв РерЁху Ё його сину  ЮрЁю,  що  у
ЛхасЁ  пЁд  Паталою (фортецею-резиденцЁ?ю Далай-лами) ? потайнЁ
галере?, а пЁд головним храмом -- печера Ёз  стовпом,  доступна
лише  для  найвищих  вта?мничених  лам.  УсЁ  цЁ  та?мнЁ  мЁсця
пов'язанЁ з  загадкою  Шамбали.  ?ншого  разу  вЁдомий  лама  з
монастиря  Кумбум  зустрЁв  Миколу РерЁха в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ Ё
вЁтав його знаком Шамбали. Кумбум --  це  мЁсце,  куди  прийшов
Цзонкаба  реформувати буддизм у ТЁбетЁ Ё спорудити велетенський
лама?стський храм ТашЁ Лхунпо, твердиню тЁбетсько? йоги.
     А ще якось Микола  РерЁх  бачив  тЁбетську  книгу,  видану
Панчен-ламою,  яку  складали  молитви до Шамбали. АзЁя упродовж
столЁть глибоко вЁрила  в  Ёснування  ПЁвнЁчно?  Шамбали.  "Бог
Шамбали  живе й диха? у серцЁ сонця",-- писав один гЁмалайський
махатма. Якщо звести докупи всЁ уривки ЁнформацЁ? щодо Шамбали,
то поста? виразна  картина  реального  Ёснування  цЁ??  обителЁ
вищих  Ёстот,  для яких час Ё простЁр не становлять перепон. На
жаль, окремЁ натяки нечЁткЁ, хоча мають вони неабияку вагу.  Ця
неяснЁсть  Ё  спричиню? труднощЁ, з якими стика?ться кожен, хто
прагне знати всю правду  про  Шамбалу  --  мЁсто  бодЁсатв.  Ця
неяснЁсть  збЁльшу?ться  Ё  тим, що лама?стськЁ мудрецЁ волЁють
замовчувати цю та?мницю, найсвященнЁшу в езотеричному буддизмЁ.
     1920 року в УрзЁ (нинЁ Улан-Батор,  МонголЁя)  можна  було
чути,  як  монгольськЁ  вершники  спЁвають  вЁйськову пЁсню про
вЁйну ПЁвнЁчно? Шамбали.  Коли  РерЁх  подарував  свою  картину
"РЁгден Джапо, Правитель Шамбали" урядовЁ МонголЁ?, ?? прийняли
з  глибокою  пошаною,  Ё було навЁть вирЁшено збудувати для не?
спецЁальний храм. ? хоча вЁдомо, що мЁфи впливають на народ, чи
не дода? сказане  дечого  до  поширено?  в  АзЁ?  вЁри?  Колись
Далай-лама  ?хав  Ёз  Лхаси  в  МонголЁю. В одному мЁсцЁ люди й
тварини  почали  труситися  без  видимо?  причини.   Далай-лама
пояснив це тим, що експедицЁя зайшла в заборонену зону Шамбали,
психЁчнЁ вЁбрацЁ? яко? занадто сильнЁ для мандрЁвникЁв.
     ?  думка,  що  навЁть  деякЁ ?вропейцЁ досягали Шамбали. У
1860  роцЁ  один  учений  Ё  член  НацЁонального  географЁчного
товариства  вЁдвЁдав  ?ндЁю.  Повернувшись  у  ?вропу,  вЁн був
присутнЁм на придворнЁй церемонЁ?,  а  тодЁ  знову  подався  на
СхЁд,  де  й  зник.  Чи не отримав вЁн перепустку в Шамбалу вЁд
Панчен-лами з монастиря ТашЁ Лхунпо  поблизу  ШЁгадзе?  ВсЁ  цЁ
повЁдомлення   недостатньо   переконливЁ,   аби  робити  з  них
однозначнЁ  висновки.  Але  вони,  звичайно,   додають   певно?
виразностЁ  територЁ?, реальнЁсть яко? вЁдома хЁба вта?мниченим
Сходу Ё Заходу. ВЁдомо, що настоятель  монастиря  Фу-Тайшань  у
Кита?  написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу яко?
на  жодну  мову  нема?.  НайбЁльш  освЁченЁ  лами  з  монастиря
МорулЁнг  у  ЛхасЁ  час  вЁд  часу вЁдвЁдують вЁддалене мЁсце в
ГЁмалаях, звЁдки вже не повертаються.
     НаведенЁ факти щодо Шамбали стосуються  рЁзних  народЁв  Ё
кра?н:  МонголЁ?,  ТЁбету, ?ндЁ? та Китаю. Поза сумнЁвом, сфера
впливу Шамбали величезна, а ??  вЁк  украй  давнЁй.  Вже  цього
досить, аби надати конкретностЁ цьому переказу.
     НаступнЁ  роздЁли  книги  подадуть ЁсторичнЁ факти, якЁ ще
чЁткЁше окреслять реальнЁсть МЁста МудростЁ.



     Вивчення  записок  мандрЁвникЁв  дозволя?   досить   певно
окреслити  контури  ОбителЁ  МудрецЁв. У вереснЁ 1935 року менЁ
пощастило  зустрЁчати  Миколу  РерЁха  в   Шанха?,   коли   вЁн
повертався  з експедицЁ? в Центральну АзЁю. ВЁн розповЁдав менЁ
про ГобЁ. Море чорного гравЁю  тягнеться  за  обрЁй.  Нестерпна
спекота слЁпучого сонця вдень, ЁнЁй на землЁ вночЁ. Те схоже на
мандрЁвку  по  МЁсяцю.  В ЁмлЁ над ними виднЁв Молочний Шлях. З
настанням ночЁ зорЁ сяяли як лампи на темному небЁ, таке сухе й
прозоре було повЁтря. Та бували днЁ, коли здЁймалася стЁна пилу
й укривала свЁт, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося
червоною кулею. Коли здЁймалася пЁщана  буря,  тварин  Ё  людей
охоплювало сум'яття.
     МандрЁвник  подолав  тисячЁ  кЁлометрЁв Ё нарештЁ завершив
свою  дослЁдницьку  працю.  ВЁн  повернувся  до  цивЁлЁзацЁ?  Ё
розповЁв  про  сво? враження недовЁрливому слухачевЁ. ПоведЁнка
його якоюсь мЁрою зрозумЁла: оповЁдач прибув Ёз  зовсЁм  Ёншого
свЁту,  а  все  нове,  дивне  й  незвичне завжди сприйма?ться з
сумнЁвом.
     СкажЁмо, раптова поява витончених пахощЁв,  мовби  якогось
фЁмЁаму, але не в храмЁ, а в серцЁ ГобЁ, в кам'янЁй пустелЁ, що
простяглася на сотнЁ кЁлометрЁв навсЁбЁч. НЁде й слЁду храму чи
житла,  проте  всЁ  учасники експедицЁ? одночасно вЁдчувають цЁ
пахощЁ. РерЁх розповЁдав, що таке траплялося кЁлька разЁв Ё  що
годЁ це якось пояснити.
     ВЁдома  орЁ?нталЁстка  Олександра  ДевЁд-НЁл Ё собЁ згаду?
пам'ятний випадок, що стався в мЁстЁ Дзекундо (СхЁдний  ТЁбет),
у  пустельнЁй  мЁсцевостЁ.  Там вона зустрЁла одного барда, про
якого подейкували, нЁби вЁн час вЁд часу  зника?  у  заснЁжених
горах,  де  нема?  нЁяких  сЁл  Ё  легко  загинути вЁд голоду й
холоду. Коли той чоловЁк так само знову несподЁвано  з'являвся,
то  на  всЁ  розпитування  вЁдповЁдав, що в горах вЁн бачився з
"богами". Якось шановна ДевЁд-НЁл напЁвжартома  попрохала  його
передати  ВчителевЁ  гЁр скромний дарунок -- букетик китайських
паперових квЁтЁв.
     ПЁсля чергових вЁдвЁдин  правителя  загадково?  мЁсцевостЁ
тЁбетець  принЁс  французькЁй дослЁдницЁ чудову блакитну квЁтку
-- такЁ розквЁтають у липнЁ на пЁвднЁ ТЁбету. То був  подарунок
у  вЁдповЁдь  вЁд Вартового гЁр. А в Дзекундо тодЁ якраз стояли
двадцятиградуснЁ морози, рЁку вкривав шестифутовий лЁд, а земля
наскрЁзь промерзла. "Де вЁн роздобув  ту  квЁтку?"  --  запиту?
ДевЁд-НЁл.  Так  що справдЁ можуть у цЁй мЁсцевостЁ з арктичним
клЁматом Ёснувати ЁзольованЁ теплЁ долини, одна з таких долин Ё
прихистила колонЁю магЁв.
     ДослЁдники Пржевальський  Ё  Франке  вЁдзначають  у  сво?х
дорожнЁх  щоденниках  дивну  поведЁнку  тубЁльцЁв, якЁ навЁдрЁз
вЁдмовлялися  Ёти  в  певнЁ  райони.  Один  росЁйський  учасник
експедицЁ? РерЁха розповЁдав менЁ, що ?хнЁй караван зустрЁвся з
таким  самим  явищем  у  глибинах  АзЁ?, коли без видимо? на те
причини тЁбетцЁ,  монголи  й  китайцЁ  вЁдмовлялися  перетинати
деякЁ мЁсця в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ. ВЁн зЁзнавався, що невЁдь-чому
й  сам не вЁдчував особливого бажання Ёти далЁ -- те було вкрай
дивно й незрозумЁле.
     Сам Микола РерЁх подався в ту мЁсцевЁсть  верхи  на  понЁ.
Його  не  було  кЁлька  днЁв,  а  коли  вЁн  повернувся, азЁйцЁ
попадали перед ним на колЁна, вигукуючи, що вЁн -- бог. Мовляв,
нЁхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ?
це лише одна з дивовижних ЁсторЁй,  почута  мною  в  Кита?.  На
початку  30-х  рокЁв тут тралився випадок, невЁдомий на ЗаходЁ.
Одного  американського  чиновника,   що   мав   певне   урядове
доручення,  вкрай  тепло  приймали  лами в МонголЁ?. Благородна
душа й щирий Ёнтерес до  цього  вчення  АзЁ?  дали  йому  змогу
побувати  в  царствЁ  ГуаньЁнь. Але малоймовЁрно, щоб вЁн бодай
словом прохопився в сво?му звЁтЁ для ВашЁнгтона про набутий тут
духовний досвЁд.
     Через  неозорЁ  обшири  АзЁ?,  через  ??  пустелЁ  й  гори
тягнуться  прочани  до Фонтану мудростЁ. Хто визначить, скЁльки
?х, чи назве ?хнЁ Ёмена? СамЁ ж вони не розповЁдають  про  сво?
мандри  Ё  про  зустрЁчЁ  з мудрецями Сходу. РерЁх теж здЁйснив
таку прощу. У СЁнцзянЁ, пЁвнЁчнЁше Каракорумського хребта,  вЁн
почув,  що  "за  цими  горами  живуть  святЁ  люди, якЁ рятують
людство сво?ю мудрЁстю: багато  хто  прагнув  побачити  ?х,  та
марно:  хто зумЁв подолати хребет, збивався з дороги". МЁсцевий
провЁдник розповЁдав РерЁховЁ на Каракорумському перевалЁ, що в
горах  ?   величезнЁ   печери,   де   зберЁгаються   скарби   з
першопочаткЁв  ЁсторЁ?.  А  ще  зазначав, нЁби там час вЁд часу
з'являються високЁ бЁлЁ люди, якЁ потЁм  зникають  у  пЁдземних
галереях пЁд скелями.
     У  ТурфанЁ  (СЁнцзян) експедицЁя РерЁха чула розповЁдЁ про
високу чорношкЁру  жЁнку  з  напрочуд  виразним  обличчям,  яка
виходила  з  глибоких  печер,  аби допомогти тим, хто втрапив у
бЁду  --  вона  викликала  шанобливе  благоговЁння   навЁть   у
чоловЁкЁв   цього   мусульманського   мЁста   Китаю.  Саме  там
розповЁдали й  про  вершникЁв,  якЁ  зЁ  смолоскипами  в  руках
зникають у пЁдземних катакомбах.
     "СправдЁ,  справдЁ  люди Шамбали час вЁд часу приходять на
свЁт,-- довЁрчо казав лама РерЁховЁ. -- Вони зустрЁчають земних
спЁвтрудЁвникЁв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнЁ
подарунки, винятковЁ релЁквЁ?". РерЁховЁ розповЁдали також  про
раптову  появу  в певних монастирях самого правителя Шамбали --
РЁгден  Джапо.  Щойно  вЁн  з'явля?ться  у  храмЁ,  як   свЁчки
запалюються  самЁ  собою.  Таке сталося, наприклад, у монастирЁ
НарабанчЁ Кур'Ён у ЗахЁднЁй МонголЁ? 1890 року. Зимово? ночЁ на
монастирське подвЁр'я в'?хало кЁлька вершникЁв Ё звелЁли  ламам
зЁбратися   в   храмЁ.   ПотЁм   на  трон  настоятеля  пЁднявся
незнайомець Ё вЁдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне
обличчя  самого  володаря  Шамбали.   ВЁн   сотворив   молитву,
благословив  ченцЁв, потЁм прорЁк грЁзне вЁщування Ё зник разом
Ёз сво?ми супутниками.
     1920 року в цьому ж монастирЁ сталася дивовижна пригода  з
Ф. Оссендовським. ПЁд час розмови з верховним ламою Хутукту той
мовив  йому: "У мене таке вЁдчуття, нЁби ви тривожитеся за тих,
кого любите: я хочу помолитися за них".  Польський  учений,  що
мусив  емЁгрувати  з  РосЁ?,  справдЁ  залишив там сЁм'ю Ё дуже
переживав за ?? долю. "Погляньте на темний простЁр  за  стату?ю
Будди,  Ё  ви  побачите  сво?х  рЁдних",-- мовив настоятель. Ф.
Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму  вЁд
курив,  що  звивалися  в  повЁтрЁ,  а  тодЁ  в  тЁй  ЁмлЁ стали
прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив  свою
дружину,  причому настЁльки виразно, що розрЁзняв навЁть деталЁ
?? одягу. Побачив вЁн Ё Ёнших членЁв сво?? родини,  якЁ  натодЁ
переховувалися у далекому мЁстЁ.
     "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" --
поцыкавився  якось  Микола  РерЁх.  "НЁ, втЁленого Вчителя я не
бачив,-- вЁдповЁв той. -- Але чув його голос. ? глибоко?  зими,
коли  гори  вкривав снЁг, вЁн прислав менЁ у дарунок троянду --
квЁтку з далеко? долини".
     ОднЁ?? темно? ночЁ Микола РерЁх бачив спалахи  й  свЁтлянЁ
стовпи  в  небЁ. У ТрансгЁмалаях ясно? зоряно? ночЁ то не могло
бути нЁ полярним сяйвом, нЁ електричними  розрядами.  Що  ж  то
було?   "Це  променить  Башта  Шамбали",---  вЁдповЁли  лами  й
пояснили: то свЁтло вЁд каменя на баштЁ, що ся?, мов дЁамант.
     Варто трохи зупинитися  на  легендЁ  про  цей  камЁнь,  що
утвердилася  в  лама?змЁ.  У санскритЁ вЁн зветься ЧЁнтаманЁ, а
по-тЁбетському -- Норбу РЁнпоч. БЁльша частина його мЁститься в
БаштЁ Шамбали. НайбЁльш вража? в  легендЁ  те,  що  цей  камЁнь
нЁбито  доставив на Землю космЁчний посланець. У ТЁбетЁ вЁрять,
що за правлЁння Тхо-тхо-рЁ  Няньцяна  331  року  з  неба  впала
скринька  з  чотирма  священними  предметами в нЁй, серед них Ё
камЁнь ЧЁнтаманЁ. В легендЁ згаду?ться Ё крилатий кЁнь Лунг-та,
що принЁс на сво?й  спинЁ  цей  скарб.  Художники  увЁчнили  цю
легенду  про  Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокЁв по
тому, як упала скринька, перед  царем  раптом  постало  п'ятеро
ЁноземцЁв  Ё  пояснили,  навЁщо  всЁ  тЁ  предмети.  ПЁсля чого
чужинцЁ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили?
     У ТЁбетЁ впродовж вЁкЁв побутують уснЁ перекази про далекЁ
польоти тЁбетських царЁв Ё святих на  крилатому  конЁ  Лунг-та.
КЁнь  цей вважа?ться посланцем богЁв Ё вЁн нЁбито ма? здатнЁсть
облЁтати ВсесвЁт. Чи не алегорЁя космЁчного корабля цей кЁнь?
     ?нше повЁдомлення ще фантастичнЁше. З версЁ?, яку я  почув
вЁд професора РерЁха, виходить, що камЁнь ЧЁнтаманЁ доставив на
Землю  космЁчний  посланець.  Це  мЁнерал  з  Ёншого  свЁту,  >
можливо, Ёз зоряних систем у сузЁр'? ОрЁон, хоча б  Ёз  того  ж
СЁрЁуса,  вЁддаленого  вЁд  нас  на дев'ять свЁтлових рокЁв. Не
дивно, що у фольклорЁ вЁн вважа?ться скарбом  свЁту.  ФантазЁя?
Можливо.  Але  уявЁмо  на  мить,  що  ядерна вЁйна знищила нашу
цивЁлЁзацЁю. Чи вЁритимуть у цьому випадку нашЁ далекЁ нащадки,
що зразки камЁння з  МЁсяця  доставили  на  Землю  американськЁ
космонавти?  Очевидно,  що  цей  факт вЁдЁб'?ться лише у мЁфах.
Вважа?ться, що "внутрЁшн?  серце",  або  випромЁнювання  каменя
ЧЁнтаманЁ, "сильнЁше радЁю", але дЁ? назовсЁм Ёнших частотах. А
коли  точнЁше,  то  якраз  на  тих,  що вЁдповЁдають ментальним
вЁбрацЁям людини.  СтародавнЁ  хронЁки  АзЁ?  повЁдомляють,  що
божественний  посланець  небес дав уламок цього каменю Тазлаву,
ЁмператоровЁ Атлантиди. За незапам'ятних часЁв  великий  шматок
каменю  помЁстили  в Башту Шамбали, а невеличкЁ осколки час вЁд
часу надсилаються в ту чи Ёншу частину ЗемлЁ,  де  наста?  нова
ера  або  зароджу?ться  нова  цивЁлЁзацЁя.  Однак  цЁ  маленькЁ
шматочки ЧЁнтаманЁ пЁдтримують  постЁйний  зв'язок  з  основним
каменем, що перебува? в АзЁ?.
     Один  Ёз  таких осколкЁв опису?ться як шматочок розмЁром у
мЁзинець,  ма?   форму   якогось   плоду   чи   навЁть   серця,
свЁтло-сЁруватого    кольору,    з   незрозумЁлим   Ё?роглЁфом,
викарбуваним на ньому. Кажуть,  що  коли  камЁнь  темнЁша?,  то
збираються хмари, коли важча?, то лл?ться кров, коли потрЁску?,
то  наближа?ться  ворог.  Коли  камЁнь  займа?ться вогнем, свЁт
спостигають небаченЁ потрясЁння. Та коли над каменем ся? зЁрка,
настають мир Ё благополуччя.
     Богдо-геген, лама?стський першосвященик в УрзЁ,  якому  на
початку  20-х  рокЁв  пЁдлягало щонайменше шЁстдесят тисяч лам,
зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо? хронЁки:
     "Коли ГушЁхан, правитель олетЁв Ё калмикЁв, завершив вЁйну
проти "червоних шапок" у ТЁбетЁ,  то  вивЁз  звЁдти  загадковий
"чорний камЁнь", що його свого часу надЁслав Далай-ламЁ Володар
свЁту". За цим повЁдомленням, камЁнь певний час переховувався в
УрзЁ,  Ё  то  був  напрочуд  сприятливий для МонголЁ? час, поки
камЁнь не щез. Лами розповЁдали, що  жерцЁ-правителЁ  МонголЁ?,
переважно  тЁбетцЁ,  могли  передбачити майбутн? завдяки каменю
Норбу РЁнпоч, бо ЁнодЁ на  його  поверхнЁ  проступали  знаки  й
лЁтери,  що  ?х  розумЁли  верховнЁ  лами. ? цЁ пророцтва могли
стосуватися цЁлих народЁв. ОкультнЁ перекази АзЁ? говорять,  що
чимало царЁв Ё правителЁв у минулЁ ЁсторичнЁ епохи володЁли цим
каменем  -- серед них згадуються Акбар у ?ндЁ?, Соломон в ?уде?
Ё один з ЁмператорЁв Китаю.
     Невеличкий шматочок космЁчного каменю було надЁслано  Ё  в
?вропу,  аби посприяти утвердженню ЛЁги НацЁй. ? хоча ця спроба
скЁнчилася невдачею, вона все ж украй показова  пЁсля  страхЁть
першо? свЁтово? вЁйни.
     ?з ?вропи камЁнь той повернув до Шамбали саме Микола РерЁх
-- наприкЁнцЁ  20-х  рокЁв.  "Ми  усвЁдомлю?мо  провЁщену  долю
каменю, що поверта?ться в  рЁдну  оселю",--  мовиться  в  однЁй
схЁднЁй  легендЁ.  ВЁрш  Миколи  РерЁха  присвячено  поверненню
ЧЁнтаманЁ в Шамбалу пЁд час його виснажливо?  експедицЁ?  через
Центральну  АзЁю; у вЁршЁ навЁть згадуються Ёмена китайських та
тЁбетських носЁ?в:
     Фу, Ло, Хо, КамЁнь несЁте.
     Воздайте сильним,
     ВЁддайте вЁрним.
     ?нно, Гуйо, Дья -- Прямо ЁдЁть!
     ТЁ з небагатьох,  кому  пощастило  вЁдчути  випромЁнювання
цього  каменю,  свЁдчать,  що  вЁн  спричиню?  могутнЁй приплив
космЁчно? енергЁ? Ё змЁню? свЁдомЁсть.
     Картина РерЁха "ЧЁнтаманЁ" зобража?  понЁ,  який  везе  на
спинЁ  скриньку,  оточену  ореолом. Саме у цЁй скриньцЁ й везли
камЁнь  у  Башту   Шамбали   через   глибоку   ущелину,   серед
велетенських  скель,  що  стримЁли обабЁч. Охоронцям експедицЁ?
було наказано якнайпильнЁше охороняти саме цю безцЁнну поклажу.
? попри напади бандитЁв  та  лютЁ  холоди,  що  косили  в'ючних
тварин,  камЁнь  усе  ж  було  благополучно  доставлено до його
витоку.  "Немов  дЁамант,  ся?  свЁтло   на   баштЁ   правителя
Шамбали",--  мовить  схЁдна книга. ?сторЁя каменю, доставленого
на Землю з далеких свЁтЁв, справдЁ вида?ться фантастичною.  Але
саме  так говорять тЁбетськЁ й монгольськЁ перекази про Ёстот з
вЁддалених зЁрок. А  перекази  цЁ  виникли  задовго  до  нашого
космЁчного вЁку.
     Ф.  Оссендовський  пише  в  сво?й  книзЁ,  як учителЁ-лами
вводили учнЁв у летаргЁчний стан, потЁм занурювали у вЁдвар  Ёз
спецЁальних трав, через що тканини тЁла твердли, не руйнуючись.
?х    сповивали,    наче    ?гипетськЁ    мумЁ?,   пЁсля   чого
псевдозакам'янЁлЁ  молодЁ  лами  пЁд  дЁ?ю  психЁчно?   енергЁ?
вта?мниченого  ставали  невагомими  й  з  величезною  швидкЁстю
злЁтали в небо. У такому станЁ учнЁ не вЁдчували  холоду,  вони
не  потребували  кисню,  а проте мали здатнЁсть запам'ятовувати
все, що бачили. МолодЁ лами подорожували  до  Ёнших  планет,  а
коли  через  кЁлька  рокЁв  поверталися,  ?х  оживляли  Ё  вони
розповЁдали про бачене в Ёнших свЁтах.
     Олександра ДевЁд-НЁл  побачила  свого  першого  "лЁтаючого
ламу" на плато Чантан у ТЁбетЁ. Вона певний час спостерЁгала за
ченцем, що робив велетенськЁ стрибки, вЁдштовхуючися вЁд землЁ,
як  м'яч.  Його широко розплющенЁ очЁ немов прикипЁли до яко?сь
неймовЁрно вЁддалено? точки в небесному  просторЁ  --  на  гурт
французьких  дослЁдникЁв  вЁн  не  звернув  анЁнайменшо? уваги.
ДослЁдниця також згаду? про лам, якЁ могли  ставати  невидимими
або, навпаки, раптово з'являтися невЁдомо звЁдки.
     Одна  з  картин  Миколи  РерЁха  явля?  собою криптограму.
Назива?ться  картина  "РЁгден  Джапо,  Правитель  Шамбали",   а
зображено  на  нЁй  пЁщанисту  долину,  довкола  яко? зводяться
стрЁмкЁ скелЁ -- типовий кра?вид у ЦайдамЁ. В печерЁ  зображено
вогненну  буддоподЁбну  постать,  що вЁдда? наказ кЁнним гЁнцям
перед собою. Якщо покласти картину  на  правий  бЁк,  то  в  ??
верхньому  лЁвому  кутку  можна  розрЁзнити  бородатий  профЁль
РерЁха серед обрисЁв гЁр. А серед нагромадження скель у  центрЁ
композицЁ? вгаду?ться контур ракети чи фюзеляж
     ТЁбетський прапор, невЁдомий на ЗаходЁ. На ньому зображено
Володаря Шамбали в сво?й столицЁ серед заснЁжених гЁр. ЖЁноче й
чоловЁче  божества  допомагають  його  завданню  трансформувати
людину  в  надлюдину;  вони  тримають  численнЁ   дарунки   для
майбутнього   людства.   Внизу  легЁони  СвЁтла  атакують  орди
Темряви: це -- тЁбетська версЁя бЁблЁйного Армагеддона.
     Чита?ться  ця  криптограма  так:  "РерЁх  лЁтав  на  цьому
апаратЁ"?
     Таке   припущення  пЁдтверджують  слова  махатми  Мор'?  у
пЁслямовЁ до  "АгнЁ-Йоги":  "СтруменЁ  цього  вогню  обпалювали
КамЁнь  у  його  великому  польотЁ  перед лицем Сонця". Якщо цЁ
слова стосуються каменю ЧЁнтаманЁ, то чи не слЁд  це  сприймати
так,  що  Микола  РерЁх здЁйснив космЁчну подорож до внутрЁшнЁх
планет Ё Сонця? Чи не мчав його в мЁжпланетну подорож  Лунг-та,
тЁбетський Пегас?
     ОскЁльки  ми  розгляда?мо  артефакти з Ёнших свЁтЁв, варто
мати на увазЁ ще одну чудову тЁбетську легенду. ТЁбетцЁ вЁрять,
що в прадавнЁ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасЁ з  неба  впав
жезл. Цей золотий жезл, або доржЁ, зберЁга?ться вже в монастирЁ
кЁлька  вЁкЁв.  БЁльше  того.  Далай-лама  ма?  титул  Володаря
Блискавки, бо доржЁ, вважа?ться,  здатен  вивергати  блискавки.
Кажуть,   що   пЁд  час  деяких  релЁгЁйних  вЁдправ  жезл  той
випромЁню? слЁпуче свЁтло. ДоржЁ ма? коротке  рукЁв'я,  з  обох
кЁнцЁв  якого  розташовуються  округлЁ  бутони  лотоса. СрЁбнЁ,
бронзовЁ або залЁзнЁ копЁ? цього жезла можна бачити в бЁльшостЁ
тЁбетських монастирЁв. Хоча  можна  й  подумати,  що  доржЁ  --
специфичний  елекричний пристрЁй, сферичнЁ кЁнцЁ якого слугують
катодом Ё анодом, верховнЁ лами вЁдкидають таке припущення. ВЁн
може  дЁяти  пЁд   впливом   невЁдомо?   сили,   пЁдконтрольно?
тренованому будЁйському йоговЁ.
     ДеякЁ  джерела  натякають, що наймогутнЁший на землЁ доржЁ
ма? правитель Шамбали. Його описують, як металевий  скЁпетр  Ёз
двома  дЁамантовими  кулями  на  кЁнцях.  Як  Ё  ЧЁнтаманЁ, цей
Великий  доржЁ  здатен  фокусувати  могутнЁ  космЁчнЁ  сили   й
керувати ними.
     Хоча  час  великих одкровень стародавньо? науки й реально?
появи УчителЁв  Сходу  ще  не  настав,  цЁкаво  було  б  узнати
детальнЁше  про  появу ?х у монастирЁ ТашЁ Лхунпо безпосередньо
перед китайською окупацЁ?ю ТЁбету. Доктор Сейке  Вада,  що  був
свЁдком  цЁ??  подЁ?,  виклав  сво?  враження  в американському
журналЁ "КосмЁчна зЁрка":
     "УчителЁ не мають  якогось  певного  розкладу,  коли  вони
повиннЁ  з'являтися.  ?нодЁ  вони постають перед сво?ми учнями,
щоб  проголосити  проповЁдь,  ЁнодЁ  придЁляють  увагу  кЁльком
обраним  чи  й навЁть одному. З УчителЁв, яких найбЁльше знають
захЁднЁ учнЁ, послЁдовники окультизму, доктор  Вада  бачив  Кут
ХумЁ,  Мор'ю  та  Джвалу  Кула.  Час,  проведений ним бЁля стЁп
УчителЁв, був осяяний свЁтлом високо? духовностЁ".
     СлЁд  зазначити,  щодо  30-х  рокЁв  гурти   лам,   званих
кутхум-пас,   нерЁдко   збиралися  в  долинЁ  Цангпо.  То  були
лами-учнЁ архата Кут ХумЁ.
     ВисокЁсть та?мно? доктрини стане  очевидною,  коли  адепти
дадуть  переконливЁ  докази  невЁдомо?  ЁсторЁ?  людства,  ?хнЁ
велетенськЁ пЁдземнЁ бЁблЁотеки й  музе?  добре  убезпеченЁ,  а
входи   до   них  ретельно  замаскованЁ.  СтолЁття  тому  Олена
Блаватська казала, що нема? пЁдстав побоюватися, що ?х знайдуть
навЁть  тодЁ,  коли  "цЁлЁ  армЁ?  вторгнуться  в   цЁ   пЁщанЁ
простори".  ?  справдЁ, тисячЁ солдат Ё робЁтникЁв уже проникли
на територЁю Шамбали, щоб добувати нафту  в  ЦайдамЁ.  Та  таке
було давно передбачено.
     У   чому  ж  секрет  цього  осередку  космЁчно?  культури?
Доброта,  вза?моповага,   здоровий   спосЁб   життя,   ретельно
продумане  планування, Ё?рархЁчна дисциплЁна, безкорисливЁсть Ё
прагнення  спЁвпрацювати  з  матЁр'ю-природою.  ?нтереси  цього
ерудованого   Братства  охоплюють  науку,  фЁлософЁю,  релЁгЁю,
мистецтво й музику в найширшому розумЁннЁ. Це зовсЁм не рай для
лЁнивих Ё байдужих, не сонливий ШангрЁ-Ла. Це -- серце людства,
яке  упродовж  вЁкЁв  самовЁддано  бореться   з   невЁглаством,
жертвуючи  заради  цього  сво?ми найблагороднЁшими членами. Але
справжньо? ЁсторЁ? цих мученикЁв за правду ще не написано.
     У   цЁй   спЁльнотЁ,    що    грунту?ться    на    засадах
спЁвробЁтництва, дисциплЁни, братерсько? любовЁ й фЁлософського
ЁдеалЁзму,  якщо  Ё  бувають  якЁсь  розходження в поглядах, то
нЁколи не бува? розбрату Ё  чвар,  бо  Шамбала  --  це  синонЁм
гармонЁ?.
     На  завершення  цього  роздЁлу  не  зайве  згадати й такий
Ёстотний факт, як останн? злиття общин Шамбали; воно мало мЁсце
в ТЁбетЁ у XIV столЁттЁ, а очолив його  Цонкаба.  ВЁн  здЁйснив
свЁй  задум  Ёз  монастиря  ТашЁ  Лхунпо поблизу ШЁгадзе. А. П.
СЁннетт так опису? цю визначну подЁю:
     "З незапам'ятних часЁв у ТЁбетЁ Ёсну? певний  засекречений
район,   досЁ   зовсЁм   невЁдомий,   досяжний   хЁба   що  для
вта?мничених, але неприступний для звичайних мешканцЁв як  цЁ??
кра?ни,  так  Ё Ёнших. У цьому та?мничому районЁ живуть адепти.
За минулих часЁв махатм було значно бЁльше, розсЁяних по всьому
свЁту. Поступ цивЁлЁзацЁ? спричинився до магнетизму,  до  якого
вони  прагнули,  проте  в  епоху, про яку мовиться, тобто в XIV
столЁттЁ,  вже  почався  загальний  рух   до   ТЁбету   частини
окультистЁв, доти розсипаних по всЁх усюдах".
     У  той  час,  коли  лише  кЁлька тЁбетських лам знають про
Ёснування  ПЁвнЁчно?  Шамбали  й  про  зв'язок  сво?х  найвищих
пандЁтЁв    Ёз   цЁ?ю   оазою   бодЁсатв,   найдоброчеснЁшЁ   й
найосвЁченЁшЁ з них зберЁгають та?мну науку, що ?,  безперечно,
спадком  само? Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу.
Про не? Ё пЁде мова в наступному роздЁлЁ.



     Хоча на сьогоднЁ жодного предмета з Шамбали в наших музеях
не виявлено,  тЁбетськЁ  книги  "Ганжур"  Ё  "Данжур"   мЁстять
тексти,  нЁбито  скопЁйованЁ з манускриптЁв Шамбали. КрЁм того,
упродовж  ЁсторЁ?  посланцЁ  з   мЁсЁями   в   зовнЁшнЁй   свЁт
споряджалися  ПЁвнЁчною  Шамбалою.  ЦЁ  два факти пЁдтверджують
достовЁрнЁсть  культурного  й  наукового  центра,  схованого  у
вЁдособленому куточку земно? кулЁ.
     ЦЁ   тЁбетськЁ  тексти  мовлять  Ё  про  науку  калачакру,
завуальовану  символами  й  алегорЁями,  яких  годЁ   зрозумЁти
будь-кому,  окрЁм  вта?мничених лам. ТЁбетський буддизм вважа?,
що знання калачакри  вЁдкрива?  дверЁ  до  сприйняття  та?много
вчення  бодЁсатв  -- Ёстот, якЁ завершили свою земну еволюцЁю Ё
присвятили себе людству.
     До запровадження соцЁалЁзму  в  Кита?  у  монастирях  ТашЁ
Лхунпо  поблизу  ШЁгадзе  й  Кум-бум у ПЁвнЁчно-СхЁдному ТЁбетЁ
дЁяли спецЁальнЁ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирЁв
у ТЁбетЁ  й  МонголЁ?  мали  вчителЁв  з  цього  предмета.  Щоб
потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кЁлька рокЁв у
монастирЁ  Ё  заслужити  репутацЁю суворого аскета. ПЁсля цього
настоятель монастиря мЁг рекомендувати його в  цю  школу.  Лише
найздЁбнЁшЁ, найрозумнЁшЁ й найдоброчеснЁшЁ лами ставали учнями
таких та?мних шкЁл.
     Хоча  бЁльшЁсть  кандидатЁв складають жовто-шапковЁ лами3,
прихильники  реформованого  буддизму  Цзонкаби,  який   загалом
заперечу?  тантричну  магЁю4,  калачакра зажила неабияко? слави
саме завдяки цим ламам. ?сторЁя свЁдчить, що й сам Цзонкаба був
учителем калачакри.
     Вивчення калачакри почина?ться з астрономЁ?, астрологЁ? та
санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами  письмовий
виклад  цЁ??  системи, ключ до яко? знають лише адепти, Ёстинне
вчення калачакри нЁколи не ставало набутком громадськостЁ й  не
перекладалося  на  ?вропейськЁ  мови  навЁть  у криптографЁчнЁй
формЁ. Та все ж деякЁ факти  щодо  цього  вчення  в  ТЁбетЁ  та
МонголЁ? можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнЁ аннали,
або  КоментарЁ  до калачакри", написанЁ Бу-стон РЁнчен-грубом у
ТашЁ Лхунпо 1322 року. ?снують Ё ранЁшЁ роботи Ра-лоцави  з  XI
столЁття  (перекладенЁ  доктором Е. ОбермЁллером у ГейдельберзЁ
1931 року).
     Ми зупиня?мося на вченнЁ калачакри переважно тому, що воно
щЁльно пов'язане з  Шамба-лою,  звЁдки  ця  система  традицЁйно
виводиться.
     ФахЁвець  з тЁбетських текстЁв ЮрЁй РерЁх в однЁй Ёз сво?х
робЁт робить  Ёстотне  зауваження  щодо  зв'язку  калачакри  та
Шамбали:
     "Питання калачакри найтЁснЁшим чином пов'язане з проблемою
Шамбали,  загадковою  мЁсцевЁстю,  звЁдки  ця  система в другЁй
половинЁ  Х  столЁття  прийшла  в  ?ндЁю,  та  ще  з  проблемою
походження тЁбетського шЁстдесятирЁчного циклу".
     На думку ЮрЁя РерЁха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з
?? Правителем  Ё  ?  кЁнцевою  метою  послЁдовникЁв  калачакри.
ОсяянЁ ченцЁ склали описи цЁлячу  до  Шамбали,  де  географЁчнЁ
вказЁвки  чергуються  з  ЁнструкцЁями  щодо духовно? пЁдготовки
тих, хто прагне ввЁйти в сферу Шамбали.
     ТЁбетська священна лЁтература мЁстить вдосталь  даних  про
походження  калачакри.  ВсЁ  версЁ? згоднЁ, що калачакра вперше
зЁйшла на  Будду  пЁд  час  його  осяяння  бЁля  велико?  ступи
(культова  споруда конЁчно? форми) ШрЁ Дганьякатака в провЁнцЁ?
Мадрас. Саме тодЁ несподЁвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в
супроводЁ безлЁчЁ божественних Ёстот.
     ДавнЁ тЁбетськЁ тексти (скажЁмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять
столЁть тому) приливають свЁтло на цЁлЁ й ЁсторЁю вчення Колеса
часу Ё на його походження. Витяг  Ёз  одного  його  манускрипту
полегшить  зрозумЁти  природу  шамбальсько?  традицЁ?.  "Адепти
калачакри, уславленЁ в науцЁ бодЁсатв, жили  в  ?ндЁ?.  ТодЁ  в
ОрЁссЁ  народився  пандЁт  ЦЁлу,  великий  учитель,  що глибоко
пЁзнав усЁ лЁтаки (компЁляцЁ?). ТЁ,  хто  сподЁва?ться  досягти
стану  Будди  за  одне життя, повиннЁ вивчити мантраяну (знання
всЁх окультних слЁв влади), а надто науку бодЁсатв (калачакру).
Учитель ЦЁлу взнав, що ця наука  збереглася  в  ШамбалЁ.  ЦЁлу,
неквапом   подорожуючи,   досяг  вершини  гори  й  зустрЁв  там
незнайомця.  "Куди  ти  просту?ш?"--  запитав  його  той.  ЦЁлу
вЁдповЁв:  "У  Шамбалу,  пЁзнати  вчення  бодЁсатв". "Шлях туди
винятково важкий,-- зазначив  незнайомець.--  Та  якщо  ти  так
прагнеш  цього знання, то можеш отримати його тут". ТодЁ пандЁт
ЦЁлу впЁзнав у незнайомцЁ втЁленого  МанджушрЁ  (бодЁсатву)5  Ё
впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дЁаграму).
Незнайомець  пояснив  йому  всЁ  та?мнЁ  вказЁвки коментарЁв до
"Книги влади". ПЁсля цього ЦЁлу вирушив у СхЁдну ?ндЁю Ё навчив
калачакрЁ  пандЁта  Ачар'ядеву,  що  народився  в  БарендрЁ   Ё
зрЁвнявся   знаннями   зЁ   сво?ми   попередниками  Ё  повнЁстю
дисциплЁнував свЁй розум. Дехто стверджував, що  в  нього  були
видЁння  богинЁ  Тари, Ё все, що вЁн бажав, йому гарантувалося.
Навчений БЁлою Тарою, вЁн вирушив до Шамбали".
     Цей текст XI столЁття свЁдчить, що  вЁра  в  Шамбалу  жила
серед тЁбетцЁв упродовж багатьох вЁкЁв.
     Соманатха,  кашмЁрський  брахман, принЁс калачакру в ТЁбет
1026  року.  Йому  ж  приписують  Ё   впровадження   в   ТЁбетЁ
шЁстдесятирЁчно?  календарно?  системи  з  дванадцяти  тварин Ё
п'яти елементЁв (у  цЁй  системЁ  кожен  рЁк  ма?  назву  таких
тварин:  миша,  бик,  тигр,  за?ць,  дракон, змЁя, кЁнь, вЁвця,
мавпа, птах, собака Ё свиня; у  по?днаннЁ  з  деревом,  погнем,
землею,  залЁзом  Ё водою вони утворюють шЁстдесятирЁчний цикл.
Так,  1977  рЁк  був  Роком  вогненно?  змЁ?.  ТЁбетський   рЁк
почина?ться  з молодого мЁсяця в лютому). Особливе зацЁкавлення
виклика?  те,  що  тЁбетсько-китайськЁ  дванадцятирЁчнЁ   цикли
науково виходять з тривалостЁ перЁоду обертання ЮпЁтера навколо
Сонця,  що  склада?  11,86  рокЁв. Украй Ёстотно, що тЁбетський
календар почина?ться з року  впровадження  у  ТЁбетЁ  калачакри
(1026),  який  вЁдкрив  так звану еру РабджйонЁ. Тому. скажЁмо,
1975 рЁк ? 949-м роком  тЁбетсько?  хронологЁ?,  що  пЁдкреслю?
виняткове значення калачакри для тЁбетсько? культури.
     Десята  книга  "Блакитних  анналЁв",  складена  Гос Лоцаба
Гзоннудпалом  мЁж  1476-78  рр.,  цЁлком  присвячена  поширенню
калачакри  в  ТЁбетЁ.  Про саме вчення вЁдомо обмаль через його
езотеричний характер, але такЁ ЁсторичнЁ  працЁ,  як  "БлакитнЁ
аннали",  мЁстять  натяки  на  Принципи  калачакри. Перша книга
"Блакитних  анналЁв"  вказу?  високЁ   цЁлЁ   для   буддЁйських
посвятникЁв:  "Я вЁтаю Ёнту?тивне, трансцендентальне, неосяжне,
що ?  джерелом  радостЁ  для  мудрецЁв,  що  поширю?ться  серед
блискучого  зЁбрання,  що  уособлю?  спокЁй,  що вказало декому
Колесо  Вчення  Найвищого  Осяяння,  що  зрозумЁле  для  йогЁв,
надЁлених  найвищим споко?м, що важке для сприйняття, важке для
дослЁдження, всепроникне, безпричинне".
     Десята книга "Блакитних анналЁв"  наводить  такЁ  вказЁвки
учителя калачакри сво?му учневЁ: "Тепер ти прийми таку позу, як
Ё  я,  Ё звЁльни свЁй мозок вЁд думок". ДавнЁй текст згаду? два
стани  медитацЁ?:  яснЁсть  Ё  постЁйнЁсть.  ВЁн   мовить   про
рза?мозв'язок мЁж Сонцем, МЁсяцем, зЁрками й нервовими центрами
тЁла,  або  чакрами.  В  Ёншому параграфЁ сказано, що "мудрЁсть
пЁзна? той, хто умЁ? контролювати сво? дихання", Ё  натяка?ться
на "дЁм кундали, запалено? внутрЁшнЁм вогнем", або на кундалЁнЁ
при  основЁ  хребта.  "ТодЁ мо? Ёлюзорне тЁло, поглинуте сяючим
полум'ям, я скидаю, як змЁя скида? шкЁру",--  каже  текст.  Це,
безумовно,  означа? психЁчну проекцЁю або вЁддЁлення свЁдомостЁ
вЁд тЁла.
     РозповЁдаючи  про  одного   вчителя   калачакри,   рукопис
зазнача?,   що  "вЁн  займався  медитацЁ?ю  Ё  досяг  здатностЁ
складати новЁ мантри. ВЁн навчав калачакри Ё мав багато  учнЁв;
помер  вЁн  вЁсЁмдесятирЁчним у РЁк дерев'яного коня (1282)". В
Ёншому мЁсцЁ опису?ться учень йоги: "ВЁн  медитував  три  роки,
три  пЁвмЁсяцЁ  Ё  три  днЁ  за  методом  йоги,  як  це  радить
калачакра. За цей час органЁзм, вважа?ться,  зазна?  цЁлковито?
змЁни".  Текст  згаду? Ё такЁ окультнЁ прийоми, як використання
учнями  дзеркал,  щоб  отримати  видЁння  Ё  досягти  космЁчно?
свЁдомостЁ. Описуються Ё численнЁ прояви окультних сил великими
адептами калачакри.
     У  життЁ  ченця  Грагс-па  Сен-ге був випадок, коли вогонь
породив коштовнЁ каменЁ. ВЁн помер  вЁсЁмдесяти  дев'яти  рокЁв
(1343  року).  ПЁд  час  кремацЁ? його останки дивовижним чином
перетворилися на буддЁйськЁ релЁквЁ?.
     У життЁ Ванаратхи ставалися всЁлякЁ надприроднЁ  феномени,
як-от  злива  з  квЁтЁв,  струменЁ бЁло? води зЁ стелЁ Ё навЁть
райдуги в його оселЁ. Помер вЁн 1468 року доброхЁть, коли сидЁв
випростаним на килимЁ в йогЁчнЁй позЁ; пЁд  час  його  кремацЁ?
увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небЁ.
     ?нший  адепт  калачакри,  Бон-дон  РЁнпоче вЁдомий тим, що
сотворив у XII столЁттЁ чудо, коли пЁд час церемонЁ? посвячення
полум'я свЁчок  перетворилося  в  вогнянЁ  малюнки  й  символи.
РозповЁдь   про   його  життя  закЁнчу?ться  значуще:  "У  вЁцЁ
п'ятдесят одного року вЁн вирушив до Шамбали".
     У "Блакитних анналах" можна виявити рЁзнЁ прояви  фЁзичних
Ё телепатичних контактЁв окремих вчителЁв калачакри з Шамбалою.
СкажЁмо,  один  Ёз  них  розповЁда?  про випадок з пустельником
Калачакрападою:  "ВЁн  знався  на  п'яти  галузях  науки,  його
благословила   сама   Тара,--   вЁн  ??  виразно  бачив.  Якось
Достославна мовила йому:  "У  ПЁвнЁчнЁй  ШамбалЁ  Ёсну?  багато
тантр (формул вта?мничення) Ё коментарЁв, якЁ склав Ё провЁстив
Будда,--  приходь  за  ними  Ё слухай ?х!" ВЁн вирЁшив вирушити
туди. Дехто казав, що коли вЁн став готуватися  до  подорожЁ  в
Шамбалу,  то перед цим побував там у видЁннЁ й отримав доктрини
Ар'я АвалокЁтешвари. Останн? твердження слЁд допустити".
     ЦЁ згадки про Тару й калйчакру матимуть Ёстотне значення в
контекстЁ роздЁлу "ХрамовЁ дЁалоги".
     Микола  РерЁх  був  свЁдком  незвичайного  феномена,   що,
безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокЁв
вЁн  Ёз  кЁлькома  компаньйонами  подорожував  в автомобЁлЁ мЁж
ДарджЁлЁнгом Ё Гхумом у ГЁмалаях. Я теж про?здив тЁ?ю  гЁрською
дорогою.  РерЁх  пише, що водЁй автомобЁля раптом пригальмував,
коли на дорозЁ з'явився паланкЁн, який несли четверо чоловЁкЁв.
Коли  автомобЁль  зупинився,  аби  пропустити  його,   пасажири
побачили  в  паланкЁнЁ ламу. ВЁн був у червонЁй з жовтим одежЁ,
на головЁ мав корону, волосся  довге  й  чорне,  коротку  чорну
бороду,  нечасту  для  лам.  Той незвичайний лама посмЁхнувся Ё
кЁлька  разЁв  кивнув  головою   гуртовЁ   РерЁха.   АвтомобЁль
продовжив  путь,  але  пасажири  його  ще  не  раз озиралися на
дивного ламу в паланкЁнЁ.  Коли  РерЁх  почав  розпитувати  про
цього  загадкового ламу, йому вЁдповЁли, що в паланкЁнах носять
лише Далай-ламу Ё Панчен-ламу, а корону  надягають  тЁльки  пЁд
час  храмових церемонЁй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" --
висловили здогад ченцЁ в ГхумЁ.
     Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна  вважати  виявом
калачакри.  Це  диво  опису? ГенрЁх Гаррер у книзЁ "СЁм рокЁв у
ТЁбетЁ". Лама  впав  у  транс  Ё  почав  пронизливо  вигукувати
заклинання.  Як  пише Гаррер, "можна вЁрити в чудеса або шукати
Ёнше пояснення, але факт залиша?ться фактом: вЁдразу пЁсля його
заклинань пЁшов дощ".
     ЗакЁнчити цей роздЁл я хотЁв би ще однЁ?ю згадкою про його
святЁйшество  Панчен-ламу,  якого  я  бачив  замолоду  пЁд  час
процесЁ?  в  Кита?.  Коли  1916  року новозбудований храм Будди
Майтре? в монастирЁ ТашЁ Лхунпо готувався прийняти  велетенську
статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника
Кйонгбу-рЁнпоче,    керувати   церемонЁ?ю   установки   стату?.
ПерестарЁлий чернець вЁдмовився, мовляв,  здоров'я  його  надто
слабке  Ё  смерть  близько.  Та  все ж погодився освятити новий
храм.
     Через кЁлька мЁсяцЁв Панчен-лама послав паланкЁн  Ё  почет
за  Кйонгбу-рЁнпоче,  щоб доправити його в монастир ТашЁ Лхунпо
на церемонЁю. Бачили, як  вЁн  сЁв  у  паланкЁн,  коли  прибули
носЁ?.  Але  на  церемонЁ?  освячення Панчен-лама та ЁншЁ лами,
зайнятЁ богослужЁнням, були просто враженЁ, побачивши,  що  вЁн
пЁдходить до монастиря самотою Ё пЁшки. На очах людей вЁдлюдник
пЁднявся  сходами,  увЁйшов  у  храм,  обЁйняв  статую Майтре?,
незбагненним чином злився з нею  Ё  зник.  Коли  згодом  прибув
паланкЁн,  вЁн  виявився  порожнЁм.  Очевидно,  Кйонгбу-рЁнпоче
виконав свою обЁцянку Панчен-ламЁ з допомогою калачакри.
     ЗвЁсно, не всяку магЁю слЁд вЁдносити до калачакри, а лише
тЁ феномени, що залежать вЁд високо? духовностЁ ?х  виконавцЁв,
що вдаються до унЁверсально? сили, сховано? у ядрЁ атома -- нею
адепти  оволодЁвають  через ?днання з матЁр'ю-природою. У цьому
секрет калачакри. ПевнЁсть, що Шамбала ? джерелом цЁ??  високо?
окультно? науки, отже, ста? зрозумЁлою.
     СлЁд  пЁдкреслити  й  такий  Ёстотний факт. ПровЁдна секта
тЁбетського  буддизму  гелукпа,  представлена   Далай-ламою   Ё
Панчен-рЁнпоче,  засуджу?  демонстрування  всЁляких  зорових  Ё
слухових психЁчних феноменЁв, оскЁльки прагне  змЁцнити  довЁру
людини  до  органЁв  зору  й  слуху,  тодЁ  як  буддизм  прагне
пробудити внутрЁшн? духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише
складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в
виняткових випадках, коли незвичайнЁ прояви доцЁльнЁ.  Перекази
про  Шамбалу не обмежуються ТЁбетом та МонголЁ?ю, а побутують Ё
в Ёнших кра?нах, скажЁмо, в  РосЁ?;  там  вони  дещо  рЁзняться
деталями й вЁдомЁ пЁд Ёншою назвою: "Кра?на БЁлих Вод".



     Серед  росЁйських старовЁрЁв Ёсну? дивне повЁр'я: той, хто
пЁде зворотним шляхом татар-завойовникЁв  до  МонголЁ?,  знайде
БЁловоддя,  де  на  вЁдлюддЁ, вдалинЁ вЁд грЁшного свЁту живуть
святЁ люди.
     У  санскритському  переказЁ  ВЁчна  земля,  яку   нездатнЁ
зруйнувати  нЁ  вогонь, нЁ вода, названа БЁлим островом. Це тим
показовЁше,  що  обЁтована  земля  росЁйських  прочан  зоветься
БЁловоддям.
     Як виплива? з росЁйського фольклору, фантомне царство АзЁ?
ма? багато  потайних  печер  Ё  надЁйно  захищене велетенськими
гЁрськими кряжами зЁ снЁговими вершинами. Легенда стверджу?, що
бЁля володЁнь мудрецЁв лежить озеро  Лопон.  ?  без  ?рунтовних
географЁчних  знань  зрозумЁло,  що загадкове озеро Лопон -- це
озеро Лобнор у ГобЁ, коло хребтЁв Алтин Тага  й  Куньлуня,  про
якЁ  стЁльки  мовиться  в  давнЁх  китайських рукописах. БЁльше
того,  поверхню  цього  озера  частково  вкрива?  бЁла   плЁвка
кристалЁчно?  солЁ.  Саме  воно  може  бути одним Ёз бЁлих озер
БЁловоддя.
     В оповЁданнЁ "ЧервонЁ  замети"  росЁйський  письменник  В.
Шишков  згаду?  БЁловоддя:  "?  на свЁтЁ така дивовижна кра?на,
назива?ться вона БЁловоддя. ? в пЁснях про не?  спЁвають,  Ё  в
казках  розповЁдають. У СибЁру вона, за СибЁром, а чи й деЁнде.
КрЁзь треба пройти степи, гори, вЁкову тайгу, все на  схЁд,  до
сонця,  путь  свою  правити,  Ё, коли щастя вЁд народження тобЁ
дароване, побачиш БЁловоддя самовЁч.  ?  ця  кра?на  нЁкому  не
належить, у нЁй вся воля, вся правда споконвЁку живе, ця кра?на
-- дивовижна".
     Фольклор   Ё   лЁтература   Давньо?  РусЁ  дають  численнЁ
свЁдчення,  що  за  всЁма  цими  фантастичними  оповЁдями  може
приховуватися   правда.   Легенда   про  БЁловоддя  ма?  багато
спЁльного з легендою про пЁдземне мЁсто КЁтеж,  куди  потрапля?
лише  праведна  людина.  Це  мЁсто святих людей до певного часу
невидиме, каже легенда. ВЁруючЁ  в  РосЁ?  колись  прикладалися
вухом  до  землЁ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому
пЁдземному мЁстЁ. Напучування,  якЁ  давали  старики  тим,  хто
збирався  в  КЁтеж,  полягали  в  тому,  що цЁ?? обителЁ правди
досягне той, у кого сильна воля.  Хто  зважиться  на  таке,  не
повинен  повЁряти  сво?х  задумЁв нЁ родичам, нЁ друзям, тЁльки
молитись Ё  роздумувати,  поки  перед  його  зором  не  постане
виразний  образ  священного  мЁста. Як Ё мЁф про БЁловоддя, цей
переказ Ё собЁ згаду? про шлях монгольських  завойовникЁв;  ним
треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мЁсто в
АзЁ?.
     Це  повЁр'я  схоже  на  середньовЁчну  легенду  про Святий
Грааль тим, що шукач  мусив  мати  стЁйку  душу,  аби  подолати
безлЁч важких випробувань. Та якщо росЁйський прочанин на шляху
до  свято? землЁ духовно пЁдготовлений, то стражЁ святого мЁсця
вийдуть йому назустрЁч, коли вЁн  до  нього  наблизиться.  Така
певнЁсть пронизу? Ё мЁф про БЁловоддя.
     Протягом вЁкЁв прочани не раз намагалися знайти легендарне
БЁловоддя  десь  у ЦентральнЁй АзЁ?. Багато шукачЁв повернулися
нЁ з чим, якщо взагалЁ повернулися. Вважалося, що вони  наклали
життям,  намагаючись  перетнути  ГобЁ  чи  ТЁбет.  Однак  це не
зупиняло Ёнших, Ё побутували чутки, що дехто таки дЁстався тЁ??
загадково? кра?ни.
     Близько шЁстдесяти рокЁв тому в КостромЁ помер один старий
чернець. Хоч Ё знали, що вЁн побував у ?ндЁ?, все ж украй дивно
було бачити  серед  паперЁв  цього   християнського   ортодокса
щоденник,  який засвЁдчував його близьке знайомство з доктриною
гЁмалайських махатм.
     До тих же народних переказЁв можна  вЁднести  й  росЁйську
легенду  про  Чудь,  або  Кра?ну Чудес. Вона мовить про втечу в
пЁдземне мЁсто гурту людей, що рятувалися вЁд  утискЁв  царату.
Щойно  вони  потрапили  туди, як проходи, що вели в пЁдземелля,
затулили кам'янЁ брили. ВтЁкачЁ обЁцяли повернутись Ё  принести
новЁ   знання,  коли  настане  час.  У  цьому  переказЁ  багато
спЁльного з розповЁдями про Шамбалу в МонголЁ?.
     Як повЁду? легенда  про  БЁловоддя,  за  БЁлоозером  серед
найвищих  гЁр  лежить  чудова  долина,  обитель  святих  людей.
ГеографЁчнЁ ознаки вказують на озеро Лобнор Ё хребет Алтин Таг,
вЁдгалуження Куньлуня. А саме там, за  лаоськими  джерелами  --
обитель Золото? МатерЁ Заходу Ё ?? Безсмертних.
     Маршрут  прочан  до  БЁловоддя  неважко  нанести на карту.
НайчастЁше вЁн починався вЁд рЁки ?ртиш у  СибЁру,  пЁсля  чого
мандрЁвники  перетинали  гори Тянь-Шань Ё досягали солоних озер
ГобЁ, бЁля пЁднЁжжя ТЁбетського плато.
     Микола РерЁх пише про  бесЁди  з  алтайськими  старовЁрами
бЁля кордону з МонголЁ?ю; це свЁдчення досить цЁнне, бо в ньому
наведенЁ  конкретнЁ  мЁсця,  якЁ  проминали прочани на шляху до
БЁловоддя: "ПЁсля виснажливо? подорожЁ,  якщо  не  зЁб'?теся  з
путЁ,   то   добудетеся   солоних   озер.   Цей  перехЁд  украй
небезпечний.  ПотЁм  ви  пройдете  до  гЁр   Богогорж.   ЗвЁдси
почина?ться ще небезпечнЁша дорога до Коку-шЁ. А тодЁ треба йти
над самим Ергором, поки не досягнеш Кра?ни СнЁгЁв".
     РерЁх  поясню?,  що  солонЁ  озера -- це озера в ЦайдамЁ з
його небезпечними переходами. Богогорж вЁн ототожню? з гЁрським
масивом Бурхан Будда. КокушЁ -- це, безумовно, гЁрський  хребет
КукушЁлЁ, а високе нагЁр'я Ергор -- це заснЁжений Чантанг.
     Один  старий  розповЁв  РерЁху  про  двох  сво?х дЁдЁв, що
вирЁшили  знайти  БЁловоддя.  ?х  не  було  три  роки,  а  коли
повернулися,  то розповЁдали сЁм'ям про великЁ дива, якЁ бачили
в обителЁ  мудрецЁв.  Ця  розповЁдь  вЁдомого  дослЁдника  АзЁ?
заслугову?  серйозно?  уваги, бо показу?, що дехто таки досягав
БЁловоддя, або Шамбали. Так що  легенда  про  БЁловоддя,  як  Ё
легенда  про  Шамбалу,  може  бути  народною  згадкою про давню
обитель досконалих людей, якЁ вЁд  першопочаткЁв  ЁсторЁ?  вели
людство стезею вдосконалення.
     У цих блуканнях глибинною АзЁ?ю багато прочан загинуло, та
дехто  все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанЁй
землЁ. З цих описЁв видно, що прочани розповЁли б  куди  бЁльше
про досягнення мешканцЁв того та?много мЁсця, якби не поклялися
до смертЁ зберЁгати та?мницю.
     ПодЁбна  розповЁдь,  що походить з монастирського джерела,
була  записана  у  Вишенсько-УспенськЁй  обителЁ  бЁля   Шацька
Тамбовсько?  губернЁ?  1893  року.  На  основЁ давнЁх записЁв Ё
усних розповЁдей, вЁдомих  лише  найосвЁченЁшим  ченцям  РосЁ?,
настоятель  Володимир  переказав цю ЁсторЁю юнаковЁ, який пЁсля
революцЁ? емЁгрував за кордон. ПЁсля друго? свЁтово?  вЁйни  ??
опублЁкувала   росЁйська   емЁгрантська   газета  "Новая  Заря"
(Сан-ФранцЁско,  24  квЁтня  1949  р.).  Коли   професор   ЮрЁй
Гребенщиков  з  ПЁвденного коледжу (Лейкленд, ФлорЁда) дослЁдив
хронЁку, то дЁйшов висновку,  що  вона  --  переконлива  версЁя
однЁ??  з  багатьох  прощ у Кра?ну БЁлих Вод -- можливо, навЁть
одна з найбЁльш раннЁх, якЁ зна? росЁйська ЁсторЁя.
     Сага про БЁловоддя походить з  монастиря  Афон  у  ГрецЁ?,
вЁдомого  сво?ю  стародавньою бЁблЁотекою Ё суворою дисциплЁною
схильних до мЁстицизму ченцЁв, що живуть на вЁдособленЁй  горЁ.
Саме  тут  молодий  слов'янський  чернець  СергЁй провЁв кЁлька
рокЁв перед поверненням з ВЁзантЁ?, в першЁ роки пЁсля введення
християнства на РусЁ. Повернувшись у Ки?в, отець СергЁй,  якому
тодЁ було не бЁльше тридцяти рокЁв, розповЁв князевЁ Володимиру
легенду  про загадкову кра?ну на СходЁ -- Царство БЁлих Вод, де
панують  доброчеснЁсть  Ё  справедливЁсть.  То  був  час,  коли
руський  князь  споряджав  послЁв до ВЁзантЁ? та Риму, прагнучи
прилучити Русь до християнсько? цивЁлЁзацЁ?.
     Володимира настЁльки  захопила  розповЁдь  про  легендарну
кра?ну,  що 987 року вЁн спорядив Ё послав велику експедицЁю на
чолЁ з СергЁ?м на пошуки цЁ?? азЁатсько? кра?ни. ВЁн виходив  з
того,  що  мЁсЁя  може завершитися приблизно за три роки. Проте
минули роки й десятилЁття, а нЁяких звЁсток вЁд  посольства  не
було, Ё ?? сумна доля стала очевидною.
     1043  року в Ки?вЁ з'явився старезний чоловЁк Ё заявив, що
вЁн Ё ? чернець СергЁй, якого Володимир  послав  шукати  Кра?ну
Чудес  в  АзЁ?.  Враженим ченцям вЁн повЁдав дивовижну ЁсторЁю,
яка, очевидно, була  вЁдповЁдно  записана  й  збереглася  серед
християнських мЁстикЁв у росЁйських монастирях.
     Отець  СергЁй  розповЁв, що наприкЁнцЁ другого року ?хньо?
виснажливо? подорожЁ на СхЁд вони вже втратили багато  людей  Ё
тварин.  У  пустельнЁй  мЁсцевостЁ,  яка може бути Казахстаном,
каравановЁ тралилася безлЁч кЁстякЁв людей, коней, верблюдЁв  Ё
мулЁв. УсЁх так налякало побачене, що вони навЁдрЁз вЁдмовилися
йти далЁ; лише дво? погодилися супроводжувати СергЁя. Але Ё цих
двох  супутникЁв  довелося  залишити  в  одному селЁ наприкЁнцЁ
третього року, бо вкрай погЁршилося ?хн?  здоров'я.  Сам  отець
СергЁй украй виснажився, проте вирЁшив або продовжити путь, або
вмерти.
     Чутки  серед мЁсцевих жителЁв у районах, якЁ вЁн проминав,
свЁдчили, що загадкова кра?на насправдЁ Ёсну?. Один  провЁдник,
певно,  монгол,  запевняв  його,  що  зна?  дорогу  в  священне
царство, яке ще називали ЗаповЁдною Землею, Землею бЁлих вод  Ё
високих  гЁр.  Землею  осяяних душ, Землею живого вогню. Землею
живих богЁв Ё Землею чудес.
     Ще через три мЁсяцЁ отець СергЁй досяг кордонЁв  БЁловоддя
-- бЁлого  озера,  вкритого шаром солЁ. Його останнЁй провЁдник
вЁдмовився Ёти далЁ, боячись  невидимих  стражЁв  снЁгових  гЁр
Руський  чернець  залишився  один, не боячися смертЁ Ё вЁрячи в
Ёснування святах людей. Та й  надто  вЁн  був  виснажений,  аби
повернутися назад.
     Через  кЁлька  днЁв  дороги  перед ним раптом постало дво?
незнайомцЁв. ВЁн ?х розумЁв, хоча  вони  розмовляли  незнайомою
мовою.  ПотЁм  СергЁя  вЁдвели в село, де пЁсля вЁдпочинку йому
дали роботу. Незабаром його переправили в Ёнше селище, де  його
прийняли, як брата.
     Минали  мЁсяцЁ й роки. Слов'янський чернець оволодЁвав усе
новими й новими знаннями. ВЁн був безмежно щасливий, що нарештЁ
знайшов  терплячих,  спЁвчутливих,  всевидющих   мудрецЁв,   що
трудилися  на  благо людства. СамЁ невидимЁ, вони знали все, що
робиться в зовнЁшньому свЁтЁ.
     Отець СергЁй казав, що багато людей з рЁзних  кра?н  марно
намагались  дЁстатися  сюди.  Тут  Ёснував  закон, за яким лише
семеро осЁб за столЁття могли вЁдвЁдати це мЁсце. Шестеро з них
мусили повернутися в мирський свЁт, отримавши та?мнЁ знання.  А
один залишався, Ё вЁн не старЁв, бо час для нього зупинявся.
     Ця  сага  перегуку?ться  з оповЁддю про царство пресвЁтера
?оанна, яку я розповЁм далЁ. ЗаповЁдна земля, або  Земля  живих
богЁв  може  бути лише ТЁбетом, який ма? такЁ назви й сьогоднЁ.
Отже,  фольклор  Давньо?  РусЁ  засвЁдчу?   реальнЁсть   общини
натхненних  людей  в серцЁ АзЁ?, що зоветься Кра?ною БЁлих Вод.
Поза сумнЁвом, це -- Ёнша версЁя переказЁв про Шамбалу.



     У попереднЁх роздЁлах описувалася загублена  оаза  високо?
духовно?   культури.   Тепер   варто   розглянути  Ёншу  цЁкаву
можливЁсть,  а   саме,   що   цей   центр   направляв   великих
реформаторЁв,  аби пЁднести людство на вищий щабель свЁдомостЁ.
В ?ндЁ? таких  божественних  посланцЁв,  що  з'являлися  певно?
епохи,  називають аватарами. ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти переродилися,
жертвуючи собою задля спасЁння людства. ОскЁльки всЁх месЁй тут
розглянути  годЁ,  коротко  проаналЁзу?мо  лише  мЁсЁ?  КрЁшни,
Гаутами Будди й ?суса Христа. А також простежимо ?хнЁ зв'язки з
обителлю магЁв.
     ?  й  ЁншЁ  посланцЁ  --  пророки.  ?  ?хнЁ дЁ? скеровують
безпосередньо махатми Ё в певнЁ ЁсторичнЁ  вЁдтинки  стосуються
окремих  частин  свЁту.  Ми  вибрали  двох пророкЁв -- Мойсея й
Магомета, аби проЁлюструвати постЁйну допомогу  оази  космЁчно?
культури.  СпасителЁ  й  пророки -- невЁд'?мна частка ЁдеологЁ?
минулих вЁкЁв. Заснування нового свЁту соцЁалЁзму Ё роль ЛенЁна
буде розглянуто окремо.
     УсЁ соцЁальнЁ чи релЁгЁйнЁ рухи,  Ёдеал  яких  --  спЁльне
благо  й  мир на землЁ, завжди пЁдтримувались ??рархЁ?ю СвЁтла.
Може здатися дивним, що цЁлковито рЁзнЁ  ЁдеологЁ?  походять  з
одного  Ё того самого джерела, але це так. РЁч у тому, що кожна
доктрина   призначена   для   певно?   епохи.    Коли    вчення
спотворю?ться,  воно щеза?, аби поступитися мЁсцем динамЁчнЁшЁй
Ё сучаснЁшЁй ЁдеологЁ?. Ця  Ёстина  повинна  виховувати  в  нас
терпимЁсть, бо правда ма? багато облич.
     Ми  розпочнемо  це  обговорення з життя КрЁшни -- однЁ?? з
найдавнЁших вЁдомих аватар. Його вчення Ё нинЁ надиха? мЁльйони
ЁндусЁв Ё керу? ?хнЁм життям. КрЁшна  народився  вЁд  цнотливо?
дЁвчини  ДевакЁ  в  пастушЁй  хижцЁ  в  прекраснЁй гЁмалайськЁй
долинЁ бЁля пЁднЁжжя гори Меру, що ? Ёншою назвою  Калапи,  або
Шамбали.
     ВЁн  любив  усЁх,  навЁть  хижих звЁрЁв, Ё часто бавився з
тигренятами. Коли ж пЁдрЁс, мудрецЁ почали  навчати  його,  аби
пробудити  мудрЁсть,  яка  дрЁмала в ньому. ? от КрЁшна отримав
посвячення бЁля нЁг великого вчителя ГЁмала?в Ё  наказ  знищити
зло на свЁтЁ. ВЁн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей,
граючи  на флейтЁ, щоб пробудити ?х вЁд зацЁпенЁння у фЁзичному
свЁтЁ май?, або ЁлюзЁ?. Те, чому вчив КрЁшна,  вЁдбито  в  його
дЁалогах  з  во?ном  Арджуною у "БгагавадгЁтЁ": "Душа нЁколи не
народжувалась,  Душа  нЁколи  не  переста?  Ёснувати".   КрЁшна
вважа?, що людина розвива?ться через переродження:
     "Багато  хто  вЁдновився  в  мо?му народженнЁ Арджуно! ? в
тво?му також! Але я знаю сво? попереднЁ життя, а ти нЁ". ТисячЁ
рокЁв  тому  цЁ  слова  сказав  КрЁшна  в  долинЁ  Гангу,   аби
просвЁтити  народи  ?ндЁ?.  Проте,  як  Ё  дерева,  релЁгЁ? теж
усихають  Ё  в'януть,  коли  ?х   переповнюють   забобони.   Це
передбачив КрЁшна:
     "Людство помиля?ться через нестямнЁ, затемненЁ знання".
     КрЁшна напрочуд добре висловив закон аватари:
     "Щоразу, коли закон порушу?ться Ё зроста? беззаконня,
     Я народжуюсь у новому тЁлЁ,
     Щоб захистити праведних, щоб знищити злих,
     Щоб вЁдновити закон, я час вЁд часу народжуюсь".
     Як  Ё  в  КрЁшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з
ашрамами архатЁв у ГЁмалаях. Коли  в  пЁднЁжжЁ  заснЁжених  гЁр
мЁстЁ КапЁлавасту в царя Шудгодани Ё царицЁ Май? народився син,
до   палацу  прийшли  семеро  мудрецЁв,  аби  привЁтати  дитину
СЁддгартху. ?ндЁйськЁ тексти мовлять, що цЁ мудрецЁ  прибули  з
кра?ни   в   ГЁмалаях.  ШЁстнадцяти  рокЁв  СЁддгартха  Гаутама
одружився, Ё в нього народився син. А ще через тринадцять рокЁв
СЁддгартха залишив сЁм'ю й палац Ё став бродячим ченцем, бо  не
мЁг  довше  жити  в  розкошах,  коли  довкола  розкинувся океан
нещастя.
     Велика мЁсЁя  СЁддгартхи  Гаутами  полягала  в  тому,  щоб
боротися  проти  несправедливо?  кастово?  системи  в  ?ндЁ?  Ё
водночас дати свЁтовЁ космЁчну фЁлософЁю, першу в ЁсторЁ?. Як Ё
всЁ ЁншЁ аватари.  вЁн  був  революцЁонером,  бо  кинув  виклик
панЁвнЁй  владЁ  й  поставив  пЁд  сумнЁв ?? застарЁлЁ поняття.
"Добро породжу? добро, а зло породжу?  зло",--  казав  царевич,
зрЁкшися   трону,  щоб  шукати  осяяння  Ё  обдарувати  людство
духовним свЁтлом.
     Коли СЁддгартха Гаутама, сидячи пЁд дикою смоквою, отримав
космЁчне просвЁтлення Ё  став  Буддою,  або  ПросвЁтленим,  вЁн
повнЁстю ототожнив себе з безкЁнечним Ё вЁчним ВсесвЁтом. А щоб
учнЁ  його  в майбутньому могли пЁти його шляхом, вЁн склав для
них вЁсЁм правил життя, так звану восьмеричну  путь:  правильна
вЁра,  правильне  рЁшення, правильна мова, правильна поведЁнка,
правильне заняття, правильне зусилля  правильне  споглядання  Ё
правильне   зосередження.  ЗвЁльнена  вЁд  бажань  людина  може
уникнути колеса перероджень Ё досягти нЁрвани, обителЁ миру  --
вчив Будда.
     ? легенда, що допуска? подорож Гаутами Будди до Шамбали. В
нЁй мовиться,  що  вЁн  залишив  рЁвнини ?ндЁ? Ё два тижнЁ ?хав
верхи до ГЁмала?в. Там вЁн знайшов стежку, якою ?хав сЁм  днЁв,
поки досяг мисливсько? хижЁ, де старий мисливець мовби чекав на
нього.  Наступного  ранку,  коли  сонце  осяяло снЁги ГЁмала?в,
Гаутама випив меду Ё до полудня продовжував подорож у супроводЁ
старого, поки  обо?  опинилися  бЁля  рЁчки.  Мисливець  напнув
тятиву  лука  й  послав  через рЁчку стрЁлу, обо? мовчки чекали
ПотЁм Вчитель зняв Ёз себе коштовностЁ й  вЁддав  старому.  Той
зробив  порух,  нЁби  хотЁв  кинути  ?х  у  рЁчку.  Раптом  вЁд
протилежного берега пЁдплив на човнЁ високий чоловЁк  в  одязЁ,
обшитому хутром, Ё попросив Гаутаму ?хати з ним. На тому березЁ
вони  сЁли  на коней Ё почали пЁднЁматися на заснЁжений хребет.
УдосвЁта вони спустилися до обителЁ махатм.
     Як Ё КрЁшна, Гаутама Будда каже про сво? переродження:  "Я
постЁйно  прибираю  рЁзних  форм Ё вдаюся до численних методЁв,
аби порятувати нещасних". БуддЁйськЁ тексти  твердять,  що  час
вЁд часу Будда, учитель богЁв Ё людей, народжу?ться, втЁлений у
мудростЁ  й  добротЁ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього
Будди на Ём'я Майтрея.
     Поява   ?суса   --   Ёнший   вияв   закону   божественного
перевтЁлення,   щоб  духовно  пробудити  людство.  У  час  його
народження тро?, а то й бЁльше магЁв прийшли зЁ Сходу привЁтати
його. ?х вела провЁдна зЁрка, що рухалася в небЁ.  Поява  ?суса
вочевидь  очЁкувалася  мудрецями.  Чи  Ёснував зв'язок мЁж тими
магами Ё Шамбалою? Це може пЁдтвердити такий факт.  ВЁдомо,  що
маги  дали  сво?х  мЁтра?чних Ё мазде?чних богЁв жерцям давньо?
тЁбетсько? релЁгЁ? Бон; тЁ, в свою чергу, заявили, що  отримали
свою вЁру вЁд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3).
     У  чому  полягала  мЁсЁя ?суса? Встановити космополЁтичний
лад у свЁтЁ, базований на братерськЁй любовЁ й терпимостЁ, коли
"нема нЁ еллЁна, нЁ Ёудея, нЁ  обрЁзання,  нЁ  необрЁзання,  нЁ
варвара,  нЁ  скЁфа,  нЁ раба, нЁ вЁльного" ("Послання Павла до
колосян", 3, 11). Його динамЁчне вчення дало  надЁю  знедоленим
величезно?  Римсько?  ЁмперЁ?,  що  простяглася  вЁд Середнього
Сходу до АнглЁ?. МЁльйони рабЁв Ё плебе?в вЁдгукнулися  на  той
заклик Ё заснували широкий рух, що розхитав могутнЁсть Римсько?
ЁмперЁ?.  Та  це  вчення не знайшло вЁдгуку серед патрицЁ?в, що
мали свою фЁлософську й наукову культуру, запозичену в  грекЁв.
Християнство сприяло вЁдмЁнЁ рабства.
     ФЁлон  АлександрЁйський  у  трактатЁ "Чому кожен добрий --
вЁльний?" стверджу?, що ессени, якЁ сповЁдували мЁстерЁ?,  були
натхненниками  боротьби  за визволення перших християн: "Ессени
бачили в рабствЁ наругу над законом природи, яка створила  всЁх
людей  вЁльними".  На  початковЁй стадЁ? християнство виступало
революцЁйною силою. Християни мали та?мну мережу  центрЁв,  якЁ
допомагали  один  одному.  ?хн?  вчення про рЁвнЁсть всЁх перед
богом   Ё   братерство   людей   пЁдривало   аристократичну   й
нацЁоналЁстичну структуру Римсько? ЁмперЁ?.
     Та  коли  безпринципний  Константин  пЁдняв  меча й зробив
християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс,
учення Христа про  милосердя  й  мир  було  втрачено  назавжди.
Християнська   церква   сама  стала  панЁвним  класом.  Вогнища
ЁнквЁзицЁ? Ё кров ТридцятилЁтньо?  вЁйни,  що  й  досЁ  даються
взнаки  в  ПЁвнЁчнЁй  ?рландЁ?,  показали, як мало лишилося вЁд
цього вчення братерсько? любовЁ й терпимостЁ.  ?вре?в,  у  яких
захЁднЁ  нацЁ?  запозичили  частину  сво??  релЁгЁ?,  грабували
королЁ й пЁддавала тортурам ЁнквЁзицЁя,  вони  зазнавали  тисяч
актЁв Ёсторично? невдячностЁ.
     Було  б  хибно  вважати,  що  зусилля  великих  магЁв були
марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а  не  зробити
себе    об'?ктом   обожнювання.   Вони   прагнуть,   аби   маси
користувалися ?хнЁм свЁтлом Ё не створювалися застиглЁ системи,
що душать живу думку.
     Чи був ?сус замолоду  в  ?ндЁ??  Теологи  таку  можливЁсть
вЁдкидають.  А  тим  часом  католицькЁ  мЁсЁонери  ФранцЁско де
Азведо й ?пполЁто ДезЁдерЁ надЁслали з ТЁбету (вЁдповЁдно  1631
Ё  1715  рокЁв) значимЁ повЁдомлення, якЁ й нинЁ зберЁгаються в
бЁблЁотецЁ ВатЁкану.
     НавЁть  сьогоднЁ  туристам,  що  вЁдвЁдують   ШрЁнагар   у
КашмЁрЁ,   показують   так   звану   "Гробницю   ?суса"  в  цЁй
нехристиянськЁй частинЁ свЁту. БЁля цЁ?? гробницЁ  ?сси  нЁбито
мають  мЁсце чудеснЁ зцЁлення, а дивнЁ пахощЁ сповнюють повЁтря
бЁля споруди гробницЁ.
     1887 року Микола Нотович, росЁйський  журналЁст,  вЁдвЁдав
Ладакх,  тЁбетську  провЁнцЁю  ?ндЁ?,  Ё  зупинився в монастирЁ
Мульбек.  Його  настоятель,  людина  освЁчена,   показав   йому
напрочуд  давню  книгу, яку вважав описом життя молодого ?суса,
званого в текстЁ ?сса. ЖурналЁста неабияк зацЁкавила  ця  давня
тЁбетська  книга,  Ё при допомозЁ перекладача з монастиря ХЁмЁс
переклав ??  французькою  мовою.  Повернувшись  у  ?вропу,  вЁн
опублЁкував  ??  в  ПарижЁ,  а  згодом  Ё  в ЛондонЁ пЁд назвою
"НевЁдоме життя Христа".
     Знаменно, що паризький кардинал РотеллЁ  шалено  протидЁяв
цЁй публЁкацЁ?. У РимЁ Ёнший кардинал пропонував Нотовичу суму,
яка  з лихвою перекривала його витрати на подорож до ?ндЁ?, аби
той не публЁкував книги. Ки?вський архЁ?пископ настЁйливо радив
йому  не  друкувати  книги.  Останн?  попередження  було   куди
серйознЁшим,  нЁж  попереднЁ,  бо  пЁзнЁше,  коли  повернувся в
РосЁю,  М.  Нотович  зазнав   переслЁдувань   з   боку   Синоду
православно?  церкви  Ё  за  його  рекомендацЁ?ю  був  висланий
царською жандармерЁ?ю до СибЁру.
     Те, що вЁдомий письменник поставив на карту не  лише  свою
кар'?ру,  а  й  життя, вочевидь свЁдчить про переконанЁсть цЁ??
людини, яка видала в ?вропЁ тЁбетську книгу.
     Переклад  Нотовича  чЁтко  окреслю?,  якЁ  областЁ   ?ндЁ?
вЁдвЁдав  ?сус:  "ВЁдтак  вЁн полишив Непал Ё ГЁмалайськЁ гори,
спустився в  долину  Раджпутани  Ё  продовжив  путь  на  захЁд,
проповЁдуючи  рЁзним  народам про вищу досконалЁсть людини". Ця
хронЁка свЁдчить, що ?сус побував  не  лише  в  ?ндЁ?,  а  й  у
ГЁмалаях, обителЁ магЁв.
     ПевнЁсть,  що  ?сус подорожував по ?ндЁ?, висловлю? Ё така
поважна особа, як британський резидент у КашмЁрЁ (1911 р.)  сер
ФренсЁс  Янгхазбенд.  Ось  що  вЁн  пише  в  книзЁ "КашмЁр": "У
КашмЁрЁ близько 1900 рокЁв тому жив святий на Ём'я Йус Асаф, що
проповЁдував притчами Ё при  цьому  вживав  багато  тих  притч,
якими користувався Ё Христос -- скажЁмо, притчу про сЁяча. Його
гробниця  знаходиться  в  ШрЁнагарЁ  Ё, за переказом, засновник
секти квадЁанЁ Йус Асаф Ё ?сус -- одна й та сама особа".
     Перший прем'?р-мЁнЁстр  ?ндЁ?  Джавахарлал  Неру  в  книзЁ
"Погляд на свЁтову ЁсторЁю" й собЁ згаду? цей переказ: "Повсюди
в ЦентральнЁй АзЁ^- в КашмЁрЁ, Ладакху, ТЁбетЁ Ё навЁть далЁ на
пЁвнЁч  Ёсну?  тверде  переконання  в  тому,  що ?сус, або ?сса
"подорожував у цих краях".
     У  книзЁ  М.  РерЁха  "Ворота  в  майбутн?"  (Рига,  1936)
наводяться  цЁкавЁ  подробицЁ  про навчання ?суса замолоду: "Ми
чули й Ёншу легенду, як Христос ще молодим прибув  до  ?ндЁ?  з
караваном  купцЁв  Ё  як  вЁн  вивчав вищу мудрЁсть у ГЁмалаях.
КЁлька версЁй цЁ??  легенди  ми  чули  в  Ладакху,  СЁнцзянЁ  й
МонголЁ?, проте всЁ вони сходяться в одному: Христос певний час
перебував у ?ндЁ? та АзЁ?".
     1967   року   тЁбетськЁ  емЁгранти  опублЁкували  в  ?ндЁ?
"ТЁбетсько-шаншунський   словник",   де   вмЁщено   тексти   Ёз
старовинних  книг  релЁгЁ?  Бон. Один Ёз параграфЁв надзвичайно
цЁкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодЁ до  кра?ни  Шаншун-Мар
(ПЁвнЁчний  ТЁбет)". В Ёншому уривку опису?ться, як цей учитель
Ессес (або Еша) проповЁдував у ПерсЁ? в першому столЁттЁ  нашо?
ери.
     Ессес   вЁдноситься   до  найвищих  божеств  релЁгЁ?  Бон.
Священна танка  (прапор)  послЁдовникЁв  релЁгЁ?  Бон  зобража?
АдЁ-Будду  (або  його  еквЁвалент  Бон)  у  центрЁ, з майбутнЁм
месЁ?ю лЁворуч Ё Ессес праворуч. Ось що каже радянський  учений
БронЁслав  Кузн?цов  ("Байкал",  1969,  No  3):  "Я  вважаю,  ?
пЁдстави допускати, що Ессес -- це ?сус. Проте, погодьтеся,  що
повЁрити  в  його  подорож  до  ТЁбету можна лише тодЁ, коли ми
знайдемо досить переконливЁ свЁдчення  цього".  Це  дослЁдження
робить значний внесок у гЁпотезу про подорож ?суса до АзЁ?, хоч
Ё належить воно бЁльше науковцю, анЁж теологу чи теософу.
     Та?мне  вчення  Сходу  стверджу?,  нЁби  саме  в  братствЁ
ессенЁв постало християнство Ё нЁби сам ?сус був ессеном, як  Ё
?оан  Хреститель.  Питання про те, чи були ессени або терапевти
(?врейськЁ ченцЁ) зв'язанЁ з першими християнами, було вирЁшено
церковним  Ёсториком  III  столЁття  ?пископом  ?всебЁ?м,  який
заявив,  що  "стародавнЁ  терапевти  були  християнами,  а ?хнЁ
писання були нашими ?вангелЁями Ё посланнями".
     Датування життя ?суса може виявитися хибним.  ?вангелЁя  ж
бо  були написанЁ через столЁття, а то й два пЁсля смертЁ ?суса
Христа,  а  це  --  надто  довгий  вЁдтинок   для   Ёсторичного
повЁдомлення.  Дивно,  що  Йосиф  ФлавЁй,  Ёсторик 1 столЁття з
Палестини, взагалЁ не згаду? ?суса й  християн,  хоч  Ё  досить
детально  опису?  рЁзнЁ  тодЁшнЁ  секти  в  ПалестинЁ. Римський
патрицЁй ПлЁнЁй Старший, автор "Природничо? ЁсторЁ?",  описуючи
Гудею  близько  70-го року ново? ери, згаду? невеликЁ поселення
ессенЁв на узбережжЁ Мертвого  моря,  але  обходить  цЁлковитою
мовчанкою  християн,  хоч  ?х натодЁ мало бути куди бЁльше, нЁж
ессенЁв. ФЁлон  АлександрЁйський  вважав,  що  ессенЁв  у  всЁй
ПалестинЁ  налЁчувалося  ледве  чотири  тисячЁ. ФЁлон, сучасник
?суса й хороший вчений, також не згаду? християнського  руху  в
сво?х  творах. Талмуд теж не згаду? ?суса до третього столЁття,
а навЁть коли це  робить,  посила?ться  лише  на  зовнЁшнЁ,  не
равинськЁ джерела.
     А тепер спробу?мо стисло проаналЁзувати дЁяння пророкЁв.
     Головною  мЁсЁ?ю  пророка  Мойсея  було  створити  вЁру  в
унЁверсальне  божество,  не  втЁлене  нЁ  в  людськЁй,   нЁ   в
твариннЁй,  нЁ  в  астрономЁчнЁй подобЁ, як це було з камЁнними
богами  колишнЁх  часЁв.  Це  прагнення  абстракцЁ?   в   епоху
Ёдолопоклонництва  було  для  релЁгЁ?  рЁшучим  кроком  вперед.
Упродовж ЁсторЁ? концепцЁю Мойсея про  ?диного  бога  сприйняли
ЁншЁ  народи;  вона  сприяла  загальному  поступу  цивЁлЁзацЁ?.
Десять заповЁдей  являють  собою  чудовий  етичний  кодекс  для
цивЁлЁзованого суспЁльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на
благо  ?зра?лю,  а  й  усього  людства.  СлЁд додати, що вЁра в
прихЁд месЁ? -- складова частина Ёудейсько? релЁгЁ?.
     Коли мандрЁвний купець Магомет побачив у печерЁ  архангела
Гаври?ла  (на  горЁ ХЁра), а потЁм Ё на скелЁ, коли перебував у
цЁлковитому розпачЁ, почалась ЁсторЁя Ёсламу. Ця багата  людина
жила   просто,   майже   по-спартанськи.   НадЁлений  блискучим
практичним розумом, вЁн був здатний Ё до абстрактних  роздумЁв.
На  нього  зЁйшло одкровення, що божественна воля обумовлю? все
творення, тому люди повиннЁ пЁдкорятися ?й. Як  Ё  Мойсей,  вЁн
повалив  ЁдолЁв  Ё проголосив ?диного бога -- аллаха, а себе --
його пророком. Магомет дав волю сво?м рабам,  став  жити  серед
бЁдних  та упослЁджених Ё сво?ми закликами об'?днав усю АравЁю.
Переможеним  пропонувався  вибЁр:  коран  з   його   братством,
рЁвнЁстю  Ё  милосердям  або шабля пророка. Саме в такий спосЁб
мусульмани, "носЁ?  божественно?  волЁ",  пЁдкорили  землЁ  вЁд
АравЁ?  до  ?спанЁ?.  Араби  почасти врятували спадок класично?
епохи; вони переклали сво?ю мовою багато грецьких Ё  латинських
трактатЁв,  а тодЁ передали ЗахЁднЁй ?вропЁ. Свого часу ЁмперЁя
маврЁв була ?диною  цивЁлЁзованою  державою  свЁту  з  чудовими
унЁверситетами,   де   безлЁч   студентЁв   вивчали   медицину,
астрономЁю, математику й ЁншЁ науки. ?диним свЁтлом, що сяяло в
мороцЁ  середньовЁччя,  було  свЁтло,  що  променЁло  в  землях
Ёсламу.
     Як  Ё  Ёуда?зм,  Ёслам  вчить,  що  Мунтазар,  або  МахдЁ,
майбутнЁй   месЁя,    прийде    вЁдкрити    еру    божественно?
справедливостЁ.  Список  пророкЁв насправдЁ значно довший. СлЁд
згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцЁя, МахавЁру, Гуру Нанака й
Ёнших. Досить  сказати,  що  всЁ  вчення,  якЁ  грунтуються  на
братерствЁ  людей,  прямо  чи опосередковано походять з обителЁ
Великих магЁв.
     ?стотно,  що  попри  велику  рЁзницю  в  деталях,  усЁ  цЁ
доктрини  призначалися  для певно? частини свЁту Ё адресувалися
цЁлком певнЁй епосЁ. Вони не мають абсолютно?  вартостЁ,  бо  ж
Ёстина    вЁдносна.   РелЁгЁйнЁ   установки   спричинилися   до
незлЁченних вЁйн Ё жорстоких переслЁдувань людей.  Цього  б  не
сталось,  якби  народи  зрозумЁли,  що  релЁгЁ?  творилися  для
поступу людства. РелЁгЁ? творилися для народу,  а  не  навпаки.
ПолЁтичнЁ  системи  виникають  для  людства,  Ё люди не повиннЁ
ставати ?хньою жертвою.
     Коли Солона запитали, чи дав вЁн грекам  найкращЁ  закони,
вЁн  вЁдповЁв:  "НайкращЁ  з  тих,  якЁ  вони здатнЁ прийняти".
??рархЁя Шамбали приносить людству закони Ё вчення, якЁ  можуть
прислужитися  людинЁ  на  певному  вЁдтинку  часу.  В наступних
роздЁлах буде розглянуто перЁодичнЁ появи посланцЁв Шамбали,  а
також  спроби  мудрецЁв  запобЁгти  насильству  й кровопролиттю
упродовж ЁсторЁ?.



     Християнська церква зробила все можливе,  аби  представити
АполлонЁя  ТЁанського  як мЁф чи, принаймнЁ, породження сатани.
Чудеса  АполлонЁя  бентежили  перших  отцЁв  церкви,   в   чому
переконують  слова  ЮстЁна Мартира: "Чим пояснити, що талЁсмани
АполлонЁя могли протидЁяти силЁ  хвиль,  послаблювати  вЁтри  й
зупиняти  напади  хижих  звЁрЁв;  тодЁ як чудеса Господа нашого
збереглися лише в переказах, чудеса АполлонЁя куди численнЁшЁ й
успЁшно проявляються у фактах настЁльки конкретних, що збивають
з пантелику вЁруючих".
     ?сторичнЁ свЁдоцтва  пЁдтверджують  реальнЁсть  АполлонЁя.
?сторЁя  Риму свЁдчить, що Ёмператор Каракалла збудував храм на
його честь, а Алек-сандр Север  установив  статую  АполлонЁя  у
власному  храмЁ.' КапЁтолЁйський музей у РимЁ й до сьогоднЁ ма?
бюст АполлонЁя ТЁанського.
     ?мператриця ЮлЁя Домна,  друга  дружина  СептимЁя  Севера,
настЁльки  захопилася  життям  АполлонЁя,  що в двохсотому роцЁ
ново? ери доручила ФлавЁю ФЁлострату  створити  його  житт?пис.
Хоч  аполлонЁй Ё був сучасником ?суса, завдання ФЁлострата було
простЁшим,  анЁж  у  чотирьох  ?вангелЁстЁв,   бо   Ёмператриця
передала йому дев'яносто сЁм листЁв АполлонЁя, книги Морагена й
щоденник  ДамЁса.  Виходить, книга ФлавЁя ФЁлострата базувалася
на поважних документах, хоч вЁн  Ё  пише  про  начебто  казковЁ
подЁ?.
     АполлонЁй  ТЁанський  народився  в КаппадокЁ? (сьогоднЁ --
Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як
вважають, народився ?сус.  ВЁн  був  високим,  гарним  Ё  вкрай
розумним.  Коли  йому  сповнилося  чотирнадцять  рокЁв, вчителЁ
вЁдмовилися  вчити  його,  бо  вЁн  знав  бЁльше,   нЁж   вони.
ШЁстнадцяти  рокЁв  вЁн пЁшов служити в храм Ескулапа й прийняв
пЁфагорЁйськЁ обЁтницЁ. Провадячи аскетичне життя, вЁн невдовзЁ
надзвичайно розвинув сво? здЁбностЁ  ясновидця  Ё  цЁлителя.  ?
водночас  смЁливо  вЁдстоював  Ёде?  соцЁально? справедливостЁ,
викриваючи   визискувачЁв.   ФЁлострат   опису?   випадок    Ёз
спекуляцЁ?ю   зерном,  через  що  воно  стало  недоступним  для
бЁднякЁв. Молодий АполлонЁй  гнЁвно  зверта?ться  до  торговцЁв
зерном:  "Земля  --  мати  для  всЁх,  вона  справедлива,  а ви
несправедливЁ, бо зазЁха?те на те, що вона мати лише вам!  Якщо
не  пока?теся,  я  не  дам вам життя на нЁй!" Погроза подЁяла й
зупинила безсоромних спекулянтЁв.
     Злам у життЁ молодого  неопЁфагорЁйця  настав  тодЁ,  коли
жрець   храму  Аполлона  ДафнЁйського,  виконуючи  волю  богЁв,
передав  йому  кЁлька  металевих  пластинок   з   вирЁзьбленими
дЁаграмами. То була карта подорожЁ ПЁфагора через пустелЁ, рЁки
й  гори,  Ёз слонами та Ёншими символами, якЁ вказували на шлях
фЁлософа саме до ?ндЁ?.  аполлонЁй  вирЁшив  пройти  тим  самим
маршрутом Ё почав готуватися до тривало? мандрЁвки.
     У  ВавЁлонЁ його чудернацька поведЁнка так привабила царя,
що той запропонував АполлонЁю побути довше  в  його  кра?нЁ.  У
НЁневЁ?  аполлонЁй  зустрЁв  ассЁрЁйця  ДамЁса,  який став його
провЁдником,  вЁдданим  товаришем  Ё  учнем.  Саме  ДамЁсу   ми
завдячу?мо вЁдомостями про ?хнЁ мандри в ?ндЁ? та ТЁбетЁ.
     ПЁсля  тривало?  Ё  виснажливо? подорожЁ аполлонЁй Ё ДамЁс
перетнули ?нд Ё продовжили шлях до Гангу. Десь у  долинЁ  Гангу
вони  звернули  на пЁвнЁч до ГЁмала?в Ё вЁсЁмнадцять днЁв пЁшки
пЁднЁмалися в гори. Цей шлях мав привести ?х у ПЁвнЁчний  Непал
або  ТЁбет. аполлонЁй мав карту, тож достеменно знав, де шукати
обитель мудрецЁв.
     Попри цю впевненЁсть АполлонЁя, з ними почало дЁятися щось
дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво?? подорожЁ. У
них склалося враження, нЁби шлях, яким вони йшли,  розтавав  за
ними.  Вони  опинилися  в  мЁсцЁ,  яке  здавалося нереальним --
пейзаж постЁйно мЁнявся Ё перемЁщувався, Ё подорожнЁ  не  могли
запам'ятати  жодно?  певно?  мЁтки. Про таке саме розповЁдали й
через столЁття ЁншЁ дослЁдники,  яких  провЁдники  вЁдмовлялися
вести  у  "мЁсцевЁсть,  заборонену  богами".  Це  пЁдтверджують
дивовижнЁ пригоди, згадуванЁ ФЁлостратом.
     Зненацька перед АполлонЁ?м Ё  ДамЁсом  постав  темношкЁрий
юнак  Ё звернувся до фЁлософа по-грецькому, так, нЁби вже чекав
його: "ВашЁ супутники мусять лишитися  тут,  а  ви  рушайте  за
мною.  Так  звелЁли вчителЁ". Слово "вчителЁ" пролунало у вухах
АполлонЁя пЁфагорЁйським дзвЁночком, вЁн радо полишив носЁ?в  Ё
поклажу, взявши з собою лише вЁдданого ДамЁса.
     Коли АполлонЁя представили правителю мудрецЁв на Ём'я ?арх
чи ХЁарх  (святий  правитель),  вЁн  був вражений тим, що змЁст
листа, якого вЁн збирався передати правителю, уже вЁдомий тому.
Знав той подробицЁ про його сЁм'ю Ё про  всЁ  пригоди  тривало?
подорожЁ, починаючи з КаппадокЁ?.
     АполлонЁй  перебував  у  трансгЁмалайському  районЁ кЁлька
мЁсяцЁв. За цей час вони з ДамЁсом бачили неймовЁрнЁ  речЁ:  як
Ёз   криниць,   скажЁмо,  били  стовпи  блакитного  свЁтла.  ЦЁ
"пантарбе", або "свЁтнЁ каменЁ", свЁтили так  яскраво,  що  нЁч
перетворювалася  на  день.  ТакЁ ж чудеснЁ лампи бачив у ТЁбетЁ
отець Хак у XIX столЁттЁ.
     За ДамЁсом, жителЁ  цього  мЁста  використовували  енергЁю
сонця.  МудрецЁ володЁли левЁтацЁ?ю, здЁймалися на три фути над
землею. Ё навЁть ширяли в повЁтрЁ. АполлонЁй  бачив  церемонЁю,
на  якЁй мудрецЁ вдаряли об землю сво?ми посохами й зносилися в
повЁтря.  Про  такЁ  самЁ  феномени  сповЁща?  у  XX   столЁттЁ
дослЁдниця   ДевЁд-НЁл,   що   посилю?  цЁннЁсть  ФЁлостратово?
розповЁдЁ.
     НауковЁ й  ЁнтелектуальнЁ  досягнення  в  цьому  незнаному
мЁсцЁ  так  вразили  АполлонЁя,  що  вЁн  лише  згЁдливе кивнув
головою, коли ХЁарх мовив  йому:  "Ти  прийшов  до  людей,  якЁ
знають усе".
     ДамЁс  зазнача?,  що  ?хнЁ  гЁмалайськЁ господарЁ "жили на
землЁ Ё водночас не на  нЁй".  Чи  не  означа?  цей  загадковий
вислЁв,   що   мудрецЁ  були  здатнЁ  жити  в  двох  свЁтах  --
матерЁальному й духовному? Або  чи  не  мають  вони  зв'язку  з
Ёншими   планетами?  ?хня  соцЁальна  система,  очевидно,  була
общинною, бо, як сказав  АполлонЁй,  "вони  не  мали  нЁчого  Ё
водночас  володЁли  всЁма  багатствами  свЁту".  Що ж до ?хньо?
ЁдеологЁ?, то правитель ХЁарх сповЁдував космЁчну фЁлософЁю, за
якою "ВсесвЁт -- жива Ёстота".
     Коли настав час прощатися, АполлонЁй мовив  мудрецям  гЁр:
"Я  прибув до вас сушею, а ви вЁдкрили менЁ сво?ю мудрЁстю шлях
не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я  передам
грекам, Ё якщо я не даремно пив з чашЁ Тантала, то розмовлятиму
з  вами  так,  нЁби  ви  поруч". Чи не виразне це свЁдчення, що
йдеться про телепатичний зв'язок?
     АполлонЁй  ТЁанський  отримав   доручення   вЁд   духовних
вчителЁв свЁту. По-перше, вЁн мусив закопати якЁсь талЁсмани чи
магнЁти  в  мЁсцях, якЁ повиннЁ були мати в майбутньому важливе
Ёсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧЁнтаманЁ
з башти Шамбали? По-друге, фЁлософ мусив розхитати тиранЁю Риму
Ё ослабити режим, що грунтувався на рабствЁ. Обо? спустилися на
рЁвнини ?ндЁ? Ё пустилися в довгу зворотну путь.  НарештЁ  вони
досягли  Смирни,  де,  згЁдно  з  вказЁвкою  ХЁарха,  АполлонЁй
знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамЁс
пЁдкреслю?, що АполлонЁй без найменших  зусиль  знайшов  мЁсце,
вказане мудрим правителем.
     Коли  пророк  прибув  у  ?талЁю, римськЁ властЁ влаштували
йому допит. На запитання "Що ви дума?те про Нерона, АполлонЁю?"
грецький мудрець вЁдповЁв: "Ви вважа?те, що вЁн прославив  себе
спЁвом,  а  я  гадаю,  вЁн би бЁльше прославився, якби мовчав".
Сказати таке в той час,  коли  римський  уряд  проводив  чистку
фЁлософЁв,  було вкрай ризиковано. НевдовзЁ АполлонЁй ТЁанський
постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна  подЁя.
Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Ёз звинуваченнями
проти  АполлонЁя,  лЁтери й слова почали розпливатись Ё зникати
на очах враженого прозекутора! ЗамЁсть обвинувачувального  акту
в  руках  трибуналу  лишився  чистий  сувЁй, Ё суддЁ хоч-не-хоч
мусили вЁдпустити АполлонЁя.
     Однак за ВеспасЁана мудрЁсть АполлонЁя  було  оцЁнено  так
високо,  що  вЁн  став радником римського Ёмператора. Коли трон
посЁв  син  ВеспасЁана  ТЁт,  АполлонЁй  порадив  йому  правити
помЁрковане.  Новий  Ёмператор  вЁдповЁв: "ВЁд себе Ё вЁд сво??
кра?ни я висловлюю тобЁ подяку Ё запам'ятаю тво? поради".
     У листЁ до органЁзаторЁв ОлЁмпЁйських Ёгор,  на  якЁ  його
запросили  почесним  гостем,  АполлонЁй  натяка?  на мету сво??
мЁсЁ?: "Ви запрошу?те мене на Ёгри ОлЁмпЁ? й  послали  до  мене
навЁть  послЁв. Я б охоче подивився вашЁ фЁзичнЁ змагання, якби
це  не  вЁдволЁкало  мене  вЁд  куди  бЁльшо?  арени  морально?
боротьби".
     ?мператор  ТЁт правив усього два роки; пЁсля нього на трон
зЁйшов його брат ДомЁцЁан, людина надто жорстока  й  розбещена,
аби дослухатися до порад пророка. СхЁдна зовнЁшнЁсть АполлонЁя,
його   борода   й   довге   волосся   дратували   ДомЁцЁана,  Ё
вЁсЁмдесятип'ятирЁчного мудреця було звинувачено в святотатствЁ
й  конспЁрацЁ?,  тобто  в  "антиримськЁй"  дЁяльностЁ.  Високий
величний фЁлософ, який знав ДомЁцЁана ще дитиною, не приховував
презирства   до   нього.  ПатрицЁ?  тривожилися,  бо  пам'ятали
загадковЁ подЁ? пЁд час суду  над  АполлонЁ?м  за  Нерона.  Щоб
уберегтися   вЁд   публЁчного   провалу,  ДомЁцЁан  Ё  трибунал
запропонували мудрецю зняти деякЁ звинувачення, якщо той визна?
себе винним.
     АполлонЁй, що стояв перед Ёмператором загорнувшись у плащ,
мовив: "Ти можеш ув'язнити мо? тЁло, але не душу. УтЁм,  навЁть
тЁло  ти  ув'язнити неспроможний". ? зненацька мов розчинився в
спалаховЁ свЁтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що
заповнили  глядацькЁ  галере?.  ПЁсля   цього   римський   уряд
розважливо  вирЁшив  дати  мудрецевЁ  спокЁй,  аби не викликати
невдоволення серед його численних прихильникЁв.
     Виступаючи з промовою в ЕфесЁ 96  року  н.  е.,  АполлонЁй
ТЁанський,  якому  натодЁ  вже  виповнилося  сто  рокЁв, раптом
умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потЁм  ступив  три
кроки  вперед  Ё  згукнув:  "Бийте тирана, бийте!" ЖителЁ Ефеса
були враженЁ Ё збентеженЁ -- бЁльшЁсть ?х слухала його  виступ.
АполлонЁй знову вигукнув: "Дякувати АфЁнЁ, тирана щойно вбито?"
За  тих  часЁв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли
врештЁ прибув поштовий гонець, то привЁз  звЁстку,  що  в  РимЁ
вбито Ёмператора ДомЁцЁана. БЁльше того, це сталося якраз тодЁ,
коли  АполлонЁй  виступав  зЁ  сво?ю  знаменною  промовою. Дата
смертЁ  фЁлософа  Ё  мЁсце  його  поховання  невЁдомЁ.  Чи  мЁг
АполлонЁй прожити понад сто рокЁв, що ?х вЁн, як вЁдомо, досяг?
Чи   не   повернувся  вЁн,  бува,  в  трансгЁмалайську  обитель
учителЁв?
     МЁсЁю  АполлонЁя  можна  вважати  успЁшною,  оскЁльки  вЁн
започаткував епоху п'яти добрих ЁмператорЁв, щасливу еру Нерви,
Траяна,  АндрЁана,  АнтонЁя  ПЁя  Ё Марка АврелЁя. ОстаннЁ дво?
були великими  ЁдеалЁстами  й  мислителями.  Марк  АврелЁй  був
фЁлософом  Ё послЁдовником Платона; другий вважав, що поки царЁ
не стануть фЁлософами, людство не знатиме золотого вЁку.
     Те, що  мудрий  АполлонЁй  ТЁанський  вЁдкрив  шлях  п'яти
добрим Ёмператорам Риму, свЁдчить про хибнЁсть думки, нЁби маги
нЁчого  не  робили  для  людства. Очевидно, все лихо в тому, що
саме  людство  постЁйно  опира?ться   спробам   сво?х   стражЁв
привнести в людськЁ стосунки закони доктрини Серця.



     На деяких середньовЁчних картах позначено загадкову кра?ну
в АзЁ?,  що  ма? назву "Царство пресвЁтера ?оанна". ГеографЁчне
воно займа? мЁсце вЁд Туркестану до ТЁбету й  вЁд  ГЁмала?в  до
пустелЁ  ГобЁ. Ця кра?на явля? собою цЁкаву аналогЁю володЁнням
ХЁарха, святого правителя, що його описав ФЁлострат у бЁографЁ?
АполлонЁя ТЁанського.
     1145 року Ёсторик Отто з ФрейзЁнга написав про  пресвЁтера
?оанна,  царя-жерця,  який  "жив  за  ВЁрменЁ?ю  Ё  ПерсЁ?ю  на
Далекому  СходЁ".  Автор  вважав,  що  мова  йде  про   нащадка
стародавнЁх  магЁв,  яких згаду? ?вангелЁ?, У хронЁцЁ АльберЁка
де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надЁйшов лист вЁд  цього
схЁдного   володаря   до   Мануеля  1  КомнЁна,  вЁзантЁйського
Ёмператора. ФрЁдрЁх. 1 Барбаросса, Ёмператор священно? Римсько?
ЁмперЁ?,  та  ЁншЁ  королЁ  й  собЁ  отримували  послання   вЁд
пресвЁтера  ?оанна.  Багато чого з цЁ?? дипломатично? переписки
зберЁга?ться в архЁвах ВатЁкану; бЁльшЁсть текстЁв ще нЁколи не
публЁкувалися.
     27 вересня 1177 року папа Александр III послав  з  ВенецЁ?
листа  "видатному  й великому царю ?ндЁй". Як слушно пЁдкреслю?
Католицька енциклопедЁя, "судячи з подробиць у листЁ, видно, що
адресат  не   був   мЁфЁчним   персонажем".   Надсилаючи   сво?
апостольське   благословення   "знаменитому   Ё  високому  царю
ЁндЁйцЁв", папа пише, що "чув про нього вЁд  багатьох  Ё  читав
доповЁднЁ,  зокрема магЁстра ФЁлЁппа, нашого друга й лЁкаря, що
розмовляв з великими Ё достойними мужами Вашого царства".
     Доктор ФЁлЁпп повЁз того листа в АзЁю. На жаль,  невЁдомо,
чим  скЁнчилася  мЁсЁя  цього  папського  легата.  Можливо, вЁн
загинув пЁд час  сво??  подорожЁ  або  ж  залишився  у  царствЁ
пресвЁтера ?оанна.
     У  цЁй  далекЁй  кра?нЁ  було  багато  див. Загадковий цар
правив сво?м царством за допомогою смарагдового скЁпетра. Перед
його палацом стояло магЁчне дзеркало, в якому  цар  мЁг  бачити
все,  що  вЁдбувалося не лише в його володЁннях, а й у сусЁднЁх
кра?нах. ЛЁтаючЁ дракони  швидко  переносили  людей  на  великЁ
вЁдстанЁ.  "ЕлЁксир  правди"  очищав  кожного,  хто його пив, Ё
сприяв розкриттю його справжньо? сутЁ. Через що "нечистий  дух"
не мЁг привласнити чуже добро Ё царство не потребувало
     Певно,   найбЁльш   вража?  у  цЁй  кра?нЁ  фонтан  вЁчно?
молодостЁ. Коли гЁднЁ чоловЁки й жЁнки хотЁли  стати  молодими,
то  витримували  пЁст,  а  тодЁ випивали три ковтки води з того
фонтану. ПЁсля цього зникали недуги й  вЁдступала  старЁсть,  Ё
вони  знову  ставали  тридцятилЁтнЁми. Казали, що сам пресвЁтер
?оанн продовжив у такий спосЁб сво? життя до 562 рокЁв.
     "ОрлинЁ каменЁ" не лише вЁдновлювали гостроту  зору,  а  й
робили  невидимими  тих,  хто  носив ?х у перснях. ?ншЁ магЁчнЁ
каменЁ могли нагрЁвати чи охолоджувати  будь-що  й  освЁтлювати
околицЁ   на   вЁсЁм   кЁлометрЁв  або  ж  огортати  мЁсцевЁсть
цЁлковитою темрявою.  ВхЁд  до  святилища  з  магЁчним  каменем
охороняли  дво?  старих,  що  пропускали лише достойних. Велика
тринадцятиповерхова  башта  зводилася  над  мЁстом   пресвЁтера
?оанна.   Це   царство   не  знало  бЁдних,  в  ньому  панувала
справедливЁсть, а про злочини й пороки не чули.
     РозповЁдЁ про могутнього азЁатського володаря,  безумовно,
християнина,  викликали  сенсацЁю  в ?вропЁ. То була важка пора
хрестових походЁв, коли будь-який  союз  зЁ  Сходом  був  украй
бажаним.   Цим  Ё  поясню?ться  зацЁкавлення  держав  Ё  церкви
царем-священиком ?ндЁ?.
     Хоч у розповЁдях про  пресвЁтера  ?оанна  чимало  вигадок,
реальнЁсть  осЁб,  якЁ вели листування,-- королЁв, пап Ё самого
загадкового  пресвЁтера   ?оанна,--   не   виклика?   сумнЁвЁв.
Знаменно,  що  царство пресвЁтера ?оанна ма? багато спЁльного з
царством ХЁарха, що його описав  ФЁлострат  за  тисячолЁття  до
того.  ГеографЁчнЁ характеристики обох кра?н вказують на ТЁбет.
МудрецЁ обох  царств  умЁли  контролювати  бачення,  створювати
штучне свЁтло й лЁтати в повЁтрЁ.
     Один  з  уривкЁв найбЁльш вЁдомого листа пресвЁтера ?оанна
мовить про пЁщане море в його царствЁ, що  може  бути  пустелею
ГобЁ.   Якщо   це   так,   то  я  цЁлком  згоден  з  висновками
американського вченого МенлЁ Холла: "МЁсцезнаходженням  ЁмперЁ?
пресвЁтера  ?оанна  ?  район  пустелЁ ГобЁ, де серед гЁр сто?ть
його зачарований палац. Якщо ви попросите  схЁдних  посвятникЁв
описати   пЁвнЁчний   рай,   званий   Дежунгом,  або  Шамбалою,
загадковим мЁстом адептЁв, вони скажуть вам,  що  вЁн  у  серцЁ
пустелЁ  ГобЁ. В предковЁчних пЁсках Шамо, стародавньо? матерЁ,
сто?ть храм невидимого уряду свЁту".
     Вивчаючи ЁсторЁю XII столЁття,  коли  ширилася  слава  про
пресвЁтера  ?оанна,  помЁча?ш  цЁкавЁ  збЁги. Орден храмовникЁв
було засновано 1118 року. 1184 року трубадур  Ё  рицар-тамплЁ?р
Вольфрам  фон  Ешенбах  склав поему "ТЁтурель", в якЁй звЁв усЁ
легенди про святий Грааль. ВЁн вважав, що Ёсну? зв'язок святого
Граалю з АзЁ?ю Ё опису? його, як камЁнь ("Ё камЁнь цей  зветься
Граалем").  Чи  не мав вЁн на увазЁ Шамбалу Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ?
СпЁвець Ешенбах стверджу?, що ТЁтурель  прожив  п'ятсот  рокЁв.
Разюча паралель Ёз життям пресвЁтера ?оанна, що тривало п'ятсот
шЁстдесят  два  роки,  чи  не  так?  СправдЁ,  Ешенбах пов'язу?
легенду про святий Грааль з розповЁдями про пресвЁтера  ?оанна.
Його ПарсЁфаль приносить священну чашу чи камЁнь в АзЁю. "Отже,
бачимо, що та?мнЁ ордени ?вропи брали учать в увЁчненнЁ цЁкаво?
легенди про азЁатського Вчителя вчителЁв",-- пише МенлЁ Холл.
     Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем
ордену  тамплЁ?рЁв,  завдяки чому змЁг познайомитися з та?мними
вченнями тамплЁ?рЁв; про них мова у наступному роздЁлЁ.



     У сво?й науковЁй працЁ про тЁбетську  йогу  доктор  В.  1.
Еванс-Вентц   так   визнача?  методи  передачЁ  давнЁх  та?мних
доктрин:  "?нколи  вони  цЁлковито  телепатичнЁ,  Ёнколи  вкрай
засимволЁзованЁ,  часто лише уснЁ й нЁколи не користуються лише
писемними документами". ТЁбетська школа мЁларепа  користувалася
"переда-чею  через  нашЁптування"  при поширеннЁ сво?х йогЁчних
методЁв тренування розуму для очищення душЁ.
     У III ст. до н. е.  ЁндЁйський  Ёмператор  Ашока  заснував
одне з найта?мнЁших товариств у свЁтЁ, щоб зберегти й розвинути
давню  науку.  Воно  називалося Братством дев'яти; ця група, як
вважають, дЁ? в ?ндЁ? Ё сьогоднЁ. У XIX столЁттЁ  романЁст  Лу?
ЖаколЁо,  що  тривалий  час  жив  у КалькуттЁ, почув вЁд одного
пандЁта, що посвяченЁ ?ндЁ? вивчали  розумовЁ  й  фЁзичнЁ  сили
впродовж  двадцяти тисяч рокЁв. Тож не дивно, сказав цей Ёндус,
що  ?хнЁ  досягнення  в   цЁй   галузЁ   видаються   ?пропейцям
дивовижними.  Зауважимо,  що пам'ять про Ашоку увЁчнено премЁ?ю
КалЁнги, яку щороку присуджу? ЮНЕСКО  за  популяризацЁю  науки.
КалЁнга  --  царство,  що  його  захопив  Ёмператор Ашока пЁсля
криваво? вЁйни; пЁсля не? вЁн поклявся нЁколи вже не воювати, а
вЁддати всЁ сили духовному й культурному розвитковЁ людей.
     Хто такЁ адепти? А. П. СЁннетт,  британський  журналЁст  в
?ндЁ?,  що  удосто?вся  честЁ побувати в гЁмалайському братствЁ
високих  йогЁв,  означу?  його  як  та?мну  общину  в   ТЁбетЁ.
Санскритська  "Веданта-сара"  визнача?  його  головну мету так:
"розвЁювання  густого  мороку  невЁдання,   у   який   поринуло
людство". ВеликЁ мудрецЁ АзЁ? не лише мудрЁ, а й украй могутнЁ,
бо "сила за тим, хто зна?", стверджу? Агручада ПарЁкчай.
     За  давнини  люди  науки  трудилися  та?мно, з поколЁння в
поколЁння   передаючи   знання   найдостойнЁшим   учням   через
посвячення.  Так  зберЁгалась  Ё  розвивалася мудрЁсть, замЁсть
того щоб руйнуватися чи збочуватися невЁглаством.
     "Чому ж адепти, якщо вони такЁ мудрЁ, не залишили  жодного
слЁду  в  ЁсторЁ??"-- спитали якось у гЁмалайського махатми. "А
чому ви вважа?те, що вони не залишили слЁдЁв? -- спитав  вЁн  у
вЁдповЁдь.--  Як  може  ваш  свЁт зЁбрати докази дЁяльностЁ цих
людей, якщо вони ретельно приховують ??, щоб жоден  цЁкавий  не
мЁг за ними простежити?"
     Не  важко  переконатися,  що  з найдавнЁших часЁв правлячЁ
кола ревниво оберЁгали свЁй авторитет Ё наполягали на тому, щоб
народ поклонявся лише Ёдолам сво?? епохи;  виготовленЁ  вони  з
каменю,  золота,  паперу  чи повЁтря. Община ПЁфагора з Кротони
вивчала  астрономЁю,  математику  й  фЁлософЁю.   ПЁфагору   ми
завдячу?мо  сЁмома нотами музично? гами. Проте цю общину мирних
учених-вегетарЁанцЁв  брутально  розЁгнали,  а  багато  кого  з
пЁфагорЁйцЁв убили лише за ?хнЁй незвичний триб життя та Ёде?.
     Кумранський  монастир  ессенЁв,  де  було  написано "Битву
ДЁтей СвЁтла  проти  ДЁтей  Темряви"  Ё  скопЁйовано  рукописи,
вЁдомЁ  сьогоднЁ  як  "Суво?  Мертвого  моря", пЁддали гонЁнням
римськЁ загарбники ?зра?лю. Як  видно  з  цих  двох  прикладЁв,
пЁдстав   для  засекречування  шкЁл  мЁстерЁй  було  бЁльш  нЁж
достатньо.  Цих   фЁлантропЁчних   ЁдеалЁстЁв   звинуватили   в
конспЁрацЁ?, оскЁльки все, чого бЁльшЁсть неспроможна осягнути,
як  правило,  виклика?  пЁдозру  й  вороже ставлення, а отже, й
переслЁдування.
     ?сторЁя  зна?  багато  органЁзацЁй  Ё  окремих  осЁб,   що
передавали  спецЁальнЁ  послання  ??рархЁ?  СвЁтла  на  користь
людства. ?х усЁ годЁ  перерахувати.  У  нашому  дослЁдженнЁ  ми
вибрали  кЁлька  таких  товариств,  щоб висвЁтлити головну Ёдею
зовнЁшнього кола БЁлого братства.
     ?сторЁя свЁдчить, що такЁ органЁзацЁ? раптово з'являлись Ё
так само раптово зникали, сповнивши свою мЁсЁю.  Це  стосу?ться
як  захЁдних  орденЁв посвячених, так Ё братств Сходу. НайбЁльш
освЁченЁ лами ТЁбету Ё раджа-йоги ?ндЁ? завжди  були  вЁдданими
служителями небесних учителЁв.
     СхЁднЁ   братства  суфЁ?в,  друзЁв  Ё  дервЁшЁв  заснували
адепти.   КерЁвники   ?хнЁх   внутрЁшнЁх    груп    продовжують
спЁлкуватися з великими магами.
     Орден  тамплЁ?рЁв  було  засновано  в  ПалестинЁ 1118 року
французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де  Сен-Омером  та
Ёншими.   Святий  Бернар  де  Клерво  визначив  його  закони  й
регламент. Його дядько Андре де  Монтбар  згодом  став  великим
магЁстром.   ОдягнутЁ   в  бЁлЁ  плащЁ  з  червоними  хрестами,
рицарЁ-тамплЁ?ри провадили аскетичне життя. Все  сво?  майно  й
статки  вони  вЁддавали  ордену,  завдяки  чому вЁн надзвичайно
розбагатЁв, хоча самЁ його члени були бЁднЁ. Орден мав,  тисячЁ
прилучених  служителЁв  з  неаристократичних  верств.  ??рархЁю
ордену складали рицарЁ, сержанти, капелани й слуги. РицарЁ,  що
складали меншЁсть, походили з аристократЁ?.
     ЦЁлком   ЁмовЁрно,  що  рицарЁ-тамплЁ?ри,  багато  з  яких
вивчили  арабську  мову  за  час   тривалого   перебування   на
Середньому  СходЁ,  могли  сприйняти дещо Ёз схЁдно? практики Ё
навЁть бути посвяченими в та?мнЁ вчення гностикЁв.
     За  сво?  двовЁкове  Ёснування   орден   тамплЁ?рЁв   став
найбЁльшою  банкЁвською органЁзацЁ?ю свЁту. Прочани, що йшли до
Свято? землЁ, могли з будь-якого значного  ?вропейського  мЁста
просто  й  безпечно  перерахувати  грошЁ  в  ?русалим  каналами
ордену. БЁльшЁсть рицарЁв та ?х  служителЁв  аж  нЁяк  не  були
святими, проте ? чимало свЁдчень того, що керЁвники ордену були
мудрими  й  добрими  людьми  Ё  володЁли певною часткою та?мних
знань Сходу.
     З   точки   зору   розпорядникЁв    цивЁлЁзацЁ?,    злиття
?вропейсько?  Ё  арабсько?  культур було вкрай бажане, оскЁльки
?вропейцям тодЁ бракувало тих  давнЁх  наукових  знань,  що  ?х
засво?ли   араби.  Арабський  вплив  неабияк  збагатив  ?вропу.
Запровадження арабських цифр сприяло розвитковЁ математики, яка
доти користувалася малопридатними для цього римськими  цифрами.
Запозичення   арабсько?  медицини,  хЁмЁ?  Ё  технологЁ?  також
сприяло ?вропейському поступу.
     ?    думка,    що    тамплЁ?ри     запозичили     доктрини
християн-йоганнЁтЁв,  якЁ  твердили,  що саме ?гипет ? джерелом
мудростЁ  ?суса.  ЙоганнЁти   вважалися   хранителями   кЁлькох
надзвичайно   давнЁх  документЁв,  а  головною  метою  ?х  було
об'?днати людство в однЁй унЁверсальнЁй релЁгЁ? миру.
     ВЁд початку  свого  Ёснування  орден  тамплЁ?рЁв  мав  двЁ
доктрини:   одну   для   вузького,   внутрЁшнього   кола  сво?х
високородних керЁвникЁв, про яких мало що  вЁдомо,  а  Ёншу  --
римсько-католицьку -- для зовнЁшнього кола.
     Прагнучи заволодЁти багатствами ордену тамплЁ?рЁв Ё звести
нанЁвець  його  вплив,  король  ФранцЁ?  ФЁлЁпп Красивий Ё папа
Клемент  V  наказали  ?З  жовтня   1307   року   схопити   всЁх
рицарЁв-тамплЁ?рЁв.  Великого  магЁстра ордену та його рицарЁв,
людей високо? культури,  звинуватили  в  жахливих  злочинах  --
людожерствЁ   й   ЁдолопоклонствЁ.   ТисячЁ   тамплЁ?рЁв   було
закатовано у ФранцЁ?. Проте в  ?спанЁ?,  ПортугалЁ?  та  АнглЁ?
лЁквЁдацЁя ордену пройшла без тако? жорстокостЁ, як у ФранцЁ?.
     ПЁсля  п'яти  з  половиною  рокЁв  ув'язнення Ё нелюдських
тортур великого магЁстра ордену тамплЁ?рЁв Жака  де  Моле  було
спалено  18  березня 1314 року на островЁ СЁте в ПарижЁ поблизу
Понт-Нефу. Його  останнЁми  словами,  як  пише  хронЁст,  були:
"ФранцЁя  згада?  нашу  останню  мить.  Ми вмира?мо безневинно.
Декрет, що  згубив  нас,--  несправедливий.  Та  на  небесах  ?
праведний  суд,  що  нЁколи  не  залишить  без  уваги  благання
невинного. ? на цей  суд  я  через  сорок  днЁв  закличу  тебе,
первосвященику  Риму!  О  ФЁлЁппе, мЁй королю, я даремно прощаю
тебе, бо Ё ти засуджений Божим судом. Через рЁк я чекаю тебе".
     Папа Клемент V помер вЁд невЁдомо? хвороби через  тридцять
один  день.  ФЁлЁпп  Красивий  помер  у  невимовних стражданнях
наприкЁнцЁ 1314 року. БЁльшЁсть тих,  хто  переслЁдував  орден,
померли  передчасною  Ё  насильницькою  смертю.  ЦЁкаво навести
думку    Британсько?    енциклопедЁ?     про     процес     над
рицарями-тамплЁ?рами:  "НасправдЁ  бЁльшЁсть ЁсторикЁв вважають
тамплЁ?рЁв невинними в тих звинуваченнях, якЁ  було  проти  них
висунуто".
     Чи  справдЁ керЁвники ордену мали доступ до та?мних знань?
У  ФранцЁ?  провели   солЁднЁ   дослЁдження,   якЁ   встановили
Ёнтригуючу  символЁку  в церквах та соборах, збудованих орденом
тамплЁ?рЁв.
     Мо? власнЁ дослЁдження Ё вЁдкриття зв'язку мЁж тамплЁ?рами
Ё гральними картами таро, де зашифровано унЁкальнЁ пророкування
на багато вЁкЁв, пЁдтверджують здогад, що внутрЁшн? коло ордену
володЁло езотеричним вченням (Е.  Томас.  По  той  бЁк  бар'?ру
часу.--Лондон, 1973).
     Знаменно, що один Ёз засновникЁв ордену тамплЁ?рЁв, святий
Бернард  де  Клерво,  був  близьким  другом  святому МалаччЁ де
Армага, якому ми зобов'язанЁ знаменитими передбаченнями пап, де
вказуються особистостЁ пап на прийшлЁ вЁки. ЦЁ передбачення  ?,
безперечно, проявом та?мно? науки чи мистецтва, якими володЁють
лише  найбЁльш  посвяченЁ люди. Я цЁлком пристаю на думку МенлЁ
Холла: "Орден храму  походив  Ёз  та?мних  шкЁл  Ё  був  прямим
джерелом пЁзнЁших езотеричних братств".
     Через  три  столЁття  пЁсля  знищення  ордену тамплЁ?рЁв у
?вропЁ виникло Ёнше братство, що закликало до реформацЁ? свЁту.
Ось як абат Монтфакон де ВЁллар характеризу? його вчення: "Вони
вважають, що стародавнЁ фЁлософи ?гипту, Халде?, маги ПерсЁ? та
гЁмнософЁсти ?ндЁ? вчили того самого, чого вчать Ё вони".
     У мо? намЁри не входить детально  подавати  ЁсторЁю  цього
та?много товариства, яке називалося братством розенкрейцерЁв; я
лише вЁдзначу його високу мету Ё зв'язки з Ё?рархЁ?ю махатм.
     1614   року   в   НЁмеччинЁ   з'явилися   першЁ  манЁфести
розенкрейцерЁв -- "СвЁтова реформа", "Слава Ё сповЁдь  братства
Трояндового  хреста".  "СповЁдь"  зверталася  безпосередньо  до
"освЁчено? ?вропи"; та була перша подЁбна декларацЁя в ЁсторЁ?,
що йшла не вЁд короля чи церкви, а вЁд конклаву анонЁмних осЁб.
Автори цих манЁфестЁв самЁ  заявляють,  що  мусять  приховувати
Ёмена, бо властЁ переслЁдують ?х.
     Вивчення  "СповЁдЁ"  розенкрейцерЁв виявля? ?? революцЁйну
суть. В епоху феодалЁзму розенкрейцери пропонують  сво?  вчення
"як  принцам, так Ё селянам". У п'ятому роздЁлЁ вони заявляють,
що  будуть  "реформувати  уряди  ?вропи"  Ё  що   "владарювання
облудно?   теологЁ?   буде   скасовано".   Стосовно  ж  власних
фЁлософських цЁлей, то вони обЁцяють, що "суперечностЁ науки  й
теологЁ?  буде  узгоджено"  Ё що "дверЁ мудростЁ знову вЁдкритЁ
свЁтовЁ".
     Знаменно, що пЁсля цих розенкрейцерських  манЁфестЁв  1614
року  в  розвитку  науки  розпочалися  пЁдйоми  й  стрибки, якЁ
досягли кульмЁнацЁ? в нинЁшню космЁчну еру. Те ж можна  сказати
й  про  заклик розенкрейцерЁв до демократЁ?, коли на одну дошку
ставились князЁ й селяни, проголошувалася необхЁднЁсть  освЁти,
внутрЁшньо?  культури,  бо  освЁта  звЁльня?  вЁд невЁгластва й
забобонЁв.
     З   моменту   утворення   братство   набуло   мЁжнародного
характеру,  поширивши свЁй вплив за межЁ НЁмеччини. 1622 року в
ПарижЁ з'явилась афЁша, яка здивувала Ё простого перехожого,  Ё
священика,  Ё  аристократа:  "Ми, спрямованЁ нашою колегЁ?ю, ??
главою Ё  братами-розенкрейцерами,  заснову?мо  нашу  видиму  й
невидиму  обитель  у  цьому  мЁстЁ  найвищою  ласкою,  до  яко?
спрямованЁ  серця  праведникЁв.  Ми  вчимо  без  книг  Ё   нот,
розмовля?мо  мовою  кра?ни, де перебува?мо, аби вберегти людей,
подЁбних до нас, вЁд смертельно? помилки".
     ?сторики не змогли з'ясувати, чи Ёснували розенкрейцери  в
XVII  столЁттЁ,  коли  вперше з'явилися ?хнЁ манЁфести. Причина
проста  --  адепти  самЁ  та?мно  добирали  кандидатЁв   у   це
товариство.  Тому  годЁ  вступити  в братство, якщо вас туди не
запросили. Можна  допустити,  що  добра  половина  ?вропейських
учених отримала такЁ запрошення, проте вони не признавалися, що
причетнЁ  до  нього.  Якщо  такий  висновок  хибний, то як тодЁ
пояснити,  що  наука  ракетою   злетЁла   вгору,   щойно   були
опублЁкованЁ  манЁфести  на  початку  XVII  столЁття?  Програма
свЁтово?  реформацЁ?  виявилась   успЁшною.   СправдЁ,   адепти
Трояндового  хреста  знали  все  наперед! Ось чому й заявляли в
"СповЁдЁ": "Нас, вЁдповЁдальних за цЁ змЁни, нЁхто не знатиме".
СвЁтову реформацЁю започаткували вчителЁ Сходу. Зв'язки  ордену
розенкрейцерЁв  з  АзЁ?ю  проглядаються в латинському памфлетЁ,
опублЁкованому 1618 року  ГенрЁхом  НеухузЁусом,  через  чотири
роки  пЁсля  манЁфестЁв  розенкрейцерЁв. У цьому памфлетЁ автор
недвозначно вказу?, що пЁсля  завершення  сво??  роботи  адепти
повернуться в ?ндЁю.
     1775 року в рукописЁ СЁмсона, члена росЁйсько? ложЁ обряду
Сен-Мартена,  стверджу?ться,  що  "справжн? масонство прийшло в
РосЁю з ТЁбету". То була  приголомшуюча  заява,  бо  для  людей
XVIII  столЁття  ТЁбет  був  таким  само  далеким,  як Ё МЁсяць
сьогоднЁ.  Цей  документ  свЁдчить  про  зв'язки   ?вропейських
масонських лож Ёз тЁбетською твердинею мудрецЁв.
     1710  року  ЗЁгмунд  РЁхтер (СЁнцерус Ренатус) опублЁкував
закони братства пЁд назвою "Досконале  й  Ёстинне  виготовлення
фЁлософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед
законЁв   ?   Ё  клятва  не  розголошувати  та?мниць  мЁстерЁй.
Прийнятий   у   братство   розенкрейцерЁв   отримував    порцЁю
фЁлософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молодЁсть
Ё життя протягом принаймнЁ шЁстдесяти рокЁв пЁсля того, як його
прийняли  в братство. ПЁсля омолодження брат мусив змЁнити Ём'я
Ё мЁсце проживання, щоб не привертати  до  себе  зайво?  уваги.
НЁхто  з  членЁв  братства  не мав права виготовляти алхЁмЁчним
методом перлЁв чи коштовних каменЁв надмЁрно? величини, аби  не
зажити лихо? слави. Член братства розенкрейцерЁв давай обЁтницю
не  одружуватися  без  особливого  на  те  дозволу.  ВЁн завжди
виконував розпорядження магЁстра ордену, а посвячення  в  члени
братства мусило вЁдбуватися лише в ДомЁ розенкрейцерЁв.
     ЦЁ  правила свЁдчать про невЁдомЁ науцЁ методи омолодження
Ё штучного виробництва коштовних каменЁв.  ФЁлософський  камЁнь
розенкрейцерЁв  нагаду?  камЁнь ЧЁнтаманЁ, а методи омолодження
нагадують  подЁбну  практику  в  царствЁ   пресвЁтера   ?оанна,
згадуване в попередньому роздЁлЁ.
     Франкмасони,  хоч  вони  й  мали  менш екзотичнЁ цЁлЁ, нЁж
орден розенкрейцерЁв, пов'язувалися з цим  орденом  задовго  до
заснування  Велико? ложЁ АнглЁ?, яке мало мЁсце 1717 року. ВЁрш
ГенрЁ Адамсона з поеми "Музи надгробного  плачу",  що  побачила
свЁт  у  ПертЁ (ШотландЁя) 1638 року, пЁдтверджу? це: "ОскЁльки
ми -- брати-розенкрейцери,  То  ма?мо  слово  "масон"  Ё  ма?мо
бачення друге".
     ЦЁ  рядки доводять Ё те, що розенкрейцери активно дЁяли в,
ШотландЁ? через чверть столЁття пЁсля  публЁкацЁ?  в  НЁмеччинЁ
"Слави братства".
     Про   зв'язок  франкмасонЁв  з  тамплЁ?рами  здогадувалися
масонськЁ Ёсторики. СправдЁ, не хто Ёнший, як Альберт  ПЁк,  що
отримав вищий ступЁнь масонства, вважав, що ЁнЁцЁали останнього
магЁстра   ордену  тамплЁ?рЁв  мЁстять  пароль  трьох  основних
ступенЁв.
     ВсесвЁтню боротьбу розенкрейцерЁв Ё масонЁв за  демократЁю
та   ЁнтернацЁоналЁзм  чЁтко  виклав  шотландець  Ендрю  Майкл,
кавалер Рамсей, коли виступав перед  Великою  ложею  ФранцЁ?  у
1737  роцЁ: "СвЁт -- це не що Ёнше, як величезна республЁка, де
кожна нацЁя -- родина, а кожен ЁндивЁд --  дитина".  НаприкЁнцЁ
вЁн  проголосив,  що  ?дина мета ордену масонЁв -- "створити за
вЁки духовну ЁмперЁю, де без скасування обов'язкЁв, Ёснуючих  у
рЁзних  державах,  створився б новий народ, який склали б рЁзнЁ
нацЁональностЁ, зцементованЁ во?дино доброчеснЁстю ? наукою".
     Безперечно,     людство     сьогоднЁ     мислить     бЁльш
ЁнтернацЁональне,  нЁж двЁстЁ рокЁв тому, хоча старЁ чудовиська
нацЁоналЁзму  й  сектантства  ще  живуть.  У  цьому   розумЁннЁ
програму франкмасонства виконано успЁшно.
     Ми  коротко  виклали деякЁ данЁ про дЁяльнЁсть зовнЁшнього
кола СтражЁв людства.  В  сво?х  гуманЁтарних  задумах  духовнЁ
вчителЁ  ЗемлЁ не цурались Ё церковних каналЁв. ЧисленнЁ великЁ
душЁ  надихалися  магами  Сходу  як  у  католицькЁй,  так  Ё  в
протестантськЁй  церквах.  А  в  православних монастирях, як-от
Афонський, серед ченцЁв теж було чимало посвячених.
     Серед учених минулого, що здЁйснювали мЁсЁю. Шамбали, слЁд
згадати Парацельса (1493--1541). ВЁн запровадив новЁ  методи  в
медицинЁ  й  першим  у  ?вропЁ застосував для лЁкування ртуть Ё
опЁй. ВЁн визнавав телепатЁю, вдавався до психЁчного  впливу  й
провадив  дослЁди  з  штучного  вирощування людини, так званого
"гомункулуса". Парацельс мандрував по АзЁ? в 1513--1524  роках;
вважа?ться, що саме тодЁ вЁн Ё вЁдвЁдав тЁбетський лама?стський
монастир братства магЁв.
     ?ншим  Ёсторичним  персонажем, що, як вважають, Ёнсценував
сво? смерть Ё похорон, а сам подався до Центрально? АзЁ? в  XIV
столЁттЁ,   був   НЁкола  Фламель.  ВЁн  умЁв  добувати  золото
алхЁмЁчним способом. Однак жив з  професЁ?  нотарЁуса,  а  сво?
значнЁ   статки,   нажитЁ  алхЁмЁ?ю,  витрачав  на  будЁвництво
лЁкарень Ё гуртожиткЁв для бЁднякЁв у ПарижЁ  та  Ёнших  мЁстах
ФранцЁ?.  Надгробок  НЁколи  Фламеля  Ё  його  дружини  Пернель
Ёснував у паризькЁй церквЁ Невинних ще в XVI столЁттЁ. Разом Ёз
секретом отримання золота Фламель Ё  його  дружина  вЁдкрили  й
елЁксир  молодостЁ, навчилися подовжувати собЁ життя. БЁльш нЁж
вЁрогЁдно, що в могилах ФламелЁв похованЁ ЁншЁ люди, померлЁ на
час ?хньо? гадано? смертЁ.
     У XVIII столЁттЁ абат ВЁлен  писав,  що  Фламель  вЁдвЁдав
французького  посла  в  ТуреччинЁ Дезалью -- майже через чотири
столЁття  пЁсля  його  нЁбито  смертЁ!  ?  це  не  ?дине   таке
повЁдомлення.  У  сво?й  "?сторЁ? французЁв рЁзних станЁв" Аман
АлексЁс Монтей мовить про якогось  службовця  Марселя,  що  теж
зустрЁчав  Фламеля Ё розмовляв з ним через кЁлька столЁть пЁсля
його гадано? кончини в XIV столЁттЁ.
     Поль Люка, якого ЛюдовЁк XIV послав збирати  старожитностЁ
в  ГрецЁ?,  ?гиптЁ й на Середньому СходЁ, видав 1714 року книгу
"МандрЁвка пана Поля Люка з велЁння короля",  в  якЁй  розповЁв
про чотирьох дервЁшЁв, що зустрЁлися йому в Бруссе (Туреччина).
Один Ёз них розмовляв багатьма мовами, серед них Ё французькою.
Цей  дервЁш  заявив,  що прийшов з вЁддалено? обителЁ мудрецЁв.
Здавалося, йому рокЁв тридцять, але час, що  його  вЁн  мав  би
затратити  на сво? тривалЁ мандрЁвки, мусив складати щонайменше
столЁття. На згадку  про  Ём'я  Фламеля,  дервЁш  запитав:  "Ви
справдЁ  вЁрите,  що Фламель помер? НЁ, нЁ, друже, не обманюйте
себе, Фламель усе ще живий; нЁ  вЁн,  нЁ  його  дружина  ще  не
зустрЁли  смертЁ.  Уже рокЁв три як я залишив його в ?ндЁ?. ВЁн
-- один з мо?х  найкращих  друзЁв".  Цей  дервЁш,  видимо,  був
посланцем  азЁатського ОлЁмпу й виконував якесь ?хн? доручення.
Ось що почув Микола РерЁх вЁд учених лам  в  серцЁ  АзЁ?:  "Хто
спЁвпрацю? з Шамбалою, не живе самотиною, вЁн мандру? повсюди".
Серед спЁвтрудЁвникЁв Ё?рархЁ? СвЁтла не можна не згадати Олени
Блаватсько?,  що  багато рокЁв навчалася в махатм у вЁддаленому
ТЁбетЁ, а тодЁ,  як  ?хнЁй  посланець,  вирушила  до  ?вропи  й
Америки.
     За   старовинним  звича?м  архатЁв,  заведеним  Цзонкабою,
великим  реформатором  буддизму  Ё  послом  Шамбали,   посланцЁ
вирушають   наприкЁнцЁ  кожного  столЁття,  аби  просвЁтити  чи
застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська  виконувала
подЁбну  мЁсЁю,  коли  1875  року за вказЁвкою махатм заснувала
теософське товариство. Метою його була робота для  всесвЁтнього
братства  людей, що само по собЁ було революцЁйною програмою за
вЁкторЁансько?  епохи  нацЁоналЁзму  й  колонЁалЁзму.  Вивчення
давньо?  мудростЁ  Сходу було Ёншим, не менш важливим завданням
цього братства. Довге перебування Блаватсько?  в  ?ндЁ?  та  ??
ненависть   до  расово?  Ё  класово?  дискримЁнацЁ?,  викликало
пЁдозру до не? британського уряду в ?ндЁ?.  Хоча  через  чверть
столЁття   пЁсля  заснування  теософського  товариства  вчителЁ
ТЁбету урвали безпосереднЁй зв'язок Ёз ним, воно й далЁ викону?
важливе завдання, привертаючи захЁднЁ уми до духовно?  спадщини
АзЁ?.
     НаприкЁнцЁ  минулого  столЁття  князь М. Т. ЛорЁс-МелЁков,
виконуючи наказ  архатЁв,  запропонував  царевЁ  Олександру  II
проект лЁберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним
шляхом.   Те   робилося  вЁд  ЁменЁ  фЁлантропЁчного  братства,
зв'язаного  з  радою  адептЁв.  Цар  надто  повЁльно  розглядав
проект,  а невдовзЁ загинув вЁд бомби революцЁонерЁв. Коли його
спроба  лЁбералЁзацЁ?  РосЁ?  зазнала  невдачЁ,   ЛорЁс-МелЁков
ви?хав  до  ФранцЁ?,  де  й помер 1888 року. Знаменно, що Олена
Блаватська знала князя замолоду Ё, можливо, знала  й  про  його
зв'язки з братами СвЁтла.
     Можна  виснувати,  що  програма  пЁднесення  духовностЁ  й
ЁнтелектуальностЁ людства дЁ? упродовж  столЁть.  Певного  часу
всЁ  братства  виконували завдання Ё?рархЁ?; Ёнтим часом окремЁ
особи несли новЁ  революцЁйнЁ  Ёде?,  щоб  покращити  соцЁальнЁ
умови  чи розвинути науку й фЁлософЁю. Основний лейтмотив цього
великого задуму -- "СвЁтло здола? темряву".



     На  Брестському  пам'ятнику  в  пЁвнЁчно-захЁднЁй  частинЁ
площЁ  Згоди  в  ПарижЁ,  на  боцЁ, зверненому до саду Тю?льрЁ,
вЁдмЁчено  мЁсце,  де  стояла  гЁльйотина,  що  стинала  голови
"ворогам РеспублЁки" пЁд час Терору. За хвилину до сво?? страти
мадам  Ролан  кинула  тут осатанЁлому натовпу безсмертнЁ слова:
"Свободо! СкЁльки злочинЁв ко?ться в Ём'я тво?!"
     ЗапобЁгти цьому спалаховЁ  насильства  й  жорстокостЁ,  не
порушуючи   природного  ходу  соцЁального  розвитку,  намагався
великий адепт, що несподЁвано  з'явився  на  французькЁй  сценЁ
1743  року;  вЁн прибув Ёз АзЁ?, де, як прочанин, провЁв певний
час у вЁддалених гЁрських монастирях, а згодом був гостем  щаха
ПерсЁ?.
     Цього  посланця  звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту,
але мЁцно? статури, вЁн розмовляв з аристократами, не  зважаючи
на  ?хнЁ  ранги  й  титули.  Зате  з простолюдом був душевним Ё
добрим. Граф не раз сидЁв за столом  з  королями  та  принцами,
проте  нЁ  ?жЁ, нЁ вина не торкався; вдома обЁд йому замЁнювала
миска рЁдко?  кашЁ,  схожо?  на  звичайну  тЁбетську  страву  з
ячменю.
     ОскЁльки  метою  його  мЁсЁ? було зблизитися з королями та
аристократЁ?ю, аби схилити панЁвнЁ  кола  до  помЁркованостЁ  й
реформ  (що  ранЁше  намагався  зробити  АполлонЁй  ТЁанський),
Сен-Жермен Ё дЁяв, щоб привернути ?хню увагу до  себе  --  одяг
його прикрашали великЁ дЁаманти.
     ДобЁрне  братство,  до  якого  вЁн  належав, чудово бачило
загрозливу  ситуацЁю  у  ФранцЁ?  XVIII  столЁття,  що  до  не?
призвели   честолюбнЁ  вЁйни  ЛюдовЁка  XIV  Ё  його  непомЁрна
пристрасть до зведення розкЁшних палацЁв.
     Граф Сен-Жермен з'явився у ФранцЁ? за ЛюдовЁка XV,  людини
культурно?, але досить себелюбно?. Графа привЁз Ёз ПруссЁ? 1743
року   маршал  де  БельЁль,  а  представила  його  ЛюдовЁку  XV
королЁвська фаворитка маркЁза де  Помпадур,  жЁнка  освЁчена  й
витончена.  ?  недарма  пересторога  щодо  майбутнього  ФранцЁ?
призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало  кинув:
"ПЁсля  нас  хоч  потоп".  Саме  цей  кривавий  потоп Ё прагнув
вЁдвернути посланець Шамбали.
     Цей  рЁзновид  посланцЁв  можна  розпЁзнати   за   деякими
властивими  ?м  рисами.  Перш  за все вони пацифЁсти й апостоли
вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язанЁ з АзЁ?ю. ?,
по-трет?, володЁють невЁдомими силами, якЁ  можна  вЁднести  до
окультних.  Сен-ЖерменовЁ  якраз  Ё  були  властивЁ всЁ цЁ риси
посланця мЁста Безсмертних.
     Про науковЁ досягнення графа, який умЁв вирощувати  штучнЁ
перли,  отримувати  великЁ  дЁаманти з дрЁбних Ё виготовляти не
вЁдомЁ доти фарби, розповЁдала одна з мо?х попереднЁх  книг  --
"Ми  --  не  першЁ"  (укра?нський  переклад  див.  "ВсесвЁт" No
11--12, 1988).  Сен-Жермен  вЁльно  володЁв  багатьма  мовами--
французькою,  нЁмецькою,  ЁталЁйською, англЁйською, росЁйською,
португальською,  Ёспанською,  грецькою,  латиною,   санскритом,
арабською   Ё   китайською.  Цей  лЁнгвЁстичний  рекорд,  такий
незвичний  для  XVIII   столЁття,   не   знайшов   задовЁльного
пояснення.  Чи  не  вдалося  графовЁ справдЁ подовжити життя на
сотнЁ рокЁв, як у це вЁрили його прихильники?
     Мадам де Хуссе, фрейлЁна маркЁзи де Помпадур,  так  опису?
його  здЁбностЁ:  "Досконале  знання  мов,  як  давнЁх,  так  Ё
сучасних, дивовижна пам'ять; ерудицЁя,  спалахи  яко?  вловлю?ш
пЁд  час  його  примхливо?  розмови; вЁн об'?здив увесь свЁт, Ё
король охоче слухав розповЁдЁ про його мандри в АзЁю та Африку.
Як Ё розповЁдЁ  про  придворне  життя  в  РосЁ?,  ТуреччинЁ  та
АвстрЁ?.  Здавалося,  для  нього бЁльше важать та?мницЁ кожного
царського двора, анЁж бути довЁреною особою короля".
     Саме виняткова компетенцЁя в дипломатЁ? Ё його  миротворчЁ
зусилля  викликали  пЁдозру  до  нього  шефЁв та?мно? полЁцЁ? у
ФранцЁ?, англЁ? та деяких  Ёнших  кра?нах.  У  ФранцЁ?  Шуазель
запЁдозрив його в шпигунствЁ на користь ПруссЁ?, з якою ФранцЁя
тодЁ  була  в станЁ вЁйни. В АнглЁ? ПЁтт вважав його росЁйським
шпигуном. ВсЁ цЁ пЁдозри, як видно, не мали пЁд  собою  грунту,
але  те,  що  Сен-Жермен  близький  до  ЛюдовЁка XV та до Ёнших
?вропейських монархЁв, викликало заздрощЁ державних мЁнЁстрЁв.
     1746 року його навЁть затримали в ЛондонЁ, чому передували
досить ЁнтригуючЁ  подЁ?.  ?мпозантна  зовнЁшнЁсть  Сен-Жермена
спричинилася до того, що одна англЁйська ледЁ стала виявляти до
графа  посилену  цЁкавЁсть.  Це  викликало спалах ревнощЁв у ??
молодого залицяльника, який Ё пЁдкинув  до  кишенЁ  Сен-Жермена
компрометуючого  листа.  ВластЁ,  яких було повЁдомлено про той
лист, негайно заарештували графа. Та невдовзЁ було доведено, що
це брудна  фальшивка,  Ё  прямо  з  в'язницЁ  Сен-Жермена  було
запрошено  на  прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий
лорд писав МЁтчеллу, британському послу в  ПруссЁ?:  "ПеревЁрка
його (Сен-Жермена) нЁяких результатЁв не дала".
     Того  року  ФранцЁя  провадила з ПруссЁ?ю програшну вЁйну.
Король Ё мадам Помпадур прагнули миру, як, утЁм, Ё  весь  народ
ФранцЁ?.  При  сприяннЁ  вЁйськового  мЁнЁстра маршала БельЁля,
особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати  графа
в  ГолландЁю;  там  вЁн мав укласти сепаратну угоду з ПруссЁ?ю,
причому в цЁй справЁ йому мав посприяти герцог Лу? де БрунсвЁк,
на прихильне ставлення якого Сен-Жермен мЁг  розраховувати.  Це
сприяло  б тому, що АвстрЁя, союзниця ФранцЁ?, капЁтулювала б Ё
настав би кЁнець вЁйнЁ.
     Коли герцог Шуазель, мЁнЁстр закордонних  справ,  дЁзнався
про  планованЁ  без  його  вЁдома  мирнЁ  переговори, то заявив
ЛюдовЁку XV рЁшучий  протест,  Ё  король  мусив  облишити  свЁй
задум. ВЁн спЁшно послав спецЁального гЁнця до Сен-Жермена, аби
попередити  свого  друга:  Шуазель  вимага?  видачЁ  його,  щоб
запроторити в БастЁлЁю.
     Сен-Жермен не став гаятися -- вЁн перетнув Ла-Манш Ё  зник
в  АнглЁ?.  Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав
йому в листЁ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один  Ёз
найвидатнЁших людей ЗемлЁ, Ё засмучений, що цЁ нЁкчеми турбують
вас  Ё  снують Ёнтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише
один випадок Ёз життя Сен-Жермена, якого розумЁли далеко не всЁ
його сучасники.
     1762 року вЁн несподЁвано з'явля?ться у  Санкт-ПетербурзЁ,
де  якраз померла Ёмператриця ?лизавета й коронувався цар Петро
III.  Дружина   царя,   уроджена   принцеса   Ангальт-Цербська,
доводилася  донькою  одному  з  друзЁв  Сен-Жермена. СЁмнадцять
рокЁв Катерина терпЁла пияцтво й дебошЁ  свого  чоловЁка.  ТакЁ
звички   робили   з   нього  людину,  найменше  здатну  правити
величезною ЁмперЁ?ю, як РосЁя, чому брати  Орлови  й  здЁйснили
державний  переворот  на  користь  Катерини. Ось так вона стала
Ёмператрицею Катериною II Ё  правила  РосЁ?ю  двадцять  дев'ять
рокЁв  як  один  Ёз  ??  найвидатнЁших монархЁв. Вона розширила
кордони ЁмперЁ?, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла
поширенню в кра?нЁ ?вропейських звича?в.
     За росЁйсько-турецько? вЁйни, коли росЁйський флот стояв в
ЁталЁйському  порту  ЛЁворно,  Сен-Жермен  з'явився  на   борту
фрегата  у  формЁ  росЁйського  генерала.  Граф  ГригорЁй Орлов
представив  Сен-Жермена  герцогу  д'Анспагу  1771  року  такими
словами:  "Ось  людина,  що вЁдЁграла таку видатну роль у нашЁй
революцЁ?".
     Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася ФранцЁ?ю та
РосЁ?ю. Не менш важливою для нього була Ё ПруссЁя.  Його  друг,
послЁдовник  Ё  учень  принц  Карл фон Гессе-Кассель, допомагав
адептовЁ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був
сплав  доктрин  Ё  законЁв  розенкрейцерЁв  та   тамплЁ?рЁв   з
умоглядним  масонством;  лЁбералЁзм  цього  братства вплинув на
ЁнтелЁгенцЁю ?вропи. СправдЁ, Ё в РосЁ? на початку XIX столЁття
був  лЁтературний  перЁод,  вЁдомий,  як  "масонський".   Однак
поразка  повстання  декабристЁв  1825  року  поклала край цьому
потяговЁ до демократЁ?.
     Закони Масонства високого ступеня, розробленЁ Сен-Жерменом
Ё принцем Карлом, згодом поширилися в АмерицЁ, де  шотландський
закон виступив за вЁдокремлення церкви вЁд держави.
     Американську  демократЁю  було  започатковано  в паризьких
салонах, де Жан-Жак Руссо опублЁкував свою  "СуспЁльну  угоду".
Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай?т Ё ФранклЁн входили до
масонсько? ложЁ "Дев'ять сестер" у ФранцЁ?; до не? незадовго до
кончини вступив Ё Вольтер. Руссо, пророк тогочасно? демократЁ?,
об'?днався  з  Сен-Жерменом у "ЛожЁ суспЁльно? угоди" в ПарижЁ.
Можна ще згадати слова графа, якЁ вЁдбивають осуд ним класового
гноблення   в   ?вропЁ:   "У    вас    злиднЁ    й    соцЁальна
несправедливЁсть".  Проте  вЁн  покладав  надЁ?  на  реформи  й
поступове перетворення соцЁальних систем, а не на  насильницьке
повстання.  На жаль, французька аристократЁя не прислухалася до
його застережень, Ё революцЁйна буря змела п.
     Яскраву картину дЁяльностЁ Сен-Жермена в цЁ знаменнЁ  роки
ми   знаходимо   в  "Спогадах  про  МарЁю  Антуанетту"  графинЁ
д'Адемар, авторство яких  приписують  барону  Еть?ну  Леону  де
Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча цЁ мемуари насправдЁ писанЁ не
рукою придворно? дами МарЁ?-Антуанетти, текст мусить бути вкрай
близький  ЁсторичнЁй правдЁ, тим бЁльше що Ламот-Лангон, судячи
з усього, знав графиню д'Адемар,  яка  прожила  довге  життя  Ё
померла  1822  року.  ОкрЁм  того,  на час пЁдготовки тексту до
друку його французький автор мусив  ознайомитися  з  численними
документами про Сен-Жермена, якЁ натодЁ були в ПарижЁ. ПЁзнЁше,
коли Наполеон III виявив жваве зацЁкавлення до дЁяльностЁ графа
у   ФранцЁ?,  цЁ  документи  зЁбрали  в  бЁблЁотецЁ  полЁцЁйно?
префектури _ тут в окремЁй залЁ зберЁгалися лише  тЁ  папери  й
листи, якЁ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згорЁло пЁд
час  Паризько? комуни 1871 року. НевЁдомо, наскЁльки и,Ё тисячЁ
документЁв були доступнЁ барону Ламот-Лангону, коли  вЁн  писав
сво?  "Спогади"  у ФранцЁ? 1830-х рокЁв, але ? пЁдстави гадати,
що вЁн таки користувався ними. На початку нашого столЁття  один
Ёз  нащадкЁв  мадам  д'Адемар  заявив,  що  в  родинному архЁвЁ
збереглися деякЁ папери щодо Сен-Жермена.
     Як виплива? зЁ "СпогадЁв", граф  Сен-Жермен  робив  спробу
попередити  ЛюдовЁка  XVI  напередоднЁ  Французько?  революцЁ?.
Проте  аудЁ?нцЁ?  в  короля  не  отримав,  а  потрапив  лише  в
апартаменти     королеви.    Граф    вЁдверто    розмовляв    з
МарЁ?ю-Антуанеттою в  присутностЁ  мадам  д'Адемар,  провЁщуючи
падЁння  монархЁ?  у  ФранцЁ?,  якщо  не  встановити соцЁально?
справедливостЁ. СлЁд зазначити, що ЛюдовЁк XVI досить прихильно
ставився до лЁберальних Ёдей франкмасонЁв, проте аристократЁя Ё
багата буржуазЁя так тиснули на нього, що його слабка  воля  не
могла ?м протистояти.
     Застереження,   вручене   королевЁ  Сен-Жерменом,  пЁзнЁше
скопЁювали мадам д'Адемар:
     "НевдовзЁ  настане  пора,  коли  необачна   ФранцЁя   Буде
ввергнута в лихолЁття, якого могла б уникнути:
     ?  стане  немовби  пеклом,  змальованим  Данте. ПовЁр, моя
королево,  що  день  цей  близький,  Ми  побачимо,  як  упадуть
скЁпетри Ё кадильницЁ, Захитаються башти й гербовЁ щити, навЁть
бЁлий прапор,
     Потоки  кровЁ  потечуть  у  кожному мЁстЁ. Я чую ридання Ё
бачу  вигнанцЁв".  Коли  цей  вЁрш  утрапив  до   рук   Морепа,
всесильного  мЁнЁстра  внутрЁшнЁх  справ,  вЁн  знесамовитЁв  Ё
наказав  заарештувати  графа  Сен-Жермена,  ув'язнити  його   в
БастЁлЁ?. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але
Морепа  ?й  заявив:  "Я знаю негЁдника краще, нЁж ви! Його буде
викрито -- у  наших  полЁцейських  властей  вЁрний  нюх".  ЦЁ??
хвилини  дверЁ  кабЁнету  вЁдчинилися,  Ё  мадам  д'Адемар  вЁд
несподЁванки зойкнула. А обличчя мЁнЁстра пересмикнулося: перед
ними стояв Сен-Жермен. ВЁн кинув мЁнЁстровЁ такЁ пророчЁ слова:
"Король покликав мене, аби я  дав  йому  добру  пораду.  Та  ви
завадили  менЁ  зустрЁтися  з  ним,  бо  дба?те  лише  про свЁй
авторитет. Ви руйну?те монархЁю, а в мене для ФранцЁ? обмежений
час. ? коли вЁн спливе, я муситиму зникнути  --  мене  побачать
тут  лише  через три поколЁння. ? мене не будуть звинувачувати,
коли анархЁя з усЁма ?? жахЁттями спустошить ФранцЁю.  СамЁ  ви
не  побачите  цього лихолЁття, але того, що ви мостили до нього
дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше Ём'я".
     Мовивши це, Сен-Жермен ступив до  дверей,  вЁдчинив  ?х  Ё
вийшов.   МЁнЁстр   Морепа   здЁйняв  тривогу  й  звелЁв  сво?м
костоломам схопити графа. Але той безслЁдно зник.
     Пророцтво адепта збулося: Морепа не  дожив  до  РеволюцЁ?,
померши 1781 року.
     Поза  сумнЁвом,  граф  Сен-Жермен  був посланцем Шамбали й
захисником доктрини Серця.  Про  його  зв'язки  з  АзЁ?ю  стали
здогадуватися  пЁсля  його слЁв, що ?х наводить Франц Греффер у
сво?х  "Малих  вЁденських  мемуарах":  "Я  зникну  з  ?вропи  й
повернуся  до ГЁмала?в. Щоб вЁдпочити, бо мушу вЁдпочити. РЁвно
через вЁсЁмдесят п'ять рокЁв люди знову  побачать  мене".  Отож
бачимо,  що адепт збирався повернутися до ?вропи в рЁк АрхатЁв,
тобто 1875 року.
     Чи мав Сен-Жермен доручення вЁд сво?х високих керЁвникЁв у
АзЁ?? ВЁдповЁдь на це запитання дають слова самого графа:  "Мо?
руки  зв'язав  сильнЁший  за  мене".  Чи  не  був  тим "кимось"
легендарний учитель ПЁвнЁчно? Шамбали?
     Ходили  чутки,  нЁбито  Сен-Жермен  мав  та?мний  притулок
поблизу  Екса  (Прованс, ФранцЁй), де вЁн сидЁв на пЁдвищеннЁ в
позЁ Будди, поринувши в глибокЁ роздуми.
     НЁмецький принц Карл  фон  Гессе-Кассель,  який  допомагав
графовЁ  в його масонськЁй та розенкрейцерськЁй дЁяльностЁ, так
пише про свого навчителя в "Спогадах мого  часу":  "Сен-Жермен,
певно,  був  одним  Ёз  найвидатнЁших фЁлософЁв, яких будь-коли
знав  свЁт.  Друг  людства,  що  завжди  роздавав  сво?   грошЁ
нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя
Ёншим".
     Саме  на  цього  дворянина з НЁмеччини посила?ться махатма
Кут ХумЁ в листЁ до СЁннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як
на "вЁрного друга й покровителя, прихильного нЁмецького принца,
з дому якого Ё при  якому  вЁн  (Сен-Жермен)  востанн?  вирушив
Додому". ЗЁ слЁв махатми ясно, що ДЁм, куди вирушив адепт, десь
за заснЁженими ГЁмалаями.
     Махатма  Мор'я  так  опису? труднощЁ мЁсЁ? свого "брата" у
ФранцЁ?: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я  не
можу  второпати  всЁх тих нЁсенЁтниць, що ?х ви верзете". На що
Сен-Жермен  вЁдповЁв:  "Не   важко   було   б   уторопати   мо?
"нЁсенЁтницЁ",  якби  ви  придЁляли  ?м  таку  саму  увагу, яку
вдЁля?те  сво?м  власним  нЁсенЁтницям,  якби  ви  читали   мо?
доповЁдЁ   з  такою  самою  увагою,  з  якою  студЁю?те  списки
придворних танцЁвниць. Та все лихо в тому, що  правила  менуету
для вас важливЁшЁ, анЁж безпека ЗемлЁ".
     Хоч   цей   посол   Ё  не  змЁг  вЁдвернути  кровопролиття
Французько? революцЁ?, вЁн зробив усе, аби попередити  правлячЁ
кола   про   майбутнЁ  наслЁдки  ?хньо?  его?стично?  полЁтики.
Противники монархЁ? мусили б спершу вивчити факти  й  цифри,  а
тодЁ  виносити  вердикт,  хто  жорстокЁший  -- король чи третЁй
стан. 14 липня 1789 року  БастЁлЁю  взяли  штурмом  революцЁйнЁ
маси.  ЗамЁсть сподЁваних там сотень в'язнЁв у кайданах виявили
лише чотирьох фальшивомонетникЁв,  двох  божевЁльних  Ё  одного
дворянина.  Та  й  то  цього  аристократа  запроторили  туди на
прохання родини, бо мав надто  небезпечнЁ  нахили;  жив  вЁн  у
БастЁлЁ?,  як  Ё  личить  його  титуловЁ,--  зЁ сво?ми власними
слугами.
     ЦЁ неполЁтичнЁ в'язнЁ, звЁльненЁ  з  БастЁлЁ?  Ёсторичного
дня,  який  сьогоднЁ  вЁдзначають  як нацЁональне свято, крапля
порЁвняно  з  тим  безмежним  морем   десяткЁв   тисяч   жертв,
вЁдправлених  на гЁльйотину пЁд час Терору. Саме цЁй трагедЁ? Ё
намагався запобЁгти посланець магЁв АзЁ?.



     РанЁше вже мовилося, що серед та?мних заповЁдей  Цзонкаби,
представника  Шамбали  в  ТЁбетЁ  XIV столЁття, була й така, що
зобов'язувала архатЁв  надсилати  людству  послання  в  останню
чверть   кожного   столЁття.  Поява  аватар,  або  божественних
перевтЁлень, ма? мЁсце через тривалЁ  промЁжки  часу,  оскЁльки
пов'язана з прецесЁ?ю рЁвнодень.
     Хоча  бЁльшЁсть  мЁсЁй архатЁв не мали успЁху, здебЁльшого
через спротив  мас,  але  деякЁ  з  них  усе  ж  досягли  мети.
Незалежно  вЁд  того,  дали  цЁ  мЁсЁ? якЁсь наслЁдки чи нЁ, ця
традицЁя звертатися до людей через  кожнЁ  сто  рокЁв  незмЁнне
виконувалась  упродовж  свЁтово?  ЁсторЁ?.  Ось що пише махатма
Мор'я  про  Ё?рархЁю  СвЁтла:  "МЁжнародний  уряд   нЁколи   не
приховував   свого   Ёснування.   ВЁн   заявляв   про  себе  не
манЁфестами, а дЁями, якЁ ще не  зафЁксувала  свЁтова  ЁсторЁя.
Уряд  не прихову? Ё Ёснування сво?х посланцЁв у рЁзних кра?нах.
Природно, що цЁ посланцЁ, оберЁгаючи честь мЁжнародного  уряду,
нЁколи  не  дЁяли та?мно. Навпаки, вони вЁдкрито спЁлкувалися з
рЁзними урядами й були  вЁдомЁ  багатьом.  ЛЁтература  зберЁга?
?хнЁ Ёмена й оточу? фантастичним ореолом".
     СправедливЁсть  цих  слЁв пЁдтверджу? дЁяльнЁсть АполлонЁя
ТЁанського й графа Сен-Жермена. В минулЁ вЁки траплялися  дивнЁ
випадки,  якЁ  можна  пояснити,  як  акти  дружнЁх  втручань  у
критичнЁ  моменти.  Один   такий   епЁзод   мав   мЁсце,   коли
зароджувалася  велика сучасна нацЁя -- СполученЁ Штати Америки.
А саме,  коли  розроблявся  проект  прапора  для  Американських
КолонЁй   1775   року   Ё  коли  пЁдписувалася  ДекларацЁя  про
незалежнЁсть 1776 року -- вони не обЁйшлися без  пЁдтримки  цих
загадкових сил.
     ПЁсля майже тисячолЁтньо? епохи феодалЁзму настала важлива
мить становлення   демократЁ?.   Створення  майбутнього  оплоту
нового ладу -- Сполучених ШтатЁв  --  мало  бути  ефективним  з
огляду  на  виняткове значення цЁ?? подЁ? для свЁтово? ЁсторЁ?.
Тож нема? нЁчого дивного,  що  в  цЁ  знаменнЁ  роки  ставалися
незвичайнЁ подЁ?, якЁ засвЁдчували втручання зовнЁшнЁх сил.
     1775  року,  коли  батьки грядущо? республЁки обговорювали
новий прапор, на полЁтичнЁй сценЁ з'явився дивний  чоловЁк,  що
вЁдразу   завоював   авторитет   Ё   подружився  з  БенджамЁном
ФранклЁном та Джорджем ВашЁнгтоном.  Цьому  джентльмену,  якого
мемуаристи   називають   просто  Професором,  можна  було  дати
сЁмдесят рокЁв, хоча вЁн мав пряму  й  мЁцну  поставу,  високий
зрЁст  Ё  вкрай  благородну  зовнЁшнЁсть,  що викликала повагу.
Харчувався цей чоловЁк  незвично:  не  споживав  нЁ  м'яса,  нЁ
домашньо?   птицЁ,  нЁ  риби,  не  пив  нЁ  вина,  нЁ  пива,  а
дотримувався так звано? дЁ?ти здоров'я: хлЁб, горЁхи, фрукти  й
мед.  Як  Ё Сен-Жермен, Професор часто розповЁдав про ЁсторичнЁ
подЁ? з такими подробицями, наче був ?х учасником.
     ОсвЁченЁсть Ё вишуканЁ манери Професора справляли враження
на всЁх. ВЁн багато писав  Ё  читав,  проте  книги  й  рукописи
нЁкому  не  показував. ВЁн зберЁгав ?х у важкЁй дубовЁй скринЁ,
ключа вЁд яко? нЁкому не давав. Чи не тримав вЁн, як свого часу
Нострадамус, у цьому сховку старЁ окультнЁ рукописи?
     Коли 1775 року в одному з приватних будинкЁв на попереднЁй
нарадЁ почалось  обговорення  американського  прапора,  сталася
подЁя,  яку так опису? один Ёз сучасникЁв: "ФранклЁн сказав, що
замЁсть вчинити так, як пропону? генерал  ВашЁнгтон,  вЁн  хоче
попросити  його  й  Ёнших  присутнЁх  вислухати  свого нового Ё
високошановного  друга  Професора,  який   люб'язно   погодився
повторити  для  всЁх  цього  вечора  те,  що говорив удень щодо
нового прапора для КолонЁй".
     Цей  текст  свЁдчить  про  важливу  роль  у   цЁй   справЁ
незнайомця.  На  вказаному  засЁданнЁ  Професор  закЁнчив  свою
промову   значущим    висновком:    "Незабаром    ми    станемо
самовизначеною незалежною нацЁ?ю".
     Можна  допустити,  що  генерал  ВашЁнгтон,  франкмасон,  Ё
БенджамЁн  ФранклЁн,   масон   Ё   розенкрейцер,   упЁзнали   в
ПрофесоровЁ спецЁального посланця Ради МудрецЁв, що бореться за
прогрес людства з самого свЁтанку цивЁлЁзацЁ?.
     4  липня  1776  року  сталася  пам'ятна  подЁя.  У старому
Державному   домЁ   в   ФЁладельфЁ?   спалахнули   дебати   мЁж
засновниками  ново?  республЁки.  Вони  стосувались остаточного
рЁшення, яке слЁд було прийняти, а саме: чи остаточно розривати
зв'язки колонЁй з АнглЁ?ю, чи зберегти ?х на певних умовах?
     У  цей  критичний  момент  пЁдвЁвся  високий  Професор   Ё
виголосив  полум'яну промову. БЁльшЁсть учасникЁв асамбле? його
не знала, проте всЁ слухали з величезною увагою Ё навЁть деяким
благоговЁнням. Коли промовець скЁнчив свЁй виступ вигуком: "Бог
дару? АмерицЁ свободу!", те було сприйнято захоплено, Ё один за
другим посипалися пЁдписи пЁд ДекларацЁ?ю незалежностЁ. То була
мить, коли вершилась ЁсторЁя.
     Коли загальне збудження спало й делегати захотЁли  взнати,
хто  ж  такий цей Професор Ё подякувати йому, виявилося, що вЁн
зник. НЁхто бЁльше його нЁколи не  бачив.  Очевидно,  посланець
виконав мЁсЁю Високого братства, Ё його присутнЁсть була вже не
потрЁбна.
     Чи  надсилалися  посланцЁ тЁ?? ж Всепланетно? влади в наше
важливе столЁття? ВЁдповЁдь напрошу?ться ствердна.  Знову  слЁд
згадати  Миколу РерЁха Ё його мЁсЁ? до двох велетнЁв полЁтично?
арени -- Сполучених ШтатЁв  Ё  Радянського  Союзу.  ДостовЁрних
свЁдчень про цЁ мЁсЁ? вкрай обмаль.
     Микола  РерЁх,  художник,  що  народився  в РосЁ?, але мав
скандЁнавських предкЁв, ви?хав з РосЁ? до ФЁнляндЁ? напередоднЁ
революцЁ?. ДовгЁ роки вЁн провЁв у  ?вропЁ  та  АмерицЁ,  потЁм
оселився  в  долинЁ Кулу в ГЁмалаях, де й помер 1947 року. Його
картини  прикрашають   художнЁ   галере?   Сполучених   ШтатЁв,
Радянського Союзу, ФранцЁ? та Ёнших кра?н.
     Як   представник   Ради  архатЁв,  РерЁх  вЁдвЁдав  обидвЁ
наддержави, СРСР  Ё  США,  в  1926  Ё  1935  роках  вЁдповЁдно.
ХронологЁчно його мЁсЁя до РосЁ? була першою.
     ЕкспедицЁя РерЁха до Центрально? АзЁ? вирушила з КашмЁру в
серпнЁ 1925 року. У вереснЁ експедицЁя перетнула важкодоступний
хребет Каракорум на висотЁ 5575 м, де ?? учасники потерпали вЁд
нестачЁ  кисню  Ё  снЁгово?  слЁпоти.  За  хребтом простягалася
пЁщана пустеля  Такла-Макан.  У  ХотанЁ  група  провела  чотири
мЁсяцЁ--до кЁнця сЁчня 1926 року, пЁсля чого рушила до УрумчЁ в
МонголЁ?     Ё     нарештЁ     досягла    озера    Зайсан    на
китайсько-радянському кордонЁ в травнЁ 1926 року.
     При сприяннЁ радянського консула в МонголЁ? РерЁх  отримав
вЁзу  на подорож до СРСР, хоч Ё мав статус емЁгранта. 29 травня
1926 року Микола РерЁх, його дружина Олена й син ЮрЁй перетнули
радянський кордон, а ?З червня 1926 року прибули в Москву.
     Народний  комЁсар  закордонних  справ  Г.  В.  ЧичерЁн   Ё
народний  комЁсар  освЁти  А.  В.  Луначарський виявили бажання
зустрЁтися з РерЁхом, що його в РосЁ?  пам'ятали  як  видатного
художника.
     Радянська  республЁка  переживала  тодЁ  критичний перЁод.
ЛенЁн помер двома роками ранЁше, Ё  мЁж  Троцьким  та  СталЁним
розгорЁлася  боротьба  за  владу.  Вони  стояли на дЁаметральне
протилежних  позицЁях.   "Запалимо   на   всЁй   землЁ   пожежу
революцЁ?!" -- закликав Троцький. "Побуду?мо соцЁалЁзм спершу в
однЁй кра?нЁ -- РосЁ?!" -- твердив СталЁн. ? перемЁг.
     Саме  в цей напружений момент у МосквЁ й з'явився РерЁх Ёз
спецЁальним дорученням махатм. ВЁн  вручив  народним  комЁсарам
ЧичерЁну  Ё Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець",
що вЁдтодЁ експону?ться в Музе? мистецтв  ЁменЁ  Горького.  ВЁн
привЁз Ё шкатулку Ё Землею ГЁмала?в з написом: "На могилу брата
нашого  махатми  ЛенЁна".  Слово махатма означа? "велика душа".
Коли архати когось називають "великою душею",  то  пЁдкреслюють
цим  його  значення  для  ЁсторЁ?.  Це значення легше визначити
нинЁ, анЁж 1926  року,  бо  соцЁалЁзм  досяг  вЁдтодЁ  значного
розвитку.
     КрЁм   того,   РерЁх   привЁз   у  новостворену  радянську
республЁку  послання  вЁд  махатм  ГЁмала?в,  яке  зберЁга?ться
сьогоднЁ   в  державних  архЁвах  СРСР.  ЗмЁст  послання  вкрай
цЁкавий: "На ГЁмалаях ми зна?мо, що Ви звершу?те. Ви  скасували
церкву,  що стала розсадником брехнЁ й марновЁрства. Ви знищили
мЁщанство, що стало провЁдником забобонЁв. Ви зруйнували  тюрму
школи.  Ви знищили сЁм'ю лицемЁрства. Ви спалили вЁйсько рабЁв.
Ви розчавили павукЁв наживи. Ви закрили ворота нЁчних кубел. Ви
врятували землю вЁд зрадникЁв грошових. Ви визнали, що  релЁгЁя
?  вчення  всеосяжно? матерЁ?. Ви визнали нЁкчемнЁсть приватно?
власностЁ. Ви вгадали еволюцЁю общини. Ви вказали  на  значення
пЁзнання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли дЁтям усю мЁць
космосу. Ви вЁдкрили вЁкна палацЁв".
     У   заключнЁй  частинЁ  послання  мовиться:  "Ми  зупинили
повстання в ?ндЁ?, бо воно було передчасним, але ми  визнали  й
сво?часнЁсть Вашого руху. ПривЁт Вам, шукачЁ спЁльного блага!"
     Чи  слЁд  дивуватися, що наймудрЁшЁ люди планети висловили
свою  симпатЁю  системЁ,  яка,   закривши   борделЁ,   знищивши
спекуляцЁю,  засудивши колонЁалЁзм, встановивши загальну освЁту
й  вЁдмЁнивши  приватну  власнЁсть,  здавалася   тодЁ   взЁрцем
соцЁального ладу?
     Те,   що   вЁтали   мудрецЁ  Сходу,  було  лише  Ёдеальною
доктриною, яку проголосив ЛенЁн.  Проте  доктрина  --  одне,  а
практика  --  Ёнше.  Як небо й земля вЁдрЁзня?ться християнське
вчення, проповЁдуване  в  катакомбах  Стародавнього  Риму,  вЁд
здЁйсненого  Торквемадою  в  ?спанЁ?.  Коли вчення ста? часткою
офЁцЁйно? ЁдеологЁ?, влада  може  використати  його  для  свого
змЁцнення.  Ми  знаходимо  багато  спЁльного  мЁж Торквемадою Ё
СталЁним -- хоч ?хнЁ доктрини й рЁзнЁ, методи були тЁ  самЁ.  В
листЁ до Олени
     РерЁх  1950  року  махатма  Мор'я засуджу? жорстокостЁ, що
творились  у  сибЁрських  концентрацЁйних  таборах  Ё  водночас
висловлю?   сподЁвання  побачити  лЁбералЁзацЁю  Ё  гуманЁзацЁю
радянсько? соцЁально? системи. ЗгЁдно з тЁбетською  наукою  про
цикли,  глибокЁ  змЁни в соцЁалЁстичному свЁтЁ очЁкуються в РЁк
вогненно? змЁ? (1977) Ё по цьому.
     Доречно навести тут слова графа ЛорЁс-МелЁкова,  якого  ми
згадували  в  попередньому  роздЁлЁ.  ВЁн вважав, що росЁйський
уряд, на жаль, не змЁнився з минулого столЁття:
     "БЁдолашна БатькЁвщино!  Чи  настане  так  довгоочЁкуваний
час,  коли РосЁя, як Ё ЁншЁ кра?ни, висловлюватиме сво? погляди
й переконання публЁчно й вЁльно, говорити про  сво?  думки  без
ризику  бути  внесеним  у  список  затятих  революцЁонерЁв  або
руйначЁв  основ  держави?"  (ЛорЁс-МелЁков.   КонституцЁя.   --
Лондон, 1893).
     Багато  хто  на  ЗаходЁ,  зда?ться, не усвЁдомлю? того, що
сьогоднЁ в  свЁтЁ  Ёснують  не  комунЁстичнЁ  держави,  а  лише
соцЁалЁстичнЁ  республЁки.  При  соцЁалЁзмЁ  кожен  отриму?  за
сво?ми заслугами, а при комунЁзмЁ кожен отримуватиме за  сво?ми
потребами.  Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. ХорошЁ
християнськЁ й  буддЁйськЁ  монастирЁ  можуть  бути  прототипом
такого суспЁльства. Проте комунЁзм залишатиметься утопЁ?ю, поки
людська   природа   радикально  не  змЁниться  вЁд  его?зму  до
альтру?зму.   НЁяка   та?мна   полЁцЁя   неспроможна   створити
комунЁстичного  суспЁльства Ё замЁнити "я" на "ми" -- це мусить
здЁйснити сама людина.
     Безумовно, що трудящЁ Заходу  неабияк  виграли  вЁд  появи
ЛенЁна,   навЁть   живучи  при  капЁталЁзмЁ.  Страх  перед  III
?нтернацЁоналом  пЁсля  Жовтнево?  революцЁ?  змусив  бЁльшЁсть
капЁталЁстичних  урядЁв  ввести  рЁзнЁ  соцЁальнЁ  привЁле? для
трудящих класЁв, починаючи з грошово? допомоги по безробЁттю  Ё
безплатного медичного обслуговування пенсЁонерЁв до безплатного
молока для школярЁв.
     Святенники  не  можуть  збагнути,  чому тЁ сам мудрецЁ, що
вЁтали  народження  ?суса,  надЁслали   привЁтання   РадянськЁй
республЁцЁ.  З  цього приводу слЁд зазначити, що великЁ мудрецЁ
Сходу цЁлковито безпристраснЁ  й  надають  видиму  чи  невидиму
пЁдтримку   тЁй   системЁ,  що  здатна  певного  часу  пЁднести
моральний  Ё  Ёнтелектуальний  рЁвень   людства.   Вони   добре
усвЁдомлюють,   що   новий   дЁм  не  можна  звести  на  ветхих
пЁдвалинах.
     СлЁд наголосити ще раз, що потрЁбно брати  до  уваги  лише
хорошЁ положення теорЁ?, а не ?? саму загалом. Може бути хороша
форма  демократЁ?,  як  Ё  прийнятна модель соцЁалЁзму. ?сторЁя
зна?  прийнятнЁ  форми  монархЁ?.  Системи  й  доктрини   мають
Ёснувати  для  народу,  Ё  народ  не  повинен  приноситись ?м у
жертву. Цей вЁдступ необхЁдний,  аби  краще  збагнути  послання
махатм.
     У  вереснЁ  1926 року РерЁхи повернулись у МонголЁю. Шлях,
яким пройшла експедицЁя, пролягав вЁд Улан-Батора через ГобЁ до
хребта Нань-Шань, а потЁм через ТЁбет до ?ндЁ?. Туди експедицЁя
потрапила лише в  травнЁ  1928  року  через  постЁйну  протидЁю
китайських  властей.  На  висотЁ  4575  м над рЁвнем моря члени
експедицЁ? прожили в  наметах  п'ять  мЁсяцЁв  при  температурЁ
ЁнодЁ  --40°С. На цьому етапЁ подорожЁ загинуло п'ять учасникЁв
експедицЁ? -- тЁбетцЁв Ё монголЁв, а також  дев'яносто  в'ючних
тварин.
     Таке  ж  житт?во  важливе  значення  мала  мЁсЁя РерЁха до
Сполучених ШтатЁв, про яку зараз розповЁмо. Пакт Миру РерЁха  й
Прапор  Миру  --  бЁле  полотнище з трьома червоними крапками в
червоному крузЁ --  РерЁх  задумав  ще  перед  першою  свЁтовою
вЁйною.  Цю  емблему  було справедливо названо Червоним Хрестом
Культури, оскЁльки вона мала захищати пам'ятники  культури  пЁд
час вЁйни.
     Лише 1930 року Пакт було прийнято всесвЁтньою органЁзацЁ?ю
--ЛЁгою  НацЁй. 1933 року у ВашЁнгтонЁ вЁдбулася III МЁжнародна
конвенцЁя Пакту, в якЁй взяло участь тридцять п'ять  кра?н.  Ще
через  два  роки  Пакт  Миру  РерЁха  пЁдписали  в  БЁлому домЁ
представники   двадцяти   латиноамериканських   республЁк.   На
церемонЁ?   пЁдписання   президент   ФранклЁн  Делано  Рузвельт
зазначив, що цей "договЁр ма?  куди  бЁльше  духовне  значення,
анЁж сам його текст".
     Державний  секретар  Корделл  Хелл  Ё  мЁнЁстр  сЁльського
господарства ГенрЁ Уоллес вЁдЁграли значну спонсорську  роль  у
розробцЁ  цього  гуманЁтарного проекту. В цей час ГенрЁ Уоллес,
який згодом став  вЁце-президентом  Сполучених  ШтатЁв,  виявив
неабиякий  Ёнтерес до Ёнтелектуально? спадщини АзЁ? Ё мЁстичних
учень УчителЁв МудростЁ. Схоже, що певнЁ вказЁвки йому дав  сам
Микола  РерЁх  Ё  що  були  зробленЁ  кроки,  аби безпосередньо
зв'язати його з великими архатами.
     Однак  реакцЁйнЁ  сили  Америки,   що   пЁзнЁше   породили
маккартизм,  використали  цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу
стати  президентом  США.   1947   року   було   перехоплено   й
опублЁковано  в  американськЁй  пресЁ  деякЁ  його  листи. Вони
зародили сумнЁв  в  умах  вразливих  американських  виборцЁв  Ё
зруйнували його шанси на президентство.
     Якби  ГенрЁ  Уоллеса  обрали  президентом  США сьогоднЁшня
американська   полЁтика   примирення   з   Кита?м    та    СРСР
започаткувалася  б  на  чверть столЁття ранЁше! А це зберегло б
життя тисячам американцЁв у Коре? та В'?тнамЁ.  Однак  Америка,
на  свою  бЁду,  обрала холодну вЁйну й даллесЁвську дипломатЁю
"балансування на гранЁ вЁйни".  Спроби  сил  СвЁтла  встановити
мирне  спЁвЁснування  виявилися  марними.  Прикро згадувати, до
якого абсурду призвЁв маккартизм.
     1947 р. полЁтичнЁ супротивники ГаррЁ  Уолеса  опублЁкували
частину  його листЁв до РерЁха. ВЁн зверта?ться до РерЁха в цЁй
переписцЁ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати  тут  якЁсь
докази небезпечно? "комунЁстично? тенденцЁ?":
     "Пошуки  чи  то  втраченого пароля масонства, чи то Свято?
ЧашЁ, чи то потенцЁйних можливостей прийдешнЁх вЁкЁв -- це мета
величезного значення. Це  --  кармЁчний  обов'язок.  Безумовно,
кожен  з нас -- потенцЁйний Галахад. Так що кожен Ёз нас мусить
боротися за Чашу з полум'ям над нею".
     Так натхненно писав ГенрЁ Уоллес в одному зЁ сво?х листЁв.
Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер БенджамЁн ФранклЁн  або
франкмасон  Джордж  ВашЁнгтон  щодо  переслЁдувань  посвяченого
вЁце-президента, який  шукав  Святий  Грааль  подЁбно  до  сера
Галахада?  В  одному  з  листЁв  Уоллес писав: "Ми повиннЁ бути
вЁдкритими для осяйно? слави Великого". Державний дЁяч, що  так
поважав  магЁв  Сходу, мЁг би повести Америку до сходження, але
натомЁсть його вороги спрямували ?? до десятилЁть сорому.  ?нша
думка  цього послЁдовника Гуру свЁдчить, як глибоко вЁн розумЁв
соцЁальнЁ  недуги  Америки:  "Коли  я  бачу   жахливий   его?зм
органЁзованого   бЁзнесу,   органЁзовано?   фабрично?  працЁ  й
органЁзованого  сЁльського  господарства,  а   також   забобони
неорганЁзованих  споживачЁв,  я  ладен  заявити, що для Америки
було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи  зумЁ?
Америка  очиститися  таким  вогнем  Ё чи навчиться чогось пЁсля
цього?
     Вплив Ёдей  Миколи  РерЁха  про  загальний  мир  на  ГенрЁ
Уоллеса  й  Корделла Хелла (державного секретаря при РузвельтЁ)
мала украй сприятливу Ё довготривалу дЁю. СправдЁ, Корделл Хелл
вважа?ться батьком  ООН.  ДЁяльнЁсть  Миколи  РерЁха,  натхнену
охоронцями  Планети,  можна  пЁдсумувати  так:  його Пакт Миру,
пЁдписаний Всеамериканським Союзом, Ё його  непрямий  вплив  на
створення ООН -- це важливий внесок.
     Цей  роздЁл буде неповним без згадки про ще один епЁзод --
втручання посланця магЁв, причому не  на  нацЁональному,  а  на
ЁнтернацЁональному  рЁвнЁ.  ЗгЁдно  з  дещо  скороченим звЁтом,
пЁдготовленим Лейком Саксессом, у  програмЁ,  яка  передавалася
компанЁ?ю Ей-бЁ-сЁ рЁздвяного вечора 1950 року, незадовго перед
цим на спецЁальнЁй сесЁ? ПолЁтичного комЁтету ООН стався дивний
випадок.
     На  закритому  засЁданнЁ  Ради  Безпеки  бЁльшЁсть  держав
представляли глави ?хнЁх делегацЁй. Це стосу?ться Ё Сполучених,
ШтатЁв, якЁ представляв ОстЁн; поруч Ёз  ним  сидЁв  Ё  Даллес.
ВеликобританЁю  представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський
Союз  --  Вишинський.  Ця  несподЁвана  сесЁя  мала   настЁльки
закритий  характер, що крЁсла далЁ шостого ряду в залЁ засЁдань
12-го комЁтету були порожнЁ.
     Сюди  не  допустили  навЁть  фоторепортерЁв.  ДеякЁ  члени
СекретарЁату  сидЁли в скляних кабЁнах перекладачЁв, куди можна
попасти лише по сходах Ёз сусЁдньо? зали. ВсЁ дверЁ  в  залу  з
дев'яти  годин ранку до сьомо? дванадцяти вечора було зачинено.
НЁхто не мЁг пройти в дверЁ  12-го  комЁтету  без  пред'явлення
посвЁдчення.  Перед зачиненими дверима зали стояли охоронцЁ. За
?хнЁми словами, нЁкого зЁ стороннЁх вони  не  бачили.  Та  коли
головуючий  оголосив засЁдання вЁдкритим (спочатку англЁйською,
потЁм французькою мовою), з одного Ёз крЁсел
     За овальним столом запала тиша, а секретар  сера  Бенегала
Рау,  головуючого, легенько пЁдштовхнув його лЁктем, подумавши,
що всЁ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди всЁ здивовано
дивилися, Рау побачив за сво?ю спиною незнайомця. Першою думкою
головуючого було  гукнути  охорону  --це  ж  бо  закрита  сесЁя
комЁтету, склад учасникЁв суворо обумовлений заздалегЁдь.
     Рау   звернувся   до  цього  чоловЁка:  "Сер!  З  яко?  ви
делегацЁ??"
     ЧоловЁк був  худий,  у  сандалях,  бородатий,  у  схЁдному
одязЁ,  якого  Лейк  Саксесс  нЁколи доти не бачив. Незнайомець
ворухнув губами, Ё в залЁ запала  тиша.  ЛагЁдним,  проникливим
голосом,  що,  здавалося,  заповнив  примЁщення, хоча чоловЁк Ё
говорив без мЁкрофона, вЁн сказав:
     "Я маю багато чого сказати вам. Я вЁдкрию те, що трималося
в та?мницЁ вЁд сотворЁння свЁту. Ви повиннЁ взнати правду".
     Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотЁлого
чоловЁка в Ёншому кЁнцЁ цього примЁщення без вЁкон.  "Хто  ви?"
-- перепитав  Рау.  "?  зло,  яке  я  бачу  пЁд  сонцем, Ё воно
притаманне людям, ?хнЁ язики кажуть неправду. Отрута гадюки  на
?хнЁх  вустах.  ?  вони  не  знають путЁ Миру. Хто творить зло,
ненавидить СвЁтло. Вони очищають зовнЁшню сторону чашЁ Ё блюда,
а всерединЁ ?х повно здирства Ё зловживань.  ТакЁ  дерева  слЁд
вирубати пЁд корЁнь.
     Вишинський,  непроникний  Ё  похмурий, щось процЁдив крЁзь
зуби; незабаром  надЁйшов  переклад:  "Радянська  делегацЁя  не
бажа?  слухати  маячню  цього  палЁя  вЁйни.  Це  вторгнення --
безумовно, старанно пЁдготовлена, але незграбна  спроба  змови,
мета яко? представити Радянський Союз агресором у вЁйнЁ, в якЁй
не бере участЁ! Чи ж дивно, що комунЁзм у Коре? протисто?ть цим
ЁмперЁалЁстам?"
     ВЁн  зЁрвав  з носа окуляри Ё тицьнув ними в бЁк делегацЁ?
Сполучених ШтатЁв. Мова незнайомця стала рЁзкЁшою: "БезглуздЁ й
пустЁ закиди  я  вЁдмЁтаю,  бо  знаю,  що  вони  лише  рЁзновид
полЁтично?  боротьби.  Коли  хтось  бореться  за  владу, вЁн не
переможе, якщо боротиметься незаконними методами".
     "Пробачте,--  урвав  його  головуючий.  --  Ви  нЁчого  не
сказали  щодо теми нашого засЁдання. Яка ваша думка щодо Коре??
Де ми помиля?мося в цьому питаннЁ?"
     "Якщо господар зна?, коли прийде злодЁй, вЁн  приготу?ться
й не допустить, щоб його дЁм обЁкрали. Та якщо вЁн проспить, то
його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була вЁдповЁдь.
     Джебб, глава делегацЁ? ВеликобританЁ?, сказав: "Гадаю, всЁ
ми найбЁльш  бо?мось,  аби  хтось  Ёз  нас  не  став  наступною
жертвою".
     Продовжуючи стояти, незнайомець  проказав:  "Якщо  сильна,
озбро?на   людина   охоронятиме   свЁй   дЁм,   добро  його  не
постражда?".
     ОстЁн змахнув прапорцем, що позначав його  мЁсце,  просячи
слова:
     "У  Сполучених Штатах ми ма?мо ворогЁв у власному домЁ. Це
агенти Ёншого уряду, якЁ прикидаються лояльними до нас".
     ЧоловЁк  чемно  пЁдняв  руку,  щоб  скоротити  зауваження:
"НЁхто  не  може  служити  двом  хазяям одразу, бо вЁн буде або
зневажати одного  й  любити  Ёншого,  або,  навпаки,  служитиме
одному  Ё мати за нЁщо Ёншого. Всяке подЁлене царство приречене
на загибель". ОстЁн докинув: "Вони кажуть, що лише  намагаються
змЁнити  наш  уряд  мирним  шляхом... Покращити нашу економЁчну
систему..."
     ВЁдвЁдувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лЁкар не
потрЁбен, вЁн потрЁбен лише хворому!" (ЦЁкаво, що лист  махатми
Кум  ХумЁ,  написаний  у  лютому  1882  року,  мЁстить  саме цю
маловЁдому фразу).
     Непроханий промовець обернувся до ОстЁна й Даллеса:
     "Серед вас нема? нЁкого справедливого. Я знаю цЁ слова  --
вони  не  гарячЁ  й  не  холоднЁ. Бо ви кажете: "Я багатий, мо?
майно зроста?, менЁ нЁчого не потрЁбно". А того не зна?те,  якЁ
ви нещаснЁ!"
     Рау  пЁдвЁвся  зЁ  свого  крЁсла Ё промовив: "Ми зЁбралися
тут, аби розвЁяти нашу тривогу, а ви визначили  кожному  з  нас
його  долю.  То як же бути далЁ? Облишити нашЁ спроби в пошуках
миру?" На що чоловЁк вЁдповЁв:
     "ДЁйте  достойно  й  послЁдовно.   Будьте   розважливЁ   й
ретельнЁ.  Уникайте зла Ё творЁть добро. Шукайте миру, прагнЁть
його. ? плекайте  вашу  вЁру.  ВЁра  злагЁдню?  царства,  дода?
справедливостЁ, сповню? обов'язки й закрива? пащеки левам!"
     "Вам усе вида?ться вкрай простим",-- сказав Рау.
     "Багато  хто  Ёз  справедливих  волЁли  б почути те, що ви
слуха?те,  але   не   чу?те",--   вЁдповЁв   незнайомець.   Рау
посмЁхнувся:
     "Для  нас  незвично  чути  мудрЁсть,  яка  увЁйшла  до нас
ЁззовнЁ!"
     "Тож  не  вЁдмовляйтеся  приймати  стороннЁх,  бо   можете
прогледЁти вЁзит ангела!" -- мовив чоловЁк.
     Сер   Бенегал   Рау   повернувся  до  зали:  "Продовжувати
засЁдання зайве. Ми почули вЁдповЁдЁ на всЁ нашЁ запитання.  Що
ж  до Вас, сер, то ми вам вдячнЁ... Якби Ви лише могли написати
про все, про що тут говорили, якби Ви вЁдтворили цю мудрЁсть  у
книзЁ,  яку  кожен  мЁг би прочитати"... ОчЁ вЁдвЁдувача гнЁвно
спалахнули: "Така книга ?! Це ваша  свята  БЁблЁя!"  Його  гнЁв
пригас,  погляд  знову став спокЁйним Ё сумовитим. ВЁн рушив до
дверей, якЁ розчахнулись перед  ним.  ?  нЁхто  за  дверима  не
помЁтив, як вЁн вийшов.
     З  цього  Ёсторичного  епЁзоду видно, що посланцЁ мудрецЁв
Сходу невпинно борються за Мир, СвЁтло й Культуру. Важко уявити
тЁ гЁгантськЁ проблеми, з якими стикаються  адепти  Сходу.  Щоб
краще  зрозумЁти  ?хнЁ  завдання  Ё Ёстинний стан речей у свЁтЁ
сьогоднЁ,  пропону?мо  вашЁй  увазЁ  "ДЁалоги  в  храмЁ".  Вони
базуються  на  особистому досвЁдЁ автора й мають проЁлюструвати
основну тезу  цЁ??  книги  --  Ёснування  оази  вищо?  культури
космЁчного  походження  на  нашЁй  планетЁ, яка прагне пЁднести
людство на вищий щабель мислення.



     Льодовики блищали  у  вранЁшньому  сонцЁ,  як  дЁамантовЁ.
Хмари  на  схилах гЁр Ё туман в ущелинах повЁльно розвЁювались.
Арка з рододендронЁв розкЁшне облямовувала цю панораму могутнЁх
ГЁмала?в.
     У мене на колЁнах лежала книга з тЁбетського буддизму,  та
я не розкривав ??, зачарований неповторним кра?видом. НарештЁ я
почав  чи-тати  роздЁл  з  лама?стсько?  йоги, питаючи себе, чи
пощастить насправдЁ зустрЁти  освЁченого  ламу  в  цЁй  частинЁ
ПЁвнЁчно?  ?ндЁ?.  Коли  я напередоднЁ гуляв гЁрською стежиною,
мою увагу привернула вивЁска "ТЁбетська школа". Я  подумав,  що
мЁг  би  зустрЁтися з ?? директором Ё розпитати про пандЁтЁв --
бЁженцЁв з ТЁбету, що живуть у районЁ ДарджЁлЁнга.
     Директор про них нЁчого не знав, проте один з учителЁв, що
знав англЁйську, люб'язно допомЁг менЁ: "У маленькому монастирЁ
по той бЁк долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дЁстанетеся туди
за чотири години, якщо пощастить сЁсти в автомобЁль, що йде  до
села  неподалЁк  храму.  ? не забудьте попередити дарджЁлЁнзьку
полЁцЁю про свою подорож".
     У бЁнокль я  розрЁзнив  крихЁтну  цятку  побЁля  снЁгового
громаддя  гЁр на пЁвночЁ. То був лама?стський монастир. Маючи в
сво?му  розпорядженнЁ  тиждень,  я   вирЁшив   наступного   дня
навЁдатися  туди.  Я  здогадався  прихопити  з  собою двЁ речЁ:
записку на хЁндЁ  вЁд  учителя  з  детальним  описом  шляху  до
монастиря  Ё  Ёменем  лами,  а  також  мЁшок  рису  з  лавки  в
ДарджЁлЁнгу, який я купив по цЁнЁ чорного ринку,  вважаючи,  що
вЁн  може  стати  в пригодЁ бЁдним ламам. Я пам'ятав Ё примовку
горцЁв: "Чим вище  в  гори,  тим  холоднЁше"  й  одягнув  теплу
куртку.
     НевдовзЁ  по  тому,  як  розвиднЁло  Ё  гЁмалайськЁ  снЁги
зарожевЁли й зазолотились, я вже стояв на  дорозЁ,  що  вела  в
СЁккЁм.  Десь  за пЁвгодини менЁ пощастило зупинити автомобЁль,
де виявилося  вЁльне  мЁсце,  Ё  домовитися  з  власником  щодо
платнЁ.  ВодЁй  запевнив  мене,  що про?здитиме через село, яке
менЁ потрЁбно. Вибо?ста гЁрська дорога  робила  подорож  досить
виснажливою,  Ё  я  радЁв,  коли  нарештЁ  добувся мети. Старий
фордик зник удалинЁ, а я залишився один серед заснЁжених гЁр  Ё
долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найбЁльшого дому в селЁ
й  попрохав  пустити  на  ночЁвлю.  Господар  запропонував свою
власну  кЁмнату  й  навЁть  дав  овечу   шкуру,   якщо   раптом
температура в домЁ понизиться до точки замерзання.
     Маленький,  огорнутий  хмарами  храм,  що  його  я бачив у
бЁнокль, баштою височЁв на стрЁмкЁй кручЁ. Я гадав, що доберуся
туди за годину, та мо? надЁ?  не  справдились.  Вузька  стежина
спЁраллю здЁймалася все вище й губилася серед камЁння та снЁгу.
     Коли  я  опинився перед монастирськими ворЁтьми в куртцЁ з
пЁднятим вЁд вЁтру комЁром Ё гукнув,  дво?  молодих  тЁбетських
ченцЁв, побачивши мене, певно, вирЁшили, що це якийсь злий дух.
Проте  я  впевнено  пЁдЁйшов  Ё поклав ?м до нЁг мЁшок з рисом,
виказуючи сво? дружнЁ намЁри. А тодЁ простягнув  одному  з  них
записку  з  Ёменем  пандЁта;  лама  вЁдразу  ж метнувся в храм.
НевдовзЁ вЁн повернувся Ё вЁдчинив менЁ
     ПЁсля слЁпучого сонця, посиленого блиском снЁгЁв я  спершу
нЁчого  не бачив у темному храмЁ. Та поступово звик до сутЁнЁ й
розрЁзнив двох ченцЁв перед стату?ю Будди. Старший, з  поораним
зморшками   монгольським   обличчям,  читав  уголос  текст  пЁд
ритмЁчне  дзенькання  маленького  дзвЁночка.  Другий  лама  був
високим  чоловЁком  середнього  вЁку  з  голеною  головою. Його
обличчя, нЁби вирЁзьблено?  Ёз  слоново?  кЁстки,  було  типово
тибетським,  Ёз  пронизливими  маленькими  очима;  його  рЁт  Ё
пЁдборЁддя свЁдчили про вольову вдачу. Я стояв  Ё  чекав,  поки
старий лама скЁнчить читати.
     Високий  пандЁт-лама  привЁтав  мене складеними долонями й
запитав чистою англЁйською: "Що привело вас в Обитель СнЁгЁв до
нашого бЁдного храму, сер?"
     "Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарЁвнЁших мЁсць  у
свЁтЁ.  КрЁм  того,  я шукаю вченого ламу, який би пояснив менЁ
суть тЁбетсько? дгарми (вчення Будди)".
     Лама пронизав мене сво?м ЁнквЁзиторським поглядом:
     "ЗвЁдки ви взяли, що я вчений лама?" "МенЁ сказали, що  ви
отримали  вчений  ступЁнь у ЛхасЁ й зна?те тЁбетську йогу... Та
ще й отримали англЁйську освЁту в СЁккЁмЁ".
     "Чутки  про  людину  можуть   виявитися   неправдивими",--
докинув лама.
     "Воно  так,  проте ? дещо невловиме, що усува? помилки. Це
Ёнту?цЁя",-- несмЁливо заперечив я.  Моя  вЁдповЁдь,  очевидно,
задовольнила   тЁбетця,  бо  крига  вЁдчуження  зламалася.  ВЁн
зичливо спитав мене:
     "Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди  вЁрив,
що  великЁ  архати,  бодЁсатви, спасителЁ людства, яких в ?ндЁ?
звуть махатмами,-- це реальнЁ Ёстоти. Чи не вЁдомо  вам  чогось
про ?хн? мЁсцеперебування?" -- боязко поцЁкавився я.
     "Буддизм ?рунту?ться на вЁрЁ у вищих людей, якЁ, подолавши
шлях з  восьми  поворотЁв,  досягли нЁрвани. ? ми вЁримо, що на
пЁвночЁ ? царство, де живуть такЁ  великЁ  душЁ.  Ми  назива?мо
його Шамбалою",-- вЁдповЁв лама.
     "Чи  правда, що цЁ свЁтлЁ душЁ створили невидиме братство,
яке присвятило себе духовному поступовЁ людства?"
     "У нас в ТЁбетЁ  справдЁ  ?  таке  братство,  проте  нема?
пЁдстав  вважати,  що  воно охоплю? сво?м впливом лише АзЁю",--
вЁдповЁв лама.
     "Я вважаю, що тренування Ё випробування для допуску  в  це
братство  мусять бути тривалими Ё вкрай складними. Я усвЁдомлюю
свою непЁдготовленЁсть  до  цього  Ё  знаю,  що  менЁ  потрЁбно
пережити багато перевтЁлень, аби досягти прийнятих вами високих
стандартЁв,  проте  завжди сподЁвався на це Ё хочу запитати вас
-- чи можу я, попри свЁй низький рЁвень, якось допомогти  вашим
архатам Ё прислужитися вашЁй роботЁ в просвЁтленнЁ людства?"
     "Шлях  служЁння  важкий  Ё вимага? неабияко? самопожертви.
Але забувши про себе, можна пЁднестися над землею Ё розчинитись
у безконечностЁ. Якщо ви не  заперечу?те,  ми  можемо  виконати
йогЁчну  психологЁчну  вправу,  аби  ви  зрозумЁли  наш  спосЁб
мислення",-- запропонував лама.
     "О так, це мене надзвичайно цЁкавить!" -- вигукнув я.
     Лама пояснив менЁ, як прийняти йогЁчну позу перед Буддою Ё
поринути в медитацЁю, а сам сЁв поруч.
     "УявЁть, що вашЁ недолЁки в правЁй руцЁ, а вашЁ чесноти --
в лЁвЁй.  Тепер  покладЁть  вашЁ  невидимЁ  грЁхи  на   кам'яну
долЁвку,  так  само  покладЁть  Ё  вашЁ  чесноти.  Ваше обличчя
вкрива? маска -- наша особистЁсть, що включа? в себе  ваш  вЁк,
стать, нацЁональнЁсть, фах тощо. ДеякЁ маски потворнЁ, глинянЁ,
ЁншЁ  гарнЁ, мармуровЁ. ДеякЁ золотЁ, ЁншЁ залЁзнЁ... Та якою б
не була ваша маска, покладЁть ??  ненадовго  на  долЁвку  перед
собою",-- казав менЁ лама.
     ВЁдчуття порожнечЁ, втрата орЁ?нтацЁ? охопили мене, коли я
позбувся свого ЁменЁ, вЁку, статЁ, нацЁональностЁ, фаху -- всЁх
мо?х особистих  характеристик.  Здалося,  що я навЁть почув, як
стукнула об пЁдлогу та моя маска.
     "Тепер ви Ё розумово, Ё  духовно  оголенЁ,  ви  --  просто
центр  свЁдомостЁ  без  нЁчого. Ви лише язичок полум'я в океанЁ
вогню. Духовно ми з вами далеко за межами ЗемлЁ й змЁшу?мо нашЁ
вогнЁ з вогнями далеких зЁрок Велико? Пустоти",-- шепотЁв лама.
     Дивне  й  збудливе  розширення  свЁдомостЁ  охопило   мене
природно  Ё  без  будь-яких  мо?х  зусиль. Розумовий вплив лами
мусив бути напрочуд сильним, щоб  зробити  цЁ  вЁдчуття  такими
яскравими.
     "Ми  вже  пЁднялися до межЁ вЁдсутностЁ часу, де все Ёсну?
одночасно,   де   нема   нЁ   минулого,   нЁ   сучасного,    нЁ
майбутнього",-- мовив лама.
     Я вЁдчув цЁлковиту порожнечу, нЁби час зупинився назавжди.
БЁльше  не  було нЁ До, нЁ ПЁсля, нЁ Низу, нЁ Верху, нЁ Тут, нЁ
Там.  То  було  вЁдчуття  цЁлковитого   злиття   з   простором,
позбавленим часу.
     "Тепер  ми  спуска?мося  з  нашо? високо? межЁ... нижче...
нижче... ПЁднЁмЁть вашу стару маску, вЁзьмЁть  з  пЁдлоги  вашЁ
грЁхи   й   чесноти.   ВернЁться   в  свою  шкаралупу,  в  якЁй
перебуватимете до остаточного вивЁльнення",-- пЁдсумував лама.
     "Це ви й назива?те нЁрваною?" -- спитав я  пЁсля  глибоко?
мовчанки.
     "Ви  вЁдчули  лише  проблиск  Велико? Пустоти, почули лише
вЁдлуння Великого  Мовчання.  Тепер  ви  здатнЁ  збагнути  нашу
свЁдомЁсть,  яка  дозволя?  нам  виснувати, що ми -- лише гостЁ
планети Земля".
     "Я хотЁв би якось допомогти вашЁй великЁй працЁ",-- сказав
я.
     "Похвально, що ви бажа?те  працювати  на  бодЁсатв,  проте
мушу  пояснити  вам нашЁ завдання, Ё тодЁ ви, цЁлком можливо, й
змЁните свЁй намЁр",-- застерЁг лама.
     ВЁн пЁдвЁвся зЁ сво?? циновки, гукнув двох молодих лам  Ёз
сусЁдньо?  келЁ?  й  вказав  ?м  на  масивну  книжкову  шафу  з
вЁддЁленнями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки  вЁдсунули
шафу,  Ё  на  кам'янЁй  пЁдлозЁ  я  побачив  люк з кЁльцем. Люк
пЁдняли, Ё стало видно кам'янЁ сходи, що вели вниз. Старий лама
взяв довгу запалену свЁчку Ё кивнув менЁ, щоб я  йшов  за  ним.
Через  кЁлька  схЁдцЁв  я  зрозумЁв, що сходи ведуть до високо?
печери  з  сталактитами  Ё  сталагмЁтами;  вона  нагадала  менЁ
середньовЁчну  церкву  з  нЁшами  й  високим  вЁкном, крЁзь яке
сЁ?ться денне свЁтло. НасправдЁ то було не вЁкно,  а  щЁлина  в
пЁвденнЁй частинЁ печери, яку штучно розширили, щоб мати бЁльше
свЁтла.  Хоча загалом у печерЁ було сухо, краплини скапували зЁ
сталактитЁв, живлячи крихЁтнЁ струмочки, якЁ вЁдразу  щезали  в
щЁлинах пЁдлоги.
     Закапелки печери скидалися на церковнЁ нЁшЁ. В найбЁльшЁй,
на пЁвнЁчному боцЁ, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив
ряд червоних  свЁчок Ё курильних паличок перед нею. ? вЁдразу з
напЁвтемряви з'явилась у всЁй сво?й красЁ Тара, богиня  планети
Венерн.  На  нЁй  була  тЁара, великЁ сережки, браслети, око на
лобЁ й очЁ на долонях рук  Ё  ступнях  нЁг,  що  символЁзу?  ??
всюдисущЁсть.  Тара  --  це  мадонна  ТЁбету,  Непалу й бЁльшо?
частини АзЁ?, де ??  знають  Ё  пЁд  Ём'ям  Гуань  ?нь,  богинЁ
милосердя,  ?? права рука була простягнута в поруховЁ спЁвчуття
й допомоги, лЁвий великий Ё середнЁй пальцЁ творили  кЁльце  --
знак, що вказу? на божественне вчення в його вищЁй логЁцЁ.
     Коли  кам'яна  плита  за  нами  опустилась,  менЁ спало на
думку, що я опинився в  Ёншому  свЁтЁ,  зовсЁм  вЁдмЁнному  вЁд
того,  який  знав  досЁ.  Лама пЁдвЁв мене до богинЁ. Я помЁтив
перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитЁв
упродовж тисячолЁть.  Цей  овальний  резервуар  був  повний  по
вЁнця, а надлишок води стЁкав у щЁлину. КраплЁ, що зривалися зЁ
стелЁ   печери,  зроджували  концетричнЁ  кола  на  дзеркальнЁй
поверхнЁ води.
     "Це --  сльози  Тари,  що  оплаку?  падЁння  людини  з  ??
колишнього божественного становища,-- пояснив лама Ё продовжив:
-- Чи  чули  ви  про озеро Лхама Ламцо в ТЁбетЁ, де з'являються
видЁння,  коли  лама?стськЁ  священики   ворожать   про   мЁсце
народження майбутнього Далай-лами?"
     "Пригадую,  я  щось  читав  про це..." "Водойма, на яку ви
дивитеся, схожа на священне озеро тим, що Ё в  нЁй  з'являються
украй значущЁ зображення".
     Я  зацЁкавлено  дивився на воду, що вЁддзеркалювала свЁтло
свЁчок, постать Тари в темнЁй нЁшЁ; проте нЁчого  Ёншого  я  не
бачив.
     "ДивЁться  глибше...  Ще  глибше... ОМ МАН? ПАДМЕ ХУМ!" --
речитативом згукнув лама, Ё  голос  його  вЁдлунив  пЁд  стелею
печери.  СвЁчки освЁтлювали Тару калейдоскопЁчним ореолом барв,
дим вЁд курильних паличок линув угору, Ё все те  вЁдбивалось  у
водоймЁ,  час  вЁд  часу  сколиснуте  впалою краплею. Зненацька
зображення зникло, а воду вкрив  нЁби  туман.  Я  побачив  новЁ
зображення,   настЁльки   чЁткЁ,  наче  на  екранЁ  кольорового
телевЁзора. Лама стояв поруч Ё собЁ дивився на воду.
     Перше зображало нашу планету  в  космосЁ  з  ??  океанами,
континентами  й  скупченнями  хмар,  як  на  знЁмках  НАСА.  За
хвилину-другу вигляд земно? кулЁ почав невпЁзнанне змЁнюватись.
ВажкЁ  сЁрЁ,  чорнЁ,  рудЁ  й  червонЁ  хмари  окрили  найбЁльш
заселенЁ   частини   ЗемлЁ.   Час   вЁд   часу   ?х   прорЁзали
вогненно-червонЁ спалахи,  нЁби  вибухи.  Вряди-годи  блакитнЁ,
рожевЁ   й  золотавЁ  променЁ  й  зЁрки  виростали  з  темряви,
освЁтлюючи ??. Але всю планету огортала величезна аура жахаючо?
темно? забарви.
     "Ви спостерЁга?те ментальнЁ й емоцЁональнЁ  вЁбрацЁ?,  якЁ
випромЁню?  людство.  Як бачите, ?хня якЁсть низька -- звернЁть
увагу на сЁрий туман его?зму.  БлакитнЁ  Ёскри  --  то  духовнЁ
устремлЁння  меншостЁ,  але  ?х  поглинають потоки пристрастей,
ненавистЁ й жадоби,  що  творять  цю  гЁгантську  ауру  довкола
планети впродовж тисячолЁть. Це нагаду? ЁонЁзованЁ шари навколо
ЗемлЁ, що вЁдбивають радЁохвилЁ",-- пояснив лама.
     То  було приголомшливе видовище -- передЁ мною розгортався
весь обшир ментального панцира, що оточу? Землю.
     "Наша планета  тяжко  хвора,  бо  люди  хибно  мислять",--
прошепотЁв я.
     Час  вЁд  часу  темнЁ  пасма тяглися далеко в Космос, наче
щупальцЁ  восьминога.  Той  чорний  восьминЁг,   що   витав   у
мЁжпланетному просторЁ, мав страшний вигляд, Ё вЁд вЁдчуття, що
я  живу на його спинЁ, мене пересмикнуло. ? цЁ?? митЁ блакитнЁ,
рожевЁ  й  снЁжно-бЁлЁ  променЁ  блискавками  пронизали   темне
чудовисько.
     "Це позитивнЁ ментальнЁ випромЁнювання людей?" -- спитав я
у свого гЁда.
     "Так,  Ё  ви  бачите, що темна аура ЗемлЁ може очиститися,
якщо людина прагнутиме випромЁнювати сво? думки й емоцЁ? на цЁй
довжинЁ хвиль. Це люди повиннЁ робити систематично Ё синхронно,
аби планета випромЁнювала лише позитивнЁ  духовнЁ  вЁбрацЁ?",--
коментував   лама.   ПотЁм   продовжив:  "Тара  довго  плакала,
мати-природа  може  якось  струснути  цЁ  негативнЁ  думки,  що
створюють   навколо   ЗемлЁ  жахливий  панцир.  Людство  мусить
очистити й дезинфЁкувати свЁй планетний дЁм. Архати роблять усе
можливе,  аби  нейтралЁзувати  зло,  проте  сьогоднЁ  важливЁше
зупинити  новЁ  негативнЁ  випромЁнювання,  Ё  лише сама людина
здатна це зробити".
     Поки тЁбетський лама розмЁрковував уголос,  я  дивився  на
водойму  перед  Тарою Ё на дивовижнЁ зображення, якЁ з'являлися
там. Помалу вони стали розтавати, Ё невдовзЁ я вже бачив тЁльки
гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори.
     "ГодЁ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще
бЁльше хочу допомогти, попри навЁть те, що це робота титанЁв, а
ним я не ?",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу.
     "Це добре, що ви хочете допомагати бодЁсатвам. Кожен  може
допомогти в мЁру сво?х здЁбностей".
     "А  чим  я  можу  допомогти?"  --  запитав  я.  Лама трохи
помовчав. ВЁн заплющив очЁ, чи щоб обдумати вЁдповЁдь,  чи  щоб
прийняти  нечутне  послання  вЁд  високих  Ёстот,  що складають
тЁбетський пантеон.
     "У РЁк архатЁв, у РЁк попередження будьте готовЁ допомогти
?м",-- нарештЁ проказав лама, розплющивши очЁ.
     "Те станеться через 10 рокЁв,  у  РЁк  вогненного  дракона
(1976)?"--спитав я.
     "Так.  Але я мушу розповЁсти вам одну легенду -- стару, як
ГЁмала?. НавЁть  якщо  ви  ризику?те  пЁдхопити  нежить  у  цЁй
печерЁ,  я  розповЁм  ??  вам  саме  перед нашою богинею Тарою,
оскЁльки скоро розпочнеться ?? епоха". ?  лама  почав  оповЁдь.
"За  нашим  усним ученням, яке проповЁду? монастир ТашЁ Лхунпо,
мЁльйони рокЁв тому кЁлька надЁстот з Ёншого  високорозвинутого
свЁту  зЁйшли  на  Землю,  щоб прискорити еволюцЁю планети Ё ??
майбутнього людства. Вони були "народженЁ духом", тобто  штучно
створенЁ  з первЁсно? матерЁ?. ? могли ставати важкими, як ядро
ЗемлЁ, або легкими й вогнистими, як сонячне свЁтло. ЗовнЁшнЁстю
цЁ велетнЁ нагадували богЁв. Серед цих посланцЁв,  чи  ангелЁв,
був  Мара,  якого  ви назива?те Люцифером, або Сатаною. ВЁн мав
розвинути предметне мислення й ЁндивЁдуальнЁсть людини. За вЁки
вЁн досяг цЁ?? мети, та  коли  пЁзнЁше  з'явилися  бодЁсатви  й
Тара,  аби  виховати  серце  людини,  вЁн не захотЁв вЁддати ?м
людину. То було повстання Мари проти ВчителЁв КосмЁчних ЦиклЁв.
ВЁдтодЁ його вже не називають НосЁ?м СвЁтла, або Люцифером, вЁн
став Володарем ПЁтьми.
     ВЁдтодЁ на  бодЁсатв  упало  подвЁйне  завдання:  боротися
проти  намагань  Мари  прив'язати  людину до землЁ й зробити ??
себелюбною, безпринципною Ё агресивною,  Ё  водночас  працювати
над  духовним  зростанням  людства, як велить закон циклЁв. Ось
чому в цей свЁт було послано Будду й архатЁв.
     ВЁдмова Хазя?на ЗемлЁ спЁвпрацювати з Богом Сонця Ё Духами
Планет викликала космЁчну кризу. Людство зараз мусить вирЁшити,
куди рухатися -- до СвЁтла чи Темряви, Ё цим пожне плоди  сво??
карми.  УсЁ  народи  мусять  зробити  вибЁр мЁж старими шляхами
боротьби й новим ладом всесвЁтнього братерства.
     НайвищЁ Ёстоти Сонця Ё Ёнших свЁтЁв кажуть  СатанЁ:  нехай
твоя   лампада  свЁтить,  але  не  заважай  Ёншим,  славетнЁшим
свЁтилам у зоряному просторЁ! Розвали стЁну навколо  ЗемлЁ,  бо
лдство  духовно  вже  задиха?ться  пЁд  цим панцирем. КосмЁчний
годинник указу?, що скоро настане Духовний вЁк.  Ти  не  зможеш
зупинити  його,  хоч  Ё  прагнеш  це  зробити,  бо  джан чохани
незабаром принесуть Ёз космосу тЁло, яке досЁ ще нЁхто не бачив
-- простий вихор сил. Коли вЁн спалахне, його полум'я спопелить
усю твою працю.
     ВЁк по  вЁку,  тисячолЁття  по  тисячолЁттю  ми  надсилали
людству   послання,   призначенЁ   окремим  народам.  УсЁ  вони
закликали до ?дностЁ Ё загального братерства. На жаль, небагато
з них розбудили людство. Ось  чому  в  цей  критичний  час  так
необхЁдно  передати  послання  з останнЁм попередженням. Це наш
Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти  Владарювання
Серця,  Ёнакше  воно  самознищиться.  Порушуючи кармЁчний закон
унЁверсальностЁ життя сво?ю руйнЁвною поведЁнкою,  людина  буде
осуджена  й  покарана природою. ЦЁлЁ мЁста зануряться в океани,
величезнЁ континенти  розколють  вулканЁчнЁ  катаклЁзми.  ПЁсля
Року  архатЁв  усЁм  людям  ЗемлЁ  буде поставлено Всепланетний
ультиматум. ВЁн повинен передатися з добротою Ё спЁвчуттям, хоч
Ё твердо, бо це -- останн? попередження, його передають лише  з
добрими   намЁрами.   Людина   пЁсля   цього  муситиме  зробити
остаточний вибЁр -- СвЁтло чи ПЁтьму, Мир чи  ВЁйну,  Серце  чи
Кулак, МудрЁсть чи НевЁгластво.
     Тепер  вам  зрозумЁло,  що  людство -- поле битви небесних
сил. Це -- вкрай давн? вчення,  воно  входить  у  всЁ  релЁгЁ?.
ВЁйна  СвЁтЁв  зараз у розпалЁ, Ё будемо сподЁватися, що людина
не стане до сил Темряви, бо Ёнакше  сили  карми  зЁтруть  ??  з
ЗемлЁ".
     "СтародавнЁ легенди засвЁдчують подЁбну планетарну кризу в
останнЁ днЁ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами.
     "Це  так,  проте  наша  сучасна  криза  бЁльш гостра через
чисельнЁсть населення Ё  бЁльшим  ступенем  духовного  занепаду
людини".
     "То як же нам тодЁ бути?" -- вихопилось у мене.
     "В  останню  чверть  столЁття  пролуна?  заклик  заснувати
Доктрину Серця, бо лише вона  спроможна  врятувати  планету",--
вЁдповЁв лама.
     "Чи  захоче  хто  ??  почути..."  --  урвав  я  його.  "Це
неЁстотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести всЁм людям
ЗемлЁ!  На  нинЁшньому  перехрестЁ  дорЁг  людство  мусить  або
вибрати  шлях,  що  веде  в  безодню  морально? деградацЁ?, або
Ёнший, що зносить  до  зЁрок.  Це  визначальна  пора  для  долЁ
землян.  Якщо  попередженням  знехтують Ё людство далЁ йтиме за
Володарем  ПЁтьми,  тодЁ  космЁчна  Ё?рархЁя  прийме  виклик  Ё
знищить зло на цЁй планетЁ".
     "Ви  гада?те, що я зумЁю донести цЁ легенди Ё пророцтва до
широкого  загалу  й   зберегти   репутацЁю   людини   в   сво?й
свЁдомостЁ?" -- спитав я.
     "У  цьому столЁттЁ народи свЁту пережили двЁ свЁтовЁ вЁйни
й можуть ввергнутися в третю наприкЁнцЁ столЁття. То  вони  при
здоровому  глуздЁ? Ви зробите це, до вашого голосу при?днаються
ЁншЁ, бо цього разу  ставки  величезнЁ.  Йдеться  не  про  долю
людства,  яке вЁдновилося б через кЁлька мЁльйонЁв рокЁв, а про
Ёснування цЁло? планети, для створення Ё розвитку яко? потрЁбна
манвантара часу (надзвичайно довгий космЁчний  цикл;  згЁдно  з
даними  науки,  вЁк  ЗемлЁ  склада? п'ять мЁльярдЁв ро-кЁв)" --
вЁдповЁв тЁбебець.
     "Всяке моралЁзування чи заклик до реформ зустрЁча?  грубий
опЁр мас",-- зауважив я.
     "Народи   ЗемлЁ  повиннЁ  зрозумЁти,  що  час  розп'ять  Ё
пророкЁв,  якЁ  виступали   перед   екзальтованими   натовпами,
минувся.  Зараз  архати  розмовлятимуть  блискавками, громами й
падаючими зЁрками! Наста? епоха Шамбали!" ВЁн трохи помовчав, а
тодЁ  продовжив:  "Зважте,  я  не  пророкую,  а  розкриваю  вам
стратегЁчнЁ  дЁ?  небесних  армЁй,  якЁ  розпочинають  битву  з
незлЁченними  силами  ПЁтьми.  Готу?ться  ВЁйна  СвЁтЁв,   вищЁ
космЁчнЁ  понадлюдськЁ  системи борються з силами зла на ЗемлЁ,
що отруюють космос Ё вшкоджують  всю  Сонячну  систему.  ВЁрить
людина  чи  нЁ  в  цю  космЁчну  битву, вона вЁдповЁда? за сво?
вчинки й пожне врожай сво?? карми. Однак ? засЁб, що  дозволить
почути  могутнЁх  володарЁв  карми  Ё нас, ?хнЁх слуг. ОхоронцЁ
культурного спадку загиблих цивЁлЁзацЁй,  ми  вЁдкри?мо  та?мнЁ
сховища  в  ?гиптЁ  й продемонстру?мо Ёснування високо? науки Ё
технологЁ? у далекому минулому. На сво?х  телевЁзЁйних  екранах
люди  побачать  здобутки  минулих часЁв. Мораль цього вЁдкриття
стане зрозумЁлою: те, що  сталося  з  тЁ?ю  цивЁлЁзацЁ?ю,  може
статись  Ё  з  вашою. ? ви можете стати безживною цивЁлЁзацЁ?ю,
легендою, в яку нЁхто не вЁритиме через десять тисяч рокЁв.  То
буде найважливЁше послання -- не берЁть за приклад Атлантиду!"
     Уперше  за  час  нашо? бесЁди я вЁдчув хвилювання в голосЁ
лами.  "Таке  вЁдкриття,   безумовно,   буде   революцЁйним",--
зазначив я.
     "Воно  стане сенсацЁ?ю Ё приверне увагу народЁв. ? ось так
вони почують Всепланетний ультиматум".
     "? яко? ж ви очЁку?те поведЁнки людства?"  --  поцЁкавився
я.
     "Вчення  Тари, Доктрина Серця повиннЁ скласти основу ново?
соцЁологЁ?. Можуть виникати суперечки мЁж  системами,  але  без
вЁйни.  Ми  мусимо зрозумЁти, що всЁ ми -- члени однЁ?? велико?
всепланетно? родини",-- лагЁдно промовив лама.
     "Чи   можемо   ми   вирЁшити   нашЁ   проблеми   без   тих
апокалЁптичних потрясЁнь, якЁ ви згадували?" -- запитав я.
     "Можемо  й повиннЁ, та от чи захочемо? Чи захоче бЁльшЁсть
людей зректися шляху жадоби, его?зму, обмеженого нацЁоналЁзму Ё
культу хтивостЁ заради культу духовностЁ? Людям не  обов'язково
всЁм   поголовно   ставати   ченцями   й  аскетами,  але  вони,
безперечно,  можуть  жити  й  думати  як  Ёстоти,  гЁднЁ  цього
найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й
руйнують   матЁр-природу?   Карма,   або  космЁчне  правосуддя,
невЁдворотне  й  жахливе.  То  навЁщо  його  провокувати?"   --
вигукнув лама.
     "А  кому  адресуватиметься це попередження -- Всепланетний
ультиматум -- лише урядам чи нацЁям?" -- поспитав я.
     "? тим, Ё тим. Уряд не може Ёснувати без пЁдтримки народу,
а народ   може   виражати   свою   волю   лише   через    сво?х
представникЁв".
     "Чи  пов'язу?ться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку
мовлять вашЁ давнЁ тексти?" -- спитав я.
     "Чи вЁдкри? дверЁ в кращу еру, в цикл  Тари.  ПриймЁть  ??
емблему,  Знак  Серця,  нехай  вона  об'?дну? людство, оскЁльки
кожна добра релЁгЁя та  ЁдеологЁя  базу?ться  на  гуманЁзмЁ",--
вЁдповЁв  лама.  ВЁн  пЁдвЁв мене ще ближче до Тари, освЁтлено?
свЁчками. Без попередження поклав мою лЁву руку  на  ??  праву,
простягнуту в поруховЁ спЁвчуття людству.
     "Знак  Серця  --  то  емблема  майбутньо?  епохи,--  мовив
лама,-- епохи Майтре?. Так каже калачакра, наука про цикли".
     Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу:  на
долонЁ  мо??  лЁво? руки виразно вЁдбилося зображення серця. То
не був вЁдбиток символа, вирЁзаного на руцЁ Тари у виглядЁ ока,
а якийсь феномен, пов'язаний з кровообЁгом, бо щоразу,  коли  я
натискав  на пляму-серце, вона блЁдла. Ламу неабияк втЁшило те,
що сталося.
     "Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча вЁн Ё зникне з руки
через кЁлька днЁв, та  все  ж  залишиться  невидимим  на  вашЁй
руцЁ",-- сказав вЁн.
     Я  так розхвилювався, що не мЁг вимовити бодай слова. Лише
думав про велике знання, яке менЁ вЁдкрилося в святилищЁ  Тари.
Ми пЁднялися сходами до люка, Ё головний лама постукав у нього.
НевдовзЁ ми знову були в головному храмЁ.
     "Продовжимо   завтра",--  пЁдсумував  лама.  ПЁсля  легко?
вечерЁ, подано? ламою, якого  я  ранЁше  не  бачив,  я  залишив
монастир  у  супроводЁ  молодого лами з лЁхтарем. ВЁн попередив
мене, що трохи доведеться  йти  в  темрявЁ.  ?  справдЁ,  через
пЁвгодини  стало  темно,  Ё  олЁйний лЁхтар неабияк прислужився
нам.
     Наступного ранку я знову  залишив  ущелину  й  подерся  до
монастиря.   Там   головний  лама  привЁтав  мене  Ё  пригостив
дарджЁлЁнзьким  ча?м,  що  було  вкрай   доречно   пЁсля   мо??
прогулянки  на морозЁ. ПотЁм вЁн показав менЁ кЁлька тЁбетських
книг, пояснюючи, про що вони. На  стЁнах  храму  висЁло  багато
прапорЁв,  яких я в сутЁнках ранЁше не помЁтив. Лама взяв довгу
свЁчку й запросив мене оглянути цЁ прапори-танки.
     "Це -- танка  Майтре?,  прийдешнього  Будди.  Бачите,  вЁн
посмЁха?ться.  Це  означа?,  що  його мЁсЁя сприятлива, а поява
несподЁвана".
     "Прихильники  багатьох  релЁгЁй  вЁрять   у   месЁю,   або
аватару,--  зауважив  я. -- Та чи принесе майбутнЁй Майтрея мир
людству?"
     "Ваше запитання нагадало  менЁ  урок,  який  менЁ  дали  в
юностЁ  тро?  великих архатЁв. Вони сказали: "Ваш свЁт котиться
до нещастя. Людство може  врятувати  Землю  лише  на  шляху  до
духовного  вЁдродження". ? коли я нахабно спитав: "Але чи зможе
майбутнЁй Майтрея, новий Будда,  врятувати  його?"  --  один  з
учителЁв  вЁдповЁв:  "Майтрея  лише  вкаже шлях, а людство саме
муситиме пройти його".
     "Я  бачу,  як  нерозважливо  чинить  людина,  йдучи  проти
космЁчного закону вЁчного сходження",-- мовив я.
     "Коли  зло  досягне  критично?  позначки й шкала цЁнностей
рЁзко впаде пЁд  тягарем  ненавистЁ,  неуцтва  й  аморальностЁ,
Шамбала  звелить  джан чоханам (космЁчним надЁстотам) наблизити
астрономЁчне   тЁло,   що   перебува?   за    ЮпЁтером.    Його
випромЁнювання  змЁнить  усе  живе  на цЁй планетЁ",-- запевнив
лама. "? коли  очЁку?ться  ця  велика  космЁчна  подЁя?"  "Нове
свЁтило  стане  видимим  наприкЁнцЁ столЁття, проте наближатися
воно буде ще багато рокЁв",-- була вЁдповЁдь.
     Ми стояли перед танкою Майтре?, Ё я  вирЁшив  запитати  ще
про одне: "А коли настане пришестя Майтре??"
     "В останню чверть XX столЁття людство повинно бути готовим
до пришестя архатЁв.
     Можливо, в цей критичний перЁод свЁтово? ЁсторЁ? з'явиться
Ё сам  Майтрея.  ПравлЁння Серця пошириться серед усЁх народЁв.
Тож коли сфЁнкс у ГЁзЁ виступить Ёз попередженням, готуйтеся до
великих подЁй".
     "Отже,  Всепланетний  ультиматум   адресуватиметься   всЁм
народам.   ?ндивЁдуально   чи   колективно,  через  ОрганЁзацЁю
Об'?днаних  НацЁй,  усЁ  вони  мають  отримати   це   Ёсторичне
послання",-- пЁдсумував я розмову.
     "ВЁн  дасть  усЁм на цЁй планетЁ шанс проявити свою волю у
виборЁ СвЁтла чи Темряви, Братерства  чи  Его?зму",--  вЁдповЁв
лама.
     Я  мЁг  висловити  свою  повагу  до  цих  одкровень одним:
з'?днати долонЁ рук Ё вклонитися за схЁдним звича?м. Лама  взяв
мою  лЁву  руку,  подивився  на червоний знак серця на долонЁ й
згЁдливе кивнув головою.
     "Чи можу я сподЁватися на ще  одну  зустрЁч  з  вами?"  --
поспитав я.
     "Коли  ураган  минеться,  приходьте  в  ТашЁ  Лхунпо, Ё ми
продовжимо наш дЁалог",-- вЁдповЁв лама.
     Украй схвильований, глянувши востанн? на мовчазного Будду,
танки Майтре? Ё Вчителя Шамбали, я залишив монастир.
     НадворЁ в слЁпучому сонцЁ сяяли в усЁй сво?й чистотЁ снЁги
й льодовики ГЁмала?в. Та я  знав:  гори  випромЁнюють  невидиме
свЁтло,  свЁтло  знання,  яке  прийшло з Ёншого свЁту Ё стражЁв
якого зна? лише купка людей.
     ЦЁ величнЁ Ёстоти, архати, володЁють  не  лише  винятковою
мудрЁстю  Ё  владою, що ма? космЁчне, позаземне походження, а й
могутнЁми силами життя й смертЁ, що я вирЁшив -- мЁй  обов'язок
повЁдомити  про  Всепланетний  ультиматум,  нехай  навЁть  це Ё
викличе насмЁшки та недовЁру читачЁв.



     Пророки  й  провидцЁ,  що  спЁлкувалися   з   надлюдськими
Ёстотами  й  отримали одкровення про майбутнЁ часи, аби описати
свЁй досвЁд Ё полегшити  розумЁння  неможливого,  вдавалися  до
символЁв та алегорЁй.
     Щоб обгрунтувати попереднЁй роздЁл, де йшлося про особистЁ
враження,   годилося  б  навести  уривки  з  Писань  Ё  виявити
подЁбнЁсть мЁж пророцтвами. Проте насамперед слЁд вЁдповЁсти на
запитання: чи можливо взагалЁ дЁзнатися про  майбутн??  В  наше
ейнштейнЁвське  столЁття  вже  нЁхто  не  сумнЁва?ться, що коли
сучаснЁсть реальна, то вона й мусить походити з реальностЁ,  бо
ж  реальне  не  може  випливати з нереального. А це означа?, що
минуле таке ж реальне, як Ё майбутн?. Якщо сьогодення вЁдчутне,
то таким повинно бути й майбутн?, хоча наша оцЁнка того, що ма?
статися, Ё може виявитися  неточною.  В  нашому  календарЁ  365
днЁв,  Ё  частини  цих днЁв чи мЁсяцЁв ще не було, проте й вони
присутнЁ в календарЁ. ТочнЁсЁнько так усЁ роки,  що  залишились
до 2000 року, входять у XX столЁття. Якщо вЁрно запрограмований
комп'ютер  да?  точнЁ  прогнози,  то  нема? пЁдстав вважати, що
людський мозок не здатен на те саме. ЗасвЁдчують це  достовЁрнЁ
випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових.
Ясно,  що  в  царинЁ  пророцтв,  як  Ё в будь-якЁй ЁншЁй царинЁ
дЁяльностЁ, однЁ особи бЁльш компетентнЁ, нЁж ЁншЁ.
     Не треба бути пророком,  аби  бачити,  що  сьогоднЁ  перед
людством  лише  два  шляхи:  ?днання свЁту й мир чи продовження
конфлЁктЁв, вЁйн Ё духовне виродження. ЦЁкаво  б  знати,  що  ж
говорили  провидцЁ  про  наше  сьогодення.  Як  у  попередньому
роздЁлЁ, де йшлося про легенди АзЁ?, Ё в цьому роздЁлЁ перевагу
буде надано ТЁбету та ?ндЁ?.
     Проте  Ё  БЁблЁя   ма?   численнЁ   рядки,   що   описують
астрономЁчнЁ  явища  в "новЁтнЁ часи". Пророк ?сайя, наприклад,
мовить про "новЁ небеса й нову землю (66,22)". У Новому  завЁтЁ
святий Лука пише про "знаки на СонцЁ, МЁсяцЁ й зорях" (21,11)".
Армагеддон  "АпокалЁпсису" ма? синонЁм в азЁатських текстах, де
його називають "Битвою Шамбали".
     ЗгЁдно з тЁбетськими текстами, коли зло з його  ненавистю,
вЁйною Ё моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала ?дина
збереже  вчення  Будди.  ВченЁ  лами  вЁрять,  що  епоха ця вже
настала Ё що остання битва мЁж силами СвЁтла  Ё  силами  ПЁтьми
вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться бЁля царства
Шамбали, ?? володар збере сво? легЁони священних Ёстот Ё атаку?
орди зла. "Шамбала Смонлам" так опису? цю битву:
     "Безстрашний серед сво?? армЁ? богЁв,
     ЗЁ сво?ми дванадцятьма легЁонами,
     Ти скачеш на конЁ,
     Встромля?ш спис у груди Хануманди --
     Ватажка злих сил, що пЁднялися
     Проти Шамбали, ? так буде знищене зло".
     ТЁбетськЁ  тексти  стверджують, що ця ера покари триватиме
триста рокЁв Ё очистить свЁт  вЁд  зла.  У  цей  перЁод  навЁть
ТрансгЁмалайське  плато  покри?  вода,  можливо,  хвилЁ потопу.
Супроводжуваний  вулканЁчними  виверженнями  й  ураганами,  цей
катаклЁзм  буде таким нищЁвним, що мало хто вцЁлЁ?. Але Ёстинне
вчення збережеться Ё  народиться  новий  свЁт,  де  просвЁтленЁ
сяятимуть, як "зорЁ в небЁ".
     Тхубтен  ДжЁгме  Норбу,  верховний  лама, видатний знавець
давнЁх буддЁйських текстЁв ТЁбету, написав в ?ндЁ? такЁ  рядки:
"Майбутн? для нас значною мЁрою невЁдоме, проте, очевидно, воно
не  буде  для  свЁту  легким, якщо вЁрити легендЁ про Шамбалу Ё
зважати на дедалЁ зростаючЁ руйнЁвнЁ дЁ? людини".
     Огляд тЁбетського фольклору був  би  неповним  без  згадки
епосу   про  Гесер-хана,  що  не  входить  до  списку  основних
буддЁйських творЁв. Цей великий епос,  вЁдомий  вЁд  ТЁбету  до
МонголЁ?  та  Ладакху,  оповЁда? про Гесера з ЛЁна, майбутнього
визволителя АзЁ?. Епос походить, очевидно, з  пЁвнЁчно-схЁдного
ТЁбету. Питання, чи пов'язаний вЁн Ёз давнЁм тЁбетським культом
Бонпо,  сходознавцями  не  вирЁшено. Та як би там не було, епос
Ёстотно вплинув на буддистЁв АзЁ?.
     Найвища  вершина  снЁгового  хребта  Амне-МачЁн,  схЁдного
вЁдгалуження    Куньлуня,    у    племенЁ   голек   назива?ться
?есер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. Вважа?ться,  що  резиденцЁя
цього  легендарного  царя  розташована  десь  мЁж  Дже-кундо  й
Канцзе.  Александра  ДевЁд-НЁл,  яка  одвЁдала  князЁвство  ЛЁн
пЁвстолЁття  тому,  написала  книгу  "Надлюдське життя Гесера з
ЛЁна". Можна вважати, що цЁй легендЁ щонайменше  тисяча  рокЁв,
хоча  деякЁ  вченЁ  й наполягають, що ?й передувала якась бЁльш
рання версЁя.
     У минулЁ вЁки зображення Гесер-хана наносилися  на  танки,
що  вЁдтворюють  образ  великого  буддЁйського  реформатора XIV
столЁття Цзонкаби, засновника  монастиря  ТашЁ  Лхунпо  поблизу
ШЁгадзе. Це -- центр тЁбетського езотеризму, де культиву?ться Ё
вивча?ться наука Шамбали -- калачакра.
     П'ятдесят  рокЁв тому тЁбетськЁ лами-мЁстики запевняли, що
Гесер та його помЁчники справдЁ живуть у ТЁбетЁ, що  народилися
вони  в  ШамбалЁ. Тож пророцтва володаря Шамбали напрочуд схожЁ
на пророцтва Гесера з ЛЁна, як це засвЁдчу?  уривок  з  "ВелЁнь
Гесер-хана":
     "Коли   на   п'ятому  роцЁ  з'являться  вЁсники  ПЁвнЁчно?
Шамбали, не забудьте зустрЁти ?х".
     У цьому  текстЁ  нема?  згадки  про  тварин  чи  елементи,
невЁддЁльнЁ  вЁд  тЁбетсько?  календарно?  системи,  отож  годЁ
з'ясувати, що означа? тут "п'ятий рЁк". Проте згадка, що  мають
з'явитися посланцЁ Шамбали, сама по собЁ знаменна.
     Лами, що знають калачакру, пЁдкреслюють критичний характер
нашого  столЁття, ?х передбачення щодо Ёсторичних подЁй на диво
точнЁ. СкажЁмо, коли вибухнула перша  свЁтова  вЁйна,  лхаський
оракул  заявив,  що  НЁмеччина  --  це  "слон,  якого неодмЁнно
повалять".
     У XIX столЁттЁ цей оракул попередив, що в другЁй  половинЁ
Року  дерев'яного  дракона  (1904)  на  Лхасу нападуть зовнЁшнЁ
вороги. Британський експедицЁйний корпус виступив проти  ТЁбету
1903 року, а 1904 року Лхасу було окуповано. ПЁдполковник Л. А.
Уедделл,  що  брав  участь  у  цЁй  кампанЁ? як головний хЁрург
британсько? армЁ?, пЁзнЁше написав таке в  книзЁ  "Лхаса  Ё  ??
та?мницЁ (1905)":
     "Вража?,  як змогли астрологи ТЁбету завбачити спустошливу
бурю, що готувалась проти ?хньо? кра?ни, задовго до ?? початку,
Ё  як  вони  точно  визначили  рЁк,  коли  вона  розпочнеться"^
Полковник  Янгхазбенд  Ё  сер  Чарлз  Белл  Ё  собЁ  пишуть, що
особисто читали це давн? пророцтво  в  ЛхасЁ.  Не  менш  вража?
надруковане  провЁщення  Китайсько?  революцЁ?  1911  року,  що
з'явилося в ТЁбетЁ задовго до падЁння ПЁднебесно?.
     Близько 1920 року монастир  ТенджЁлЁнг  обнародував  дивне
пророцтво  про те, що тринадцятий далай-лама, який правив тодЁ,
буде останнЁм.  Перед  сво?ю  смертю  в  1933  роцЁ  далай-лама
Тхубтен  Г'яцо  зробив  схожу  заяву про те, що в ТЁбетЁ наста?
кЁнець лама?зму, Ё  застерЁг  про  необхЁднЁсть  готуватися  до
великих   змЁн  у  найближчому  майбутньому.  ЗЁ  встановленням
соцЁалЁстичного  ладу  в  Кита?  Ё   вигнанням   чотирнадцятого
далай-лами  в  ?ндЁю, вЁкова буддЁйська традицЁя в ТЁбетЁ майже
зникла.  НайкращЁ  пророки  --  тЁ,  хто  провЁщу?   неможливе.
Тринадцятий далай-лама, певно, саме Ё був таким провидцем.
     ПЁд  час сво?? центрально-азЁатсько? експедицЁ? наприкЁнцЁ
20-х  рокЁв  Ё  Микола  РерЁх  чув  пророцтва  про  "останнього
далай-ламу"  й  про  те,  що  мЁсто  Лхаса  "порине  в  морок Ё
знелюднЁ?".
     В однЁй Ёз давнЁх  тЁбетських  книг  ?  цЁкавий  роздЁл  з
описом  навЁть  зовнЁшностЁ правителЁв, за яких ТЁбет занепаде.
Проте цей текст Ё стверджу?, що згодом Кра?на СнЁгЁв  вЁдновить
свою незалежнЁсть.
     ПисемнЁ   й   уснЁ  традицЁ?  ТЁбету  щодо  епохи  Майтре?
пЁдсумував Микола РерЁх: "Передбачено, що  появу  Майтре?  слЁд
очЁкувати  пЁсля вЁйн. Але остання вЁйна вестиметься за ?стинне
Вчення. Кожен, хто пЁднЁметься проти Шамбали, буде подоланий  у
всЁх його дЁях, Ё хвилЁ знесуть ?хнЁ житла".
     РерЁх. циту? Ё почуте вЁд одного освЁченого Ё лами: "ЗЁрки
вказують  на  нову  еру. Зараз космЁчний вогонь наближа?ться до
ЗемлЁ. Людство буде пЁддане  випробуванням,  аби  побачити,  чи
достатньо розвинувся його дух".
     З  одного  тЁбетського джерела виплива?, що ми вступа?мо в
нову епоху величезного значення, критерЁ?м якого  буде  духовне
зростання.    ПерЁод,    в   якому   ми   зараз   живемо,   ма?
матерЁалЁстичний    характер,    тож    перехЁд    вЁд     суто
матерЁалЁстично? цивЁлЁзацЁ? до культури духа буде болЁсним.
     СвященнЁ  писання  ?ндЁ? теж указують на кЁнець темно? ери
КалЁ-юги Ё початок Сатья-юни -- ери СвЁтла. "ВЁшну-пурана"  так
опису?  кЁнець нашого циклу: "В еру КалЁ-юги триватиме занепад,
поки рЁд  людський  не  наблизиться  до  критично?  межЁ  свого
самознищення. Коли настане кЁнець КалЁ-юги, на Землю спуститься
КалькЁ  на бЁлому конЁ -- божественна сутнЁсть, що ма? духовний
вигляд Ё вЁсЁм надлюдських  якостей.  ВЁн  вЁдновить  на  ЗемлЁ
справедливЁсть.  Коли  Сонце,  МЁсяць, ТЁш'я Ё ЮпЁтер стануть в
одному ДомЁ (ма?ться на увазЁ  ДЁм  ЗодЁака),  почнеться  епоха
КрЁта -- або Сатья-юги".
     На думку сходознавцЁв, ТЁш'я -- це одна Ёз зЁрок у сузЁр'?
Рака.  Початок  ново?  ери,  отже,  наступить,  коли  ця  зЁрка
зЁйдеться з Сонцем, МЁсяцем Ё ЮпЁтером.  ТЁш'я  --  це  й  Ём'я
одного з минулих Будд, якЁ були на ЗемлЁ до СЁддгартхи Гаутами.
Це  може  бути  випадковЁстю,  проте слЁд у зв'язку зЁ сказаним
зазначити, що ТЁ-ша в давнЁй китайсько-тЁбетськЁй астрологЁ? --
назва однЁ?? з сЁмдесяти  двох  "шкЁдливих"  зЁрок,  якЁ  мають
значущу  назву  "МучителЁ ЗемлЁ". Таке тлумачення санскритологи
можуть поставити пЁд сумнЁв, проте одне безперечно: ТЁш'я -- це
або зЁрка, або комета.
     ?ндЁйськЁ мудрецЁ благають,  аби  з'явився  КалькЁ,  якому
судиться  знищити  руйначЁв.  "ВЁшну-пурана"  заявля?,  що  вЁн
"вЁдновить на  ЗемлЁ  справедливЁсть,  Ё  дух  тих,  що  живуть
наприкЁнцЁ  КалЁ-юги,  пробудиться, стане чистим, як кристал, Ё
започатку? нову расу, що  виконуватиме  закони  КрЁта-юги,  або
Чистоти".
     В  ?ндЁ?  КалькЁ  зображають  як вершника на бЁлому конЁ з
кометоподЁбним мечем у руцЁ. БЁлий кЁнь  зображено  з  пЁднятою
правою ногою -- коли вЁн ударить нею об землю, вона задвигтить,
усЁ   злочинцЁ   на   ЗемлЁ   загинуть   Ё  зло  буде  знищено.
"КалькЁ-пурана"  так  опису?  прихЁд  КалькЁ:  "Я  народжуся  в
обителЁ  Шамбали.  Я  поверну  на Землю двох правителЁв: Мору й
ДевапЁ.  Я  встановлю  Сатья-югу  Ё,  коли  знищу  змЁя   КалЁ,
повернуся в свою обитель".
     Видатний   фЁлолог  Макс  Мюллер  Ём'я  Мору  ототожню?  з
ЁндЁйською династЁ?ю Маур'я. Махатма Мор' я,  якому  присвячено
цю  книгу,  теж  належить  до  цЁ??  царсько? династЁ?. Нащадок
Сонячно? династЁ? вЁдновить ??. ДевапЁ, або ДевакЁ, мати КрЁшни
й  прототип  дЁви  МарЁ?,  уособлю?  жЁночий  принцип  Ё  добре
передвЁстя долЁ жЁнок.
     Чи  ма?  кометоподЁбний  меч  КалькЁ або зЁрка ТЁш'я якусь
причетнЁсть до того небесного тЁла,  що  повинне  спалахнути  в
СонячнЁй  системЁ?  Сучасна  астрономЁя нЁчого не зна? про таку
невидиму зЁрку, якщо тЁльки це не так звана "чорна  дЁрка",  що
не  випромЁню?  Ё  не вЁдбива? свЁтла, але ма? напрочуд могутн?
поле тяжЁння, попри малий розмЁр свого  ядра.  ВченЁ  ще  надто
мало знають про такЁ гЁпотетичнЁ зЁрки.
     Шановний  махатма  Мор'я  писав у листЁ до СЁннетта (1882)
про "Раджу-сонце"  за  ЮпЁтером.  Це  може  пролити  свЁтло  на
загадку  "астрономЁчного  тЁла",  про яке йшлося в попередньому
роздЁлЁ. Жоден астроном не може сказати чогось певного  про  це
небесне  тЁло,  бо  воно  ще  не  втрапило  в  об'?ктиви  ?хнЁх
телескопЁв. Тим часом наведемо уривок з листа махатми:
     "За ЮпЁтером знаходиться цар-зЁрка (Раджа-сонце),  яку  не
побачить  око  жодного  смертного  в цьому циклЁ. Якби ?? можна
було побачити в надпотужний десятитисячократний телескоп, то  й
у  цьому  випадку  вона була б крихЁтною цяткою, яку забивав би
блиск будь-яко? планети; проте це свЁтило тисячократ бЁльше  за
ЮпЁтер.  СильнЁ  збурення  в  атмосферЁ  ЮпЁтера  й навЁть його
Червона Пляма, що так Ёнтригу? вчених сьогоднЁ, пояснюються: 1)
рухом Ё 2) впливом цЁ?? Раджа-зЁрки. Хоча сьогоднЁ ця  зЁрка  й
настЁльки  далеко  в  космосЁ,  що  ми  ?? не бачимо, металЁчна
субстанцЁя, з яко? вона склада?ться, розширю?ться  Ё  поступово
перетворю?ться в газоподЁбнЁ потоки".
     У   30-х   роках   махатма   Мор'я  знову  натяка?  на  це
астрономЁчне тЁло: "Я вже давно говорив, що  наближа?ться  нове
свЁтило, але воно ще невидиме для спостерЁгачЁв".
     Одна з легенд, що ?х зЁбрала на СходЁ Олена РерЁх, яскраво
опису?  вЁйну  на  небесах,  про  яку мовлять численнЁ священнЁ
тексти:
     Вогненний зверта?ться до Володаря ПЁтьми:
     "Ти отру?в повЁтря.
     Ти осквернив води.
     Ти спустошив Землю.
     ВогневЁ ти не дав ради,
     ? тобЁ вогонь не кориться.
     ВЁн тебе спопелить,
     Як свЁтло розганя? темряву.
     З космосу я закличу Новий Вогонь,
     Що висушить тво? творЁння.
     Володарю ПЁтьми, бережися вогню!"
     ХотЁлося б знати, чи не ? той новий вогонь  новою  зЁркою,
що  ма?  з'явитись  у  небЁ в цьому столЁттЁ, як про те мовлять
данЁ, наведенЁ в "ДЁалогах у храмЁ"? Вража?, що  рЁзнЁ  джерела
одностайно  пЁдкреслюють  виняткову  важливЁсть нинЁшнЁх рокЁв,
коли людство мусить обрати  правильний  шлях.  ЦЁ  передбачення
слЁд  розглядати  лише  як  застереження, спрямованЁ на те, аби
людина мудро  розв'язала  планетарну  кризу  Ё  не  вважала  ??
фатальною.  ХЁба  вЁльна воля людини не ?? привЁлей? Треба лише
дЁяти вЁрно й розважливо.



     Поста? природне запитання:  "Що  можемо  ми  зробити,  аби
упередити або полегшити покару свЁтовою кармою"? Судячи з того,
що  я  дЁзнався  за час свого перебування на Далекому СходЁ про
планетарну  кризу,  найголовнЁша  мета  --  це   нейтралЁзувати
жахливу ауру ЗемлЁ, що ?? створили накопичення ницих ЁнстинктЁв
людства.   Вони  супроводжують  усЁ  злочини,  ско?нЁ  упродовж
ЁсторЁ?. ОдночаснЁ медитацЁ? про  Мир  Ё  Братерство  бодай  на
кЁлька   хвилин   у  певнЁ  днЁ  можуть  творити  чудеса,  якщо
проводитимуться на всЁй земнЁй кулЁ. Це завдання  вже  частково
виконують  езотеричнЁ й релЁгЁйнЁ органЁзацЁ?, проте кожен, хто
бажа?  миру  й  злагоди  на  ЗемлЁ,  може  при?днатися  до  цих
благородних  зусиль.  Духовна  праця заради очистки земно? аури
взагалЁ не вимага? приналежностЁ до яко?сь  релЁгЁ?.  БЁльшЁсть
жителЁв Заходу вЁрять, що релЁгЁя -- це служЁння Богу в церквах
пЁд  орудою  священикЁв.  Це  хибне уявлення. У буддистЁв нема?
нЁякого бога. У  конфуцЁанцЁв  нема  священикЁв,  а  стародавнЁ
перси  поклонялися  священному  вогню на вЁдкритому повЁтрЁ без
храмЁв.
     ПовЁтря й космос -- велетенська бЁблЁотека, в книгах  яко?
закарбоване   все,   що  людина  будь-коли  сказала  чи  навЁть
прошепотЁла.  Зойки  поранених,  стогони  катованих  виповнюють
космос.  Земля,  повЁтря,  океан,  уся планета взагалЁ -- вЁчнЁ
свЁдки вчинкЁв людства.
     ЗаразнЁ  епЁдемЁ?  можуть  бути  фЁзичними   (такими,   що
руйнують  тЁло)  Ё  моральними,  якЁ  вбивають душу. Ми успЁшно
боремося з багатьма недугами, та вкрай мало робимо, щоб знищити
лиха, якЁ нЁвечать людську  душу.  СправдЁ,  такЁ  болячки,  як
наркоманЁя  чи  статевЁ збочення, поширенЁ сьогоднЁ бЁльше, нЁж
будь-коли. А нацЁю, хвору фЁзично чи  духовно,  закон  еволюцЁ?
неодмЁнно прирЁка? на зникнення.
     ОскЁльки загрозлива темна аура, що отрую? планету, на якЁй
ми живемо, нависла над усЁм людством, ми повиннЁ якось уберегти
себе вЁд  гнЁву розбурханих елементЁв. Це пЁдказу? нам здоровий
глузд.
     МунЁ Садту, йог польського походження, що пройшов навчання
в ?ндЁ?, вЁдбиваючи погляди вчених раджа-йогЁв, вважа?,  що  ми
зараз  опинилися  на  перехрестЁ  дорЁг.  Одна  з  них  веде до
духовного сходження Ё ново? ери культури, Ёнша -- до деградацЁ?
Ё занепаду Ё це може навЁть призвести до розпаду всЁ?? планети,
оскЁльки порушу?ться ?? еволюцЁя.
     Можна запропонувати Ёнше, конкретнЁше вирЁшення  проблеми.
ПотрЁбно   настЁльки  змЁнити  нашЁ  соцЁальнЁ  структури,  щоб
унеможливити почуття нацЁонально?  зверхностЁ  чи  замкнутостЁ,
якЁ   призводять  до  конфлЁктЁв  Ё  во?н;  тодЁ  аура  планети
перестала  б  погЁршуватися  так  катастрофЁчно  швидко.   СлЁд
зазначити,  що  за  та?мною наукою Сходу духовне отру?ння свЁту
безконечно   небезпечнЁше,   нЁж   радЁоактивне   чи    хЁмЁчне
забруднення.
     Ця програма могла б започаткувати перегляд усЁх полЁтичних
Ё економЁчних  структур  для встановлення Всепланетно? держави,
де мЁжнацЁональнЁ конфлЁкти стали б лише жахливим спогадом  про
минуле.  Лише  ВсесвЁтнЁй  уряд здатен усунути причини збройних
конфлЁктЁв Ё дЁяти, як безпристрасний суддя, маючи  метою  лише
благо людства.
     Я  висловлюю  тут власнЁ мЁркування про об'?днання свЁту Ё
загальне роззбро?ння. У чомусь  я  можу  помилятися,  проте  як
досягнути цЁ?? мети, не так Ё важливо.
     До   створення   ВсесвЁтнього   уряду  важливу  роль  може
вЁдЁгравати  ЮНЕСКО.   Ця   органЁзацЁя   могла   б   дослЁдити
нацЁональнЁ,   расовЁ,   економЁчнЁ,  релЁгЁйнЁ  й  ЁдеологЁчнЁ
причини, що викликають вЁйни, Ё  скласти  програму  викорЁнення
?х.   Без   Усепланетного  уряду  Ё  сильних  ЁнтернацЁональних
полЁцейських сил годЁ досягти загального роззбро?ння.
     СлЁд чЁтко усвЁдомити: як звичайну,  так  Ё  ядерну  зброю
виготовлено,  аби  колись  пустити  ??  в  дЁю, а це -- жахлива
перспектива. ? навЁть у найкращому  випадку,  коли  до  не?  не
вдадуться,  все  одно вона забира? колосальнЁ людськЁ ресурси й
кошти, якЁ можна було б пустити на загоювання виразок сучасного
суспЁльства.
     Схоже, Ёсну? лише  один  шлях  до  створення  ВсесвЁтнього
уряду  --  об'?днати  всЁ  планетнЁ  природнЁ  ресурси,  засоби
виробництва, творчЁ досягнення Ё науковЁ знання. "Одна  планета
-- одна сЁм'я народЁв", "Всепланетний уряд для космЁчного вЁку"
-- такими мають стати гасла цього уряду.
     Справедливий   розподЁл   земних  багатств  слЁд  доручити
всесвЁтнЁй владЁ, створенЁй не з демагогЁв, а з  учених  рЁзних
галузей   науки   й   фЁлософЁв,   бо   наука   по  сво?й  сутЁ
ЁнтернацЁональна, тодЁ як полЁтика нацЁоналЁстична,  а  релЁгЁя
-- сектантська.  Атож,  несправедливо  вимагати вЁд працелюбних
народЁв зректися сво?х  прибуткЁв  на  користь  менш  дЁяльних,
проте  найбЁльш  розвинутЁ кра?ни могли б, як це вони почасти й
роблять сьогоднЁ, допомогти кра?нам, що розвиваються, пЁдвищити
?хнЁй виробничий рЁвень Ё добробут.
     Загальне роззбро?ння --  не  утопЁя,  державнЁ  дЁячЁ  вже
сьогоднЁ   працюють   над   обмеженням   озбро?нь.   Що   ж  до
Всепланетного уряду, то ядро його можна створити на  базЁ  ООН.
НайбЁльш  прийнятною  органЁзацЁ?ю,  яка  визначала  б  причини
виникнення вЁйн, може бути  ЮНЕСКО.  Людству  слЁд  го?ти  сво?
болячки,  а  не  дурманити  себе  наркотиками.  Лише об'?днання
ЁсторикЁв,  антропологЁв  Ё   соцЁологЁв   здатне   забезпечити
унЁверсальне  лЁкування, звичайно, якщо самЁ цЁ лЁкарЁ вЁзьмуть
за основу собЁ Доктрину Серця.
     ?сну? величезне поле  дЁяльностЁ,  щоб  усунути  нездорову
ситуацЁю  на  нашЁй  ЗемлЁ,  Ё  кожен  може  взяти участь в цЁй
благороднЁй працЁ. Чи ?  щось  важливЁше  за  об'?днання  нашо?
планети?  ЦЁлком  ймовЁрно,  що  бЁльшЁсть  людей  замкнуться в
сво?му самовдоволеннЁ й  нехтуватимуть  пересторогою.  Саме  ?м
призначаються  слова  з  "Одкровення";  "Змести тих, хто нищить
Землю".
     Як тЁльки людина збагне, що психЁчне забруднення ЗемлЁ  --
злочин,  Ё  прагнутиме  жити в злагодЁ з матЁр'ю-природою, вона
увЁйде в космЁчну еру й стане до лав Ёнших зоряних цивЁлЁзацЁй,
що ?х на нашЁй планетЁ представля? Шамбала.
     Геоцентрична й антропоцентрична психологЁя  землянина,  що
тЁшиться  ЁлюзЁ?ю сво?? винятковостЁ, вида?ться смЁхотворною на
тлЁ сяючих в небЁ численних свЁтЁв. Коли народи  збагнуть  свЁй
реальний  зв'язок  Ёз  безконечним  космосом,  тодЁ з'явиться Ё
почуття вЁдповЁдальностЁ перед матЁр'ю-природою. ?  для  людини
настане  пора  гармонЁйного  життя  в свЁтЁ, до якого належить.
Лише тодЁ чорнЁ хмари, що загрожують усьому  живому  на  ЗемлЁ,
розвЁються.



     Думка  про  Ёснування  стародавньо? общини СтражЁв Людства
десь у ТЁбетЁ, як уявна ШангрЁ-Ла, безумовно, надто  неймовЁрна
для  рацЁонально  мислячого  захЁдного  читача.  Проте вивчення
Ёсторичних даних у кра?нах, розташованих далеко одна вЁд одно?,
засвЁдчу?  сутт?ву  подЁбнЁсть   повЁдомлень   Ё   хронЁк,   що
розповЁдають  про  такий  центр  Ё  про  мудрецЁв, якЁ упродовж
довгих столЁть розвивають сво?рЁдну культуру й науку в захиснЁй
ЁзоляцЁ? заснЁжених гЁрських хребтЁв АзЁ?.
     Земля Безсмертних, куди колись  вирушив  великий  Лао-Цзи,
могла  бути  тЁ?ю  самою колонЁ?ю видатних фЁлософЁв. ?сторичнЁ
аннали Китаю згадують про  делегацЁ?,  вЁдправленЁ  правителями
ПЁднебесно? до ДухЁв ГЁр. ВЁдомо кЁлька китайських ЁмператорЁв,
що справдЁ зустрЁчалися з цими вищими Ёстотами й отримували вЁд
них поради тодЁ, коли державнЁ справи вимагали важливих рЁшень.
     ?снування  Калапи,  або  гори  Меру  на  пЁвночЁ ?ндЁ?, не
виклика?  сумнЁвЁв  у  брахманЁв.  Жоден  освЁчений  Ёндус   не
сумнЁва?ться, що в ГЁмалаях живуть мудрецЁ-рЁшЁ.
     РеальнЁсть   царства   ПЁвнЁчно?  Шамбали  пЁдтверджу?ться
вченими ламами  ТЁбету  й  МонголЁ?.  Ця  кра?на  згаду?ться  в
щоденниках  перших  ?зу?тських  мЁсЁонерЁв  у  ТЁбетЁ, таких як
Каселла й  Кабрал.  СучаснЁ  дослЁдники,  як-от  Пржевальський,
Оссендовський,  ДевЁд-НЁл  Ё  РерЁх  писали про стЁйку традицЁю
щодо Шамбали, з якою вони стикалися в АзЁ?. ВсЁ цЁ повЁдомлення
вказують, що  в  серцЁ  АзЁ?  прихову?ться  добре  органЁзована
община мудрецЁв.
     Заслугову?  на  увагу,  що  мЁсцем  призначення  АполлонЁя
ТЁанського був ТЁбет, де вЁн зустрЁв людей,  якЁ  "знали  все".
ЗагадковЁ листи пресвЁтера ?оанна папам Ё королям ?вропи й собЁ
мають зворотну адресу -- "Центральна АзЁя".
     Новий  завЁт  розповЁда? про магЁв, що прийшли у ВЁфле?м з
кра?ни на СходЁ. ЦЁ астрологи й провидцЁ мусили бути  вчителями
та?мно?  науки,  яка  дозволила  ?м  визначити мЁсце народження
?суса Ё точний час цЁ?? подЁ?. Куди вони пЁшли,  коли  виконали
свою мЁсЁю?
     Очевидно  й те, що бЁльшЁсть носЁ?в СвЁтла пов'язувалася з
Шамбалою, царством магЁв, традицЁ? яких столЁттями  зберЁгалися
в  давнЁх  мЁстерЁях,  священних  писаннях  Ё та?мних братствах
Сходу й Заходу.
     ?нтригуючЁ послання до народЁв  свЁдчать  про  обЁзнанЁсть
?хнЁх  авторЁв  з  Ёсторичним  процесом. Цей Ёнтерес до людства
спонука? Братство мудрецЁв  втручатися  щоразу,  коли  ситуацЁя
ста? критичною.
     Поста?  природне запитання: чому з одного й того ж джерела
виходять посланцЁ до людства з цЁлковито  рЁзними  дорученнями?
Але треба мати на увазЁ, що цЁ "астронавти духу" мають справу з
людським  океаном загалом. Вони знають, яка саме Ёнтелектуальна
спонука потрЁбна в певний  час  Ё  в  певному  мЁсцЁ.  ?де?  та
ЁдеологЁ?  служать,  аби  допомогти  людинЁ  в  ?? еволюцЁйному
поступЁ.  Коли  цЁ  доктрини   досягають   сво??   мети,   вони
вЁдкидаються, як порожня шкаралупа.
     У  нашЁ важливЁ часи архати пропонують авангардовЁ людства
спЁвпрацю з ними в геркулесових зусиллях об'?днати людство, яке
пережива? розбрат.



     Витяги з письмових Ё усних вчень калачакри про Шамбалу для
цЁ?? книги  пЁдготував   Хамтул   Джаянг   Тхондуп,   заступник
секретаря  Ради  в  справах релЁгЁ? Ё культЁв його святЁйшества
далай-лами. З тЁбетсько? на англЁйську переклали Шерпа Тулку  Ё
Олександр  БерзЁн  з  БЁблЁотеки  тЁбетських книг Ё рукописЁв у
ДгарамшалЁ, ?ндЁя.



     Як виплива?  з  опису  Шамбали,  ??  вигляд  залежить  вЁд
духовного стану спостерЁгача. СкажЁмо, одна й та сама рЁчки для
богЁв наповнена нектаром, а для людей -- водою, для зголоднЁлих
демонЁв  --  гно?м Ё кров'ю, а для деяких Ёстот -- це мЁсце, де
вони живуть. Через це Шамбалу нелегко точно визначити. Проте зЁ
вчення калачакри виплива? саме такий опис ??.
     У  центрЁ  абсолютно?  порожнечЁ  мЁстяться  атоми   п'яти
елементЁв: землЁ, води, вогню повЁтря Ё ефЁру з ?х можливостями
(це    загадкове    твердження   свЁдчить,   що   Шамбала   ма?
суперструктуру тонко? матерЁ?).
     Щодо ??  мЁсцезнаходження.  Центральний  континент  пЁвдня
склада?ться  з  шести районЁв (з пЁвночЁ на пЁвдень): 1) Кра?на
снЁгЁв, 2) Шамбала, 3) Китай, 4) Хотан, 5) ТЁбет  Ё  6)  ?ндЁя.
(Шамбала  на  пЁвночЁ  межу?  з  СибЁром  __ кра?ною снЁгЁв, на
пЁвднЁ -- з ТЁбетом та ?ндЁ?ю, на сходЁ з Кита?м Ё на заходЁ --
з Хотаном. Це значить,  що  вона  розташована  десь  у  пустелЁ
ГобЁ.)
     ЗовнЁ   Шамбала   округла,  ??  оточують  заснЁженЁ  гори.
ВсерединЁ вона ма? вигляд квЁтки лотоса з дев'ятьма пелюстками.
В центрЁ зводиться висока заснЁжена гора, як маточка квЁтки.  В
пЁвнЁчнЁй   частинЁ   розташований   палац,  резиденцЁя  Святих
правителЁв, або ДержателЁв станЁв (Держатель станЁв -- той, хто
об'?дну? всЁ верстви  народу.  Це  один  Ёз  титулЁв  правителя
Шамбали в тЁбетських текстах).
     Цей  палац  бЁльший  за палац ?ндри, ма? квадратну форму Ё
четверо дверей. ЗовнЁ  його  стЁни  прикрашають  вирЁзьбленЁ  з
коралу  зображення  танцюючих богинь. БудЁвля дев'ятиповерхова,
на нЁй майорить прапор з емблемою колеса дгарми, справа Ё злЁва
вЁд якого стоять олень Ё олениця. Три кЁльця окреслюють  палац,
пЁдсилюючи  його  красу.  Черепична  покрЁвля палацу Ёз золота,
орнаментована  перлами  й  дЁамантами.  ВерхЁв'я  стЁн  ЁззовнЁ
прикрашенЁ орнаментом Ёз срЁбла й карнизом з бЁрюзи.
     ВЁкна  палацу  лазуритовЁ,  дверЁ  й перемички прикрашають
смарагди й сапфЁри. НавЁси дверей золотЁ,  на  стЁнах  корогви,
стеля  в  коштовному  камЁннЁ й кристалах, що виробляють тепло,
тодЁ як на  пЁдлозЁ  ЁншЁ  кристали  виробляють  холод  (певно,
йдеться  про  технЁчне  кондицЁювання  повЁтря). Колони й балки
мармуровЁ, прикрашенЁ коралами, перлами тощо. В  палацЁ  багато
всЁляких див, як-от вази, що невтомно дають скарби, "корова, що
викону?  бажання", урожай, який збира?ться без посЁву, Ё дерево
бажань.
     У трьох зонах  навколо  палацу  знаходяться  вЁсЁм  богЁв,
десять  охоронцЁв сторЁн свЁту, дев'ять великих руйначЁв, вЁсЁм
великих  планет,  двадцять  дев'ять  сузЁр'?в  тощо.   Все   це
окреслене численними символами.
     Посеред  цього велетенського палацу на восьми левах сто?ть
золотий трон. З нього правлять двадцять п'ять  богЁв-царЁв,  що
уособлюють  силу  Всезагально? ?дностЁ. Повсюди атрибути богЁв,
магЁв та людей, а також всЁлякЁ скарби. Тут  Ё  рЁзнЁ  предмети
повсякденного  вжитку.  При  потребЁ  ?х  можна  легко створити
(об'?кти, ЁснуючЁ в  паралельному  свЁтЁ,  матерЁалЁзуються  за
допомогою супернауки).
     НинЁ  з  золотого  трону  на левах править двадцять перший
володар Шамбали Магагпа. ВЁн правитиме сорок дев'ять рокЁв  до.
Року вогненного дракона (1976). Ще через п'ятдесят один рЁк, за
Вогненно?  вЁвцЁ  17-го циклу (2027), на трон зЁйде на наступнЁ
сто рокЁв двадцять другий Держатель станЁв МЁ-? Сенг-ге.
     Що ж до походження назви, Шамбала, то ? давня легенда,  що
нЁбито  колись  цим районом ним стала називатися ця мЁсцевЁсть.
Слово "Шамбала" по-тЁбетськи означа? "Володар джерела щастя".



     НевдовзЁ пЁсля творення свЁту  в  його  верхнЁй  Ё  нижнЁй
сферах   поступово   з'явилися  рЁзнЁ  Ёстоти.  ТодЁ  ж  шляхом
перетворень з'явилися люди. Все, що бажали, вони мали. Вони  не
залежали  вЁд  свЁтла  Сонця  чи МЁсяця, бо мали власнЁ джерела
свЁтла. Вони жили надзвичайно довго Ё не знали, що таке недуга,
вЁйна чи голод. Вони були  щасливими,  як  боги.  Той  час  був
Досконалим вЁком.
     Люди  користувалися  природним  паливом  Ё плодами, якЁ не
треба  було  вирощувати.  Та  з  часом  вчинки  й  думки  людей
погЁршали.  Вони  почали  тягтися  один до одного, посмЁхатися,
обнЁматися, вЁдчуваючи вЁд цього  чутт?ве  задоволення.  У  них
почали  розвиватися  чоловЁчЁ  й жЁночЁ статевЁ органи. З сЁм'я
започаткувалося народження людини з лона матерЁ. ПотЁм  людська
вдача  ще  бЁльш  зЁпсувалася.  Виникла  рЁзниця  мЁж  "мо?м" Ё
"тво?м", спалахнула боротьба за житт?вЁ  блага.  Житт?вЁ  умови
погЁршились, Ё настав ВЁк сутичок.
     Коли  вЁк  людини  складав  60  000  рокЁв (а всЁ священнЁ
писання свЁдчать про мафуса?ловий вЁк наших предкЁв),  з'явився
Будда  Кракучханда, син царя Варади. Коли його вчення зЁйшло зЁ
сцени, прийшов Будда КанакамунЁ,  син  царя  Чандри.  ТодЁ  вЁк
людини  вже  складав 40 000 рокЁв. Коли вЁн зменшився до 20 000
рокЁв, з'явився Будда Каш'япа, син царя КркЁ.  ПЁсля  того,  як
людина   стала   жити  не  бЁльше  ста  рокЁв,  з'явився  Будда
Шак'ямунЁ, четвертий Ёз Будд, син царя Шуддгодани. ВЁн здЁйснив
дванадцять  вчинкЁв  Будди:  1)  зЁшестя  з  небес  ТушЁти;  2)
зачаття;  3)  народження; 4) навчання Ё оволодЁння мистецтвами;
5) одруження; 6) зречення; 7) пошуки просвЁтлення; 8) аскетизм;
9) пЁдкорення злих сил; 10) просвЁтлення;  II)  поворот  колеса
дгарми;  12) парЁнЁрвана. Цими дванадцятьма вчинками вЁн принЁс
безмежну користь людям.
     Але небуддисти прийняли релЁгЁю  ла-ло  й  знищили  безлЁч
буддистських  монастирЁв.  Цим  поясню?ться  те,  що вЁра ла-ло
трива? 1800 рокЁв. Багато хто з послЁдовникЁв ла-ло, як Ё  ЁншЁ
небуддисти,  не  вЁрять  в  медитацЁю  та  фЁлософськЁ  Ёде?, а
мислять як малоосвЁченЁ люди й  навЁть  практикують  поклонЁння
злу.   ВЁрування  ла-ло  з'явилося  в  багатьох  рЁзновидах.  У
майбутньому  вони  об'?днаються,  ця  вЁра  стане  могутньою  Ё
правитиме половиною свЁту.
     Двадцять  п'ятий  Держатель  станЁв,  Драг-по  К'ор-лохан,
зЁйде на золотий трон з левами  в  РЁк  вогненно?  вЁвцЁ  22-го
циклу  (ХХV  столЁття)  й  поширюватиме Вчення дгарми. ВЁн буде
вЁдомий, як втЁлення МанджушрЁ. Правителя Шамбали взагалЁ можна
порЁвняти з архангелом Миха?лом з БЁблЁ?, тодЁ як Битва Шамбали
в махаянЁ ? аналогом Армагеддону.
     Ватажок безбожних сил цар  Ла-ло  збере  сво?  легЁони  на
заходЁ  ?ндЁ?,  в мЁсцЁ ТрЁ-лЁ. Його мЁнЁстри дЁйдуть висновку,
що в свЁтЁ нема? сильнЁшого за ?хнього царя, Ё тому  виголосять
чимало  хвальковитих  заяв.  ПотЁм мЁнЁстри проведуть повЁтрянЁ
спостереження. Коли  вони  побачать  вражаючЁ  ознаки  великого
благополуччя  Ё  щастя  в  кра?нЁ  ШамбалЁ на пЁвночЁ, то через
чорнЁ заздрощЁ  звелять  сво?м  легЁонам  напасти  на  не?.  Це
трапиться у РЁк водяно? вЁвцЁ 22-го циклу (2425 рЁк).
     Правитель Шамбали задЁ? сили дванадцяти великих божеств --
небеснЁ кораблЁ, що лЁтають швидше звуку, екЁпажЁ, що рухаються
за допомогою  вогню  Ё  пари, озбро?нЁ колЁсницЁ, а також рЁзнЁ
види атомно? збро?. (Знаменно, що це писалося за багато столЁть
до  вЁдкриття  парових  двигунЁв,  авЁацЁ?,  ядерно?  фЁзики  Ё
астронавтики.) ? злЁ сили змете мЁць оцих дванадцяти божеств.
     ПЁсля  цього  дгарма  перейде пЁд пряме керЁвництво Будди.
Правитель Шамбали перемЁнить свою резиденцЁю, Ё Досконалий  вЁк
вЁдновиться.




     1  Ця  назва  невЁдома азЁатським переказам. Певно, доктор
Оссендовський використав назву, придуману Сент-?вом д'Олвейдром
у його творЁ "Агарттха". (Прим. авт.)
     2 За пЁдрахунками вчених, за останнЁ  6000  рокЁв  людство
пережило  145  000 великих Ё малих вЁйн, у полум'? яких згорЁло
3,5 мЁльярди чоловЁк.
     3 ЖовточЁапковЁ лами дають обЁтницю не вступати в шлюб, на
вЁдмЁну вЁд червоношапкових, якЁ можуть одружуватись.  Проте  Ё
серед других е пустельники й святЁ.
     4   ВЁра   в   невидимЁ   сили  ВсесвЁту,  сприятливЁ  або
несприятливЁ, творчЁ  або  руйнЁвнЁ,  що  контролюють  життя  Ё
смерть, але вплив яких можна подолати магЁчними ритуалами.
     5  МанджушрЁ,  або  Вень Шу, жив у ФутайшанЁ (Китай), де й
сьогоднЁ ? присвячений йому монастир.

Популярность: 4, Last-modified: Tue, 07 Jul 1998 11:14:21 GmT